Постанова № 34592428, 29.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2013 року 12:32 810/5270/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Іванківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Іванківського відділення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області до комунального підприємства Іванківської районної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства» про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Іванківський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Іванківського відділення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - позивач) з позовом до комунального підприємства Іванківської районної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості з рахунків у банках, обслуговуючих цього платника податків, для погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 99579 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.10.2013).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до податкових декларацій відповідачем самостійно визначено свої податкові зобов'язання, але не сплачено податок на додану вартість за травень-липень 2013 року. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином. У призначений день і час до суду прибули представники позивача та відповідача. Прокурор в судове засідання не прибув, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. У судовому засіданні уточнив позовні вимоги та просив стягнути наявну суму заборгованості саме з рахунків підприємства у банках, обслуговуючих цього платника податків, для погашення податкового боргу. Позивач стверджує, що обрана процедура стягнення податкового боргу є правомірною та відповідно до чинного законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечував повністю, в його задоволенні просив відмовити. До суду надав письмові заперечення, в яких визнав наявність боргу у вказаному позивачем розмірі та факт його несплати, що не заперечував і в судовому засіданні, але зазначив, що позивач обрав неправильний спосіб захисту інтересів держави у цих правовідносинах. Відповідач вважає, що вимоги Податкового кодексу України не передбачають права податкового органу звертатися до суду з загальною вимогою про погашення заборгованості. При зверненні з адміністративним позовом прокурором не конкретизовано позовну вимогу та не надано доказів на підтвердження дотримання податковим органом встановленого ст. 96 ПК України порядку та процедури погашення податкового боргу комунального підприємства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Комунальне підприємство Іванківської районної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства» є юридичною особою, зареєстрованою Іванківською районною державною адміністрацією Київської області 12.07.1999, взято на облік платника податків в органах державної податкової служби в Іванківській МДПІ Київської області ДПС з 24.12.1991, зареєстровано платником податку на додану вартість 01.08.1997.

Відповідач має заборгованість по податку на додану вартість в сумі 99579 грн, яка виникла з наступних підстав.

На виконання положень ПК України відповідачем подано податкові декларації, де самостійно визначено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за травень-липень 2013 року, а саме: за травень 2013 року - 39218 грн, за червень 2013 року - 23187 грн, за липень 2013 року - 37174 грн.

Станом на день судового розгляду справи заборгованість відповідачем не сплачено, сума боргу становить 99579 грн. Сума заборгованості підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків та визнається і не заперечується відповідачем.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що 05.06.2002 Іванківською МДПІ винесено першу податкову вимогу на суму 9994,10 грн, яку у той же день отримано бухгалтером комунального підприємства Іванківської районної ради «Виробниче управління ЖКГ» ОСОБА_1 В установлений законодавством строк узгоджену суму грошового зобов'язання відповідачем не погашено. У подальшому 19.09.2002 Іванківською МДПІ відповідачу винесено другу податкову вимогу №2/363 на суму 9972,91 грн, яку 26.09.2002 отримано бухгалтером комунального підприємства Іванківської районної ради «Виробниче управління ЖКГ» ОСОБА_1

Загальна сума заборгованості по податку на додану вартість є узгодженою та у визначений строк відповідачем не сплачено.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 01 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Приписами пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач подав до Іванківської МДПІ податкові декларації з податку на додану вартість, в яких самостійно визначив зобов'язання зі сплати податку. Отже, податковий борг є узгодженим.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями пп.20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України передбачено право органів державної податкової служби звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з вимогами п.95.1 ст.95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 ст.95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.95.4 ст.95 ПК України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Що стосується посилання відповідача на неправильне обрання прокурором способу захисту інтересів держави у цих правовідносинах, то суд зазначає, що в судовому засіданні відповідно до ст. 51 КАС України представником податкового органу уточнено позовні вимоги та зазначено, що погашення податкового боргу здійснюється податковим органом у даному випадку шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих цього платника податків. Про це, зокрема свідчить, надана до позову довідка про наявні банківські рахунки відповідача, з яких планується стягнення коштів. Інший спосіб погашення податкового боргу шляхом реалізації майна, що перебуває в податковій заставі, податковим органом не застосовувався, майно не описувалося, арешт на майно не накладався, рішення про податкову заставу не виносилося. Отже, ці заперечення відповідача спростовано, відтак суд їх до уваги не бере.

Суд також зазначає, що посилання відповідача на порушення податковим органом приписів ст. 96 ПК України теж не відповідають дійсності. Так, нормами пунктів 96.1-96.3 ст.96 ПК України передбачено випадки погашення податкового боргу комунального підприємства виключно за рахунок продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства. Як встановлено судом, у даному випадку майно комунального підприємства в податковій заставі не перебувало, а стягнення боргу здійснюється за рахунок коштів підприємства на рахунках у банках, обслуговуючих цього платника податків. Відтак, норми пунктів 96.1-96.3 ст.96 ПК України застосуванню у цьому випадку не підлягають, а твердження відповідача з цього приводу є безпідставними.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Докази, що підтверджують наявність у відповідача податкової заборгованості позивачем надані суду, їх копії долучені до матеріалів справи. Відповідач не спростував твердження податкового органу, наявний податковий борг не сплачено.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 69-71, 72, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства Іванківської районної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства» (07200, Київська область, Іванківський район, смт. Іванків, вул. 1-го Травня, буд. 10, ідентифікаційний код 03346684) до Державного бюджету України кошти з рахунків у банках, обслуговуючих цього платника податків, для погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 99579 (дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 02 листопада 2013 р.