Постанова № 34592742, 04.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р. Справа №902/231/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Бригинець Л.М. ,

судді Миханюк М.В.

при секретарі Головченко Д.М.

за участю представників сторін:

позивача - Ткаченко Ю.М. (довіреність від 25.02.2013 року)

відповідача - Куровський М.С. (довіреність №57/01 від 13.01.2013 року)

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" на рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.2013 року у справі №902/231/13-г

Позивач: Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра"

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Державна податкова інспекція у Немирівському районі Вінницької області Державної податкової служби

про визнання договору №КУ - 0000001 від 03.01.2011 року недійсним

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.04.13 року по справі №902/231/13-г (суддя Білоус В.В.) відмовлено у задоволенні позову СТОВ "Довіра", смт.Ситківці, Немирівського району Вінницької області до ТОВ "Кузьминецьке", с.Кузьминці, Гайсинського району Вінницької області про визнання недійсним договору №КУ - 0000001 від 03.01.2011 року.

Рішення мотивоване тим, що позивач подаючи до господарського суду позов про визнання недійсним договору № КУ 0000001 від 03.01.2011 року з підстав його фіктивності і надаючи господарському суду видаткові, податкові накладні, які були предметом оцінки адміністративним судом і визнані неналежними доказами, сам собі суперечить і спростовує свої позовні вимоги і правові підстави цих вимог. Така поведінка позивача, а також відповідача розцінюється господарським судом, як намагання позивача і відповідача спонукати господарський суд дати оцінку правомірності висновків: органу податкової інспекції в акті перевірки від 26.07.2011 р. про нікчемність правочину, неналежність видаткових, податкових накладних і непідтвердження реального здійснення господарських операцій, незаконного включення сум до податкового кредиту; рішенням окружного та апеляційного адміністративних судів, що суперечила б закону (ст. 35 ГПК України), і було б перевищенням господарським судом своєї компетенції (ст.12 ГПК України, ст.17 КАС України).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Кузьминецьке" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить суд скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.13 року по справі №902/231/13-г та прийняти нове рішення, яким направити справу на новий розгляд. Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції беручи до уваги постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2011 року у справі №2а/0270/3860/11 позбавив відповідача права на доказування обставин у справі №902/231/13-г, а відтак не було повно, всебічно та об'єктивно досліджено матеріали справи. Крім того, суд першої інстанції не правомірно застосував ст.228 ЦПК України, оскільки предметом розгляду є правочин, який не порушує публічний порядок і не спрямований на завдання шкоди суспільним та громадським інтересам.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №902/231/13-г від 10.07.2013 року прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" на рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.2013 року у справі №902/231/13-г.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду №902/231/13-г від 22.08.2013 року, у зв'язку із надмірною завантаженістю судді Огородніка К.М., внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, колегію суддів визначено у cкладі головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Бригинець Л.М., суддя Миханюк М.В..

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду №902/231/13-г від 14.08.2013 року, від 22.08.2013 року, від 17.10.2013 року розгляд апеляційної скарги колегією суддів відкладався.

17.10.2013 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від представника СТОВ "Довіра" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 17611/13) в якому зазначає, що суд першої інстанції неправомірно прийшов до висновку про визнання договору №КУ - 0000001 від 03.01.2011 року нікчемний. Крім того, господарський суд Вінницької області не взяв до уваги належні докази по справі, а саме видаткову накладну, яка підтверджує факт здійснення господарських операцій.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (ДПІ у Немирівському районі Вінницької області) в судове засідання 04.11.2013 року не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив. Судова колегія вважає, що неявка представника третьої особи не перешкоджатиме перегляду рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.2013 року по справі №902/231/13-г.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, неодноразово заслухала учасників судового процесу, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.01.2011 року між ТОВ "Кузьминецьке" (постачальник) та СТОВ "Довіра" (покупець) було укладено договір поставки №КУ-0000001 (далі Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати (поставити) у власність покупця зерно кукурудзи фуражної в кількості 4600 т, а покупець зобов'язався прийняти вказану продукцію. (а.с.10, т.1).

Відповідно до п.2.1 Договору оплата за продукцію здійснюється за ціною 1960,00 грн. за 1 тонну. Пунктом 2.2. Договору передбачено, що загальна ціна Продукції за цим Договором складає 9 016 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 1 502 666,67 грн..

Відповідно до п.2.4. Договору сторони домовились, що оплата продукції буде здійснюватись шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок або в касу постачальника.

Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками. (п. 8.1).

Позивач та Відповідач досягли згоди з усіх істотних умов Договору, що підтверджено підписами та скріплено печатками сторін у Договорі. (а.с. 11, т. 1).

В липні 2011 року ДПІ у Немирівському районі Вінницької області (ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.03.2013 року ДПІ у Немирівському районі Вінницької області було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору) було проведено позапланову виїзну перевірку СТОВ "Довіра" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку та зменшення податкових зобов"язань з податку на додану вартість податкових періодів за березень та на рахунок платника у банку за квітень 2011 року. За результатами цієї перевірки посадовою особою органу ДПІ складено акт від 26.07.2011 року №570/23/20101499. Цим актом перевірки встановлено незаконність, а саме в порушення п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України завищення позивачем суми податкового кредиту, в т.р. по декларації за лютий 2011 року в сумі 1 376 925 грн. з господарської операції по взаєморозрахунках із відповідачем. Такий висновок орган ДПІ в акті перевірки мотивував тим, що згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.198.3 ст.198, п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України необхідною умовою для відшкодування сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, а відтак при формуванні податкового кредиту мають врахуватися витрати, що мають бути фактично здійснені і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. В акті перевірки орган ДПІ прийшов до висновку про те, що фактичність здійснення господарської операції не підтверджена належними документами. На підставі вказаного акту перевірки третьою особою були видані податкові повідомлення - рішення від 08.08.2011 року №0000262301, №0000252301, №0000242301 (а.с. 32-34, т.1), якими позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 833 183 грн., збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 10 253 грн., визначене податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити 101531 грн. податку (а.с.12-31, т.1).

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2011 року в адміністративній справі №2а/0270/3860/11, яка набрала законної сили, ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2012 року, Товариству з обмеженою відповідальністю "Довіра" відмовлено в задоволенні адміністративного позову до ДПІ у Немирівському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень. У постанові Вінницького адміністративного суду від 18.11.2011 року в справі №2а/0270/3860/11 встановлено факти виписання видаткових накладних, податкових на відпуск товару, в тому рахунку, за договором №КУ-0000001 від 03.01.2011 року з порушенням вимог податкового і бухгалтерського, транспортного законодавства, а відтак підтвердили правомірність висновків податкового органу в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій між позивачем і відповідачем за спірним договором та про незаконність віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, в тому рахунку, 1 376 925 грн. за лютий 2011 року по взаєморозрахунках між позивачем і відповідачем за спірним договором №КУ-0000001 від 03.01.2011 року.

Відповідно, адміністративні суди приймаючи таке рішення прийшли до висновку про неналежність видаткових накладних за договором №КУ-0000001 від 03.01.2011 року між СТОВ "Довіра" і ТОВ "Кузьминецьке", визнали їх неналежними доказами, а тому такими, що не підтверджують фактичність здійснення господарських операцій, а відтак підтвердили правомірність дій посадових осіб органу ДПІ при проведенні перевірки і виданні податкових повідомлень - рішень. (а.с. 45-59,т.1).

Мотивуючи прийняте рішення, господарський суд першої інстанції вказав на те, що адміністративним судом при вирішенні адміністративної справи в межах своєї компетенції встановлено факт неналежності видаткових накладних,податкових накладних, факт непідтвердження між СТОВ "Довіра" і ТОВ "Кузьминецьке" господарських операцій за договором №КУ-0000001 від 03.01.2011 року щодо поставки 4600 т зерна кукурудзи, а відтак господарський суд на підставі, ч.2 ст.35 ГПК України, не бере до уваги і не досліджує як докази, видаткові накладні, договір зберігання подані позивачем і відповідачем в судовому засіданні 25.04.2013 року, в зв'язку з тим, що згідно вказаної норми процесуального закону рішення адміністративних судів, що набрали законної сили є обов'язковими для господарського суду, щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Крім того, судом першої інстанції було зазначено, що в силу ч.ч. 1,2 ст.228 ЦК України договір №КУ-0000001 від 03.01.2011 року укладений між ТОВ "Кузьминецьке" і СТОВ "Довіра" є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок і був спрямований на незаконне заволодіння майном держави шляхом незаконного відшкодування 1 376 925 грн. податку на додану вартість, тобто шляхом формування штучного податкового кредиту. Відповідно, суд першої інстанції прийшов до висновку, що визнання договору №КУ 0000001 від 03.01.2011 року з підстав фіктивності передбачених ст. 234 ЦК України і вказаних в позовній заяві, як правову підставу позовних вимог, задоволенню не підлягає оскільки даний правочин є нікчемний, а відтак недійсний з моменту його вчинення і визнання його недійсним в судовому порядку не вимагається.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами ч.1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між ТОВ "Кузьминецьке" і СТОВ "Довіра" є правовідносинами з поставки товару.

Приписами ч.1,6 ст.265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підтвердження виконання умов Договору №КУ-0000001 від 03.01.2011 року щодо передання продукції, ТОВ "Кузьминецьке" було зазначено видаткові накладні №КУ-0000027 від 18.02.2011 року, №КУ-0000026 від 18.02.2011 року, №КУ-0000048 від 01.05.2011 року.

Відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Справи прийняті судами адміністративної юрисдикції не виокремлювалися.

Частини 4 статті 25 ГПК України вказують на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Відповідно рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2011 року в адміністративній справі №2а/0270/3860/11, (яка набрала законної сили, після винесення ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2012 року) прийнято рішення про визнання видаткових накладних на підтвердження укладення Договору №КУ-0000001 від 03.01.2011 року між СТОВ "Довіра" і ТОВ "Кузьминецьке" неналежними доказами оскільки дані документи після проведеної перевірки ДПІ у Немирівському районі Вінницької області не підтверджують фактичність здійснення господарських операцій і є укладені з порушенням вимог податкового, бухгалтерського і транспортного законодавства. Крім того, судами адміністративної юрисдикції було встановлено факт незаконного подання до податкового органу СТОВ "Довіра" податкові декларації, довідки, розшифровки, розрахунки, довідки до них, метою яких було незаконне повернення і оплата із державного бюджету 1 850 460 грн. суми податкового кредиту із податку на додану вартість, в тому рахунку, по декларації за лютий 2011 року в сумі 1 376 925 грн. з операції по взаєморозрахунках із ТОВ "Кузьминецьке".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в сукупності фактів встановлених адміністративними судами в адміністративній справі №2а/0270/3860/11, які підтверджують факт неналежності видаткових, податкових накладних, правомірність висновків органу ДПІ в акті перевірки і прийнятих на підставі нього податкових повідомлень - рішень, договір №КУ-0000001 від 03.01.2011 року є таким, що порушує публічний порядок і є нікчемним.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦК України, - недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 208 ГК України правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. У силу частини 2 статті 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд першої інстанції правомірно взяв до уваги встановлений судами адміністративних юрисдикцій факт правомірності висновків податкового органу в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій , тобто укладення угоди №КУ-0000001 від 03.01.2011 року без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема був спрямований на незаконне заволодіння майном держави шляхом незаконного відшкодування 1 376 925 грн. податку на додану вартість, тобто шляхом формування штучного податкового кредиту.

Відповідно твердження скаржника щодо зміни рішення в частині нормативно-правового регулювання не береться до уваги, оскільки установлення факту безтоварності господарських операцій та формування сторонами при укладенні Договору штучного податкового кредиту є підставою для віднесення таких угод до нікчемних, як таких, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, визнання яких у судовому порядку недійсними не вимагається.

Судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.2013 року у справі №902/231/13-г - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" на рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.2013 року у справі №902/231/13-г - залишити без задоволення.

2. Справу №902/231/13-г повернути до господарського суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Бригинець Л.М.

Суддя Миханюк М.В.