Постанова № 34593807, 05.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа№ 910/12814/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - Хаджинова В.В.

представників сторін: від відповідача - не з'явився.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "Ренесанс Кепітал Інвест"

на рішення

господарського суду м. Києва

від 02.09.2013 року

у справі № 910/12814/13 (суддя: Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Укркаргогруп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Ренесанс Кепітал Інвест"

про стягнення 220 418, 01грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.09.2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС КЕПІТАЛ ІНВЕСТ" (місцезнаходження: 01014, м. Київ, Печерський р-н, провулок Мічуріна, будинок 3/2, код ЄДРПОУ 34047146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКАРГОГРУП" (місцезнаходження: 03058, м. Київ, вул. Ніжинська, 5, код ЄДРПОУ 37416212) 213032 (двісті тринадцять тисяч тридцять дві) грн. 80 коп. основного боргу, 5924 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 75 коп. пені, 1217 (одна тисяча двісті сімнадцять) грн. 74 коп. три відсотки річних, 213 (двісті тринадцять) грн. 03 коп. інфляційних втрат та 4407 (чотири тисячі чотириста сім) грн. 77 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю та відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Від представника відповідача надійшла телеграма, в якій останній просить відкласти розгляд справи.

В судове засідання 22.10.2013 року представники позивача та відповідача не з'явилися та належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Розгляд справи було відкладено на 05.11.2013 року.

В судове засідання 05.11.2013 року представник відповідача не з'явився та належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 07.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРКАРГОГРУП" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС КЕПІТАЛ ІНВЕСТ" був укладений договір поставки № 525, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця вироби з гофрокартону, іменовані надалі "Товар", а покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що всі дані по кількості, асортиментам, адресі поставок зазначаються в специфікації та письмовій заявці, переданої по електронній пошті або факсимільному зв'язку, що надається покупцем за 7 (сім) банківських днів до поставки товару з обов'язковим наданням оригіналів вказаних документів.

Умовами пункту 2.1 договору встановлено, що найменування товару, його якісні показники, ціна товару за одиницю, поставка якого здійснюється відповідно до даного договору, вказується в специфікаціях та накладних.

Умовами п. 2.4 договору сторони погодили, що розрахунок за отриману партію товару проводиться перерахуванням безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що зазначений у цьому договорі протягом 30 (тридцяти) календарних днів після прийняття його на складі покупця разом з необхідними документами, що підтверджують відповідність товару по якості та кількості.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору поставки № 525 від 07.02.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРКАРГОГРУП" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС КЕПІТАЛ ІНВЕСТ" вироби з гофрокартону на суму 233032,80 грн., що підтверджується видатковими накладними № 130024 від 15.03.2013 р., № 130028 від 25.03.2013 р., № 130041 від 11.04.2013 р. Проте відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості поставленого товару виконав частково на суму 20000,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість за договором поставки № 525 від 07.02.2013 р. станом на 02.07.2013 р. складала 213032,80 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період з 07.02.2013 р. по 27.05.2013 р.

Враховуючи наведене, позивач просив господарський суд стягнути з відповідача 213032,80 грн. основного боргу, 5954,44 грн. пені, 213,03 грн. інфляційних збитків та 1217,74 грн. 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п. 2.4 договору сторони погодили, що розрахунок за отриману партію товару проводиться перерахуванням безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що зазначений у цьому договорі протягом 30 (тридцяти) календарних днів після прийняття його на складі покупця разом з необхідними документами, що підтверджують відповідність товару по якості та кількості.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними № 130024 від 15.03.2013 р., № 130028 від 25.03.2013 р., № 130041 від 11.04.2013 р., підписаними сторонами, копії яких міститься в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, частково розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає 213032,80 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, відповідно суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 213032,80 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 5.3 договору, нарахував та просив стягнути з відповідача 5954,44 грн. пені.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.3 договору поставки № 525 від 07.02.2013 року встановлено, що у випадку прострочення поставленого товару, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на дату поставки товару, за кожен день прострочення платежу.

Колегія суддів перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 5924,75 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю у розмірі 1217,74 грн. та 213,03 грн. відповідно.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 02.09.2013 року у справі № 910/12814/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/12814/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Пашкіна С.А.

Повний текст постанови складено 05.11.2013 року.