Постанова № 34592707, 05.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29 " жовтня 2013 р. Справа №922/3052/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Плужник О.В.

при секретарі Сіренко К.О.

позивача - не з'явився

відповідача - Костенко О.А., дов. б/н від 20.07.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", м. Харків (вх.№2945 Х/3-10)

на рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2013р. по справі №922/3052/13

за позовом Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "Сіті", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", м. Харків

про відшкодування шкоди в сумі 8274,51 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача в порядку регресу матеріальну шкоду в розмірі 8274,51 грн., а також просив стягнути 1720,50 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.09.2013р. по справі №922/3052/13 (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "Сіті" 8274,51 грн. страхового відшкодування та судовий збір 1720,50 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області від 09.09.2013р. по справі №922/3052/13 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилаючись на приписи Закону України «Про страхування» та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначає про право страховика приймати участь в розслідуванні обставин настання страхового випадку та визначення розміру збитку, завданого настанням страхового випадку. Проте, на твердження скаржника, проведення позивачем страхових виплат на користь свого страхувальника, було здійснено без погодження з відповідачем, що на думку відповідача є порушенням норм законодавства. Такі дії, на думку скаржника, призвели до неможливості встановити дійсний розмір завданої шкоди, оскільки позбавили відповідача бути присутнім при огляді пошкодженого транспортного засобу. Також вважає, що судом неправомірно було задоволено позовні вимоги в порядку регреса, замість застосування до спірних правовідносин правил суброгації. Отже, вважає, що строк позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому проти доводів, викладених відповідачем в апеляційній скарзі заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначає про правомірність звернення до позивача з регресною вимогою, посилаючись на приписи Цивільного кодексу України, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Закон України «Про страхування».

В призначене судове засідання 29.10.2013 позивач не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи 22.10.2009, між представництвом "Штраус СІС Б.В" та ВАТ "Українська страхова компанія "Дженерал Гарант", правонаступником якого є позивач, було укладено договір добровільного страхування автотранспорту , оформлений полісом № 19G-0317779 добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів, відповідно до умов якого, було застраховано автомобіль "Форд" реєстраційний № АА 4460 ТС.

17.02.2010 р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля "ВАЗ" реєстраційний номер 121-10 ХВ, під керуванням Капітонова В.М. та застрахованим автомобілем FORD FOKUS реєстраційний номер АА 4460 ТС, внаслідок якої останньому завдано пошкодження.

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.04.2010, водія транспортного засобу " ВАЗ 2107" державний реєстраційний номер № 12110 ХВ, Капітонова В.М., визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

22 лютого 2010 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Як вбачається зі страхового акта №101845 від 03.08.2010 вказану дорожньо-транспортну пригоду позивачем було визнано страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 8274,51 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 667,56 грн.).

Розмір матеріальних збитків завданих власнику автомобіля FORD FOKUS реєстраційний номер АА 4460 ТС згідно акту виконаних робіт № ВФХ 00850 від 11.06.2010р. становить 8942,07 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що Київська філія ВАТ ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" виплатила страхувальнику - представництву «Штраус СІС Б.В.» страхове відшкодування в розмірі 8274,51 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 18243 від 13.08.2010 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність водія Капітонова В.М застрахована в ПАТ "Харківська муніципальна страхова компанія", м. Харків, що підтверджується полісом № Вс/2959853, позивач, звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування виплаченої суми страхового відшкодування, керуючись приписами ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України

Позивачем до матеріалів справи надана копія претензії №101845 від 27.12.2010 р. про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою з вимогою до відповідача про виплату страхового відшкодування у розмірі 8 274,51 грн., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення претензії відповідачу 05.01.2011 року. Однак, відповідач на зазначену претензію позивача не відреагував та виплату страхового відшкодування не здійснив.

З огляду на такі встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність підстав для звернення позивача з регресною вимогою до відповідача, також врахував, що позивачем в обґрунтування позовних вимог були подані всі документи, які підтверджують його право на звернення з вимогою в порядку регреса, а надані позивачем матеріали, суд визнав переконливими доказами на підтвердження позовних вимог. Враховуючи, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та не відшкодував матеріальні збитки завдані з вини водія страхувальника, а також керуючись ст.ст. 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з даними висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача суми витрат в порядку регресу в розмірі страхового відшкодування 8274,51 грн.

Позивач вважає, що на підставі ст. 993, 1166, 1188, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» він має право на отримання в порядку регресу від відповідача у справі сплачене ним страхове відшкодування в сумі 8274,51 грн., оскільки винним в дорожньо-транспортній пригоді судом загальної юрисдикції визнано Капітонова В.М., цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована відповідачем.

Порядок виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом України „Про страхування".

Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

В ст. 993 Цивільного кодексу України зазначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Дана норма кореспондується зі ст. 27 Закону України „Про страхування", ст. 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якими передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 119-1 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, у відповідності до приписів зазначених норм, позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу, винного у скоєнні ДТП, застрахована в ПАТ "Харківська муніципальна страхова компанія", що підтверджується полісом № Вс/2959853, то особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, за приписами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є саме відповідач.

В апеляційній скарзі відповідач зауважує на тому, що позивачем виплачено розмір страхового відшкодування без узгодження таких дій з відповідачем, що унеможливлює встановити дійсний розмір завданої шкоди.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку належним доказом на підтвердження розміру завданої шкоди є складений ремонтним підприємством та погоджений страховиком акт виконаних робіт № ВФХ 00850 від 11.06.2010р., який містить відомості стосовно вартості проведених ремонтних робіт.

Також в апеляційній скарзі відповідач зауважує на тому, що проведення позивачем страхових виплат на користь свого страхувальника, було здійснено без погодження з відповідачем, що на думку відповідача є порушенням норм законодавства.

Колегія не може погодитись з таким твердженням скаржника, оскільки відповідно до підпункту 33.1.2 пункту 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди) учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом про настання дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вказана норма не містить підстав для відмови в задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно договору майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум в межах передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент виплати страхового відшкодування) визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Тобто зазначена стаття передбачає наявність права у страховика на пред'явлення регресного позову, а не відсутність такого права.

Вказане підтверджується позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 07.11.2011 у справі № 48/562.

Також в апеляційній скарзі скаржник наполягає на порушенні позивачем строку позовної давності для звернення до суду з позовом, посилаючись на ті обставини, що ДТП відбулась 17.02.2010р., отже строк позовної давності, на думку відповідача, скінчився 17.02.2013 року.

Згідно з приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України). Частиною шостою статті 261 цього ж Кодексу унормовано, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання. Відтак, саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, на виконання умов договору добровільного страхування платіжним дорученням №18243 від 13.08.2010 здійснив виплату своєму страхувальнику 8274,51 грн. Отже, саме з цього моменту - виконання позивачем свого зобов'язання за договором страхування, у нього виникло право на звернення з регресними вимогами до відповідача. Як вбачається з матеріалів справи, з позовом на отримання в порядку регресу від відповідача суми страхового відшкодування позивач звернувся 22.07.2013 року. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач вчасно, в межах строку позовної давності, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача спірної суми страхового відшкодування. Наведене спростовує доводи відповідача про порушення позивачем строку позовної давності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи апеляційної скарги про сплив позовної давності та наявності правових підстав для відмови у задоволенні позову не відповідають фактичним обставинам справи і не спростовують висновків судів.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2013р. по справі №922/3052/13 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2013р. по справі №922/3052/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 04.11.2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Судді Барбашова С.В.

Плужник О.В.