Постанова № 34592074, 05.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа№ 910/11314/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Гончарова С.А.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 05.11.2013 року по справі № 910/11314/13 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2013 року у справі № 910/11314/13 (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 26.07.2013 року) (суддя - Мандриченко О.В.)

За позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у

воєнній сфері в інтересах держави в особі Київського квартирно -

експлуатаційного Управління Міністерства оборони України

до Приватного підприємця Сидоренко Руслани Валентинівни

про стягнення 31 642,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернулася до господарського суду в інтересах держави в особі позивача з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 29 931,48 грн. основного боргу, 471,42 грн. пені, 94,28 грн. трьох відсотків річних, 232,70 грн. компенсації земельного податку, а також витрати по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

19.07.2013 року від Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій прокуратура просить стягнути з відповідача 29 911,06 грн. основного боргу, 349,05 грн. компенсації земельного податку, 1 151,84 грн. пені, 230,37 грн. трьох відсотків річних від простроченої суми, а також витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.07.2013 року позов задоволено частково; стягнуто з приватного підприємця Сидоренко Руслани Валентинівни на користь Київського квартирно-експлуатаційного Управління Міністерства оборони України 29 911,06 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів, 527,99 грн. пені, 105,89 грн. трьох процентів річних за прострочення сплати орендних платежів; стягнуто з Приватного підприємця Сидоренко Руслани Валентинівни в дохід Державного бюджету України 1660,83 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким зобов'язати стягнути з відповідача заборгованість у сумі 31 642,32 грн., з яких: 29 911,06 грн. основного боргу, 349,05 грн. компенсації земельного податку, 1 151,84 грн. пені, 230,37 грн. трьох відсотків річних, а також витрати по сплаті судового збору.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема скаржник зазначає, що судом першої інстанції не вірно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим безпідставно відмовив в компенсації земельного податку. Також судом безпідставно було зменшено суми пені та 3 % річних.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/11314/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Гончаров С.А., Куксов В.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 року по справі № 910/11314/13 відновлено строк на подання апеляційної скарги Київською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 01.10.2013 року.

У зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/11314/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року по справі № 910/11314/13 апеляційну скаргу Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері прийнято до провадження зазначеною колегією.

В судове засідання, призначене на 01.10.2013 року, представники відповідача не з'явились, тому ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року відкладено розгляд справи на 05.11.2013 року та зобов'язано сторони надати додаткові документи по справі.

Відповідно до розпорядження Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Авдеєвим П.В., Гончаровим С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року по справі № 910/11314/13 апеляційну скаргу Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері прийнято до провадження зазначеною колегією.

Приватним підприємцем Сидоренко Р.В. на підставі ст. 96 ГПК України не надано до суду заперечень на апеляційну скаргу.

Представник позивача був присутнім в судових засіданнях та надавав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2013 року скасувати та прийняти нове, яким зобов'язати стягнути з відповідача заборгованість у сумі 31 642,32 грн., з яких: 29 911,06 грн. основного боргу, 349,05 грн. компенсації земельного податку, 1 151,84 грн. пені, 230,37 грн. трьох відсотків річних, а також витрати по сплаті судового збору.

Прокурор був присутнім в судових засіданнях та надавав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2013 року скасувати та прийняти нове, яким зобов'язати стягнути з відповідача заборгованість у сумі 31 642,32 грн., з яких: 29 911,06 грн. основного боргу, 349,05 грн. компенсації земельного податку, 1 151,84 грн. пені, 230,37 грн. трьох відсотків річних, а також витрати по сплаті судового збору.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача, проти чого також не заперечують представники сторін, присутні у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача та прокуратури, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2013 року по справі № 910/11314/13 - слід скасувати частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2006 року між Міністерством оборони України (орендодавець) в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (позивач) та приватним підприємством Сидоренко Р.В. (орендар, відповідач) укладено договір оренди № 3/2006 Голов КЕУ (а.с. 10-18).

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - не житлові приміщення військового містечка № 147 (майно), що знаходиться на балансі Київського КЕУ (балансоутримувач), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Поліська, 2; інв. № 11, загальною площею 47,5 кв.м. вартість якого визначена на 30.09.2005 року за експертною оцінкою та становить згідно акту оцінки 58 843,00 грн.

У відповідності до п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та ата приймання-передачі майна (додаток № 2).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

На виконання зазначеного пункту договору, 01.02.2006 року між сторонами за договором оренди нерухомого майна від 01.02.2006 року був укладений акт прийому-передачі нежитлового приміщення (а.с. 19).

Пунктом 2.4. договору сторони узгодили, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендарю в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору визначено термін дії договору з 01.02.2006 року по 01.01.2007 року включно.

У п. 10.6. договору зазначено, що у разі відсутності заяви орендаря про припинення чи укладення договору оренди на новий строк протягом місяця до закінчення строку оренди, дія договору припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України також передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється в договорі найму.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата встановлена відповідно до постанови КМ України від 11.05.2000 року № 778, та за результатами конкурсу і враховуючи домовленість сторін складає 15 грн. за 1 кв.м. площі, та 712,5 грн. без ПДВ за базовий місяць розрахунку - жовтень 2005 року.

Орендна плата у розмірі 100 % перераховується орендарем щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.3. договору).

Пунктом 3.4 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

У зв'язку з чим, 12.03.2012 року між сторонами укладено додатковий договір № 9д/2012/ККЕУ (а.с. 21-24), яким внесено зміни, зокрема у:

- п. 1.1. розділу 1, а саме: орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - не житлові приміщення військового містечка № 147 (майно), що знаходиться на балансі Київського КЕУ (балансоутримувач), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Поліська, 2; інв. № 11, загальною площею 47,5 кв.м. вартість якого визначена на 29.02.2012 року за експертною оцінкою та становить згідно акту оцінки 361 997,00 грн. без ПДВ.;

- п. 3.1. розділу 3, а саме: орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (березень 2012 року) на рівні 5369,80 грн., яка визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року № 786 та результатами домовленості 5 947,16 грн.;

- п. 10.1 розділу 10, а саме: цей договір з 12.03.2012 по 31.12.2012 року та інші.

14.11.2012 року позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення про те,що термін дії договору оренди від 01.02.2006 року закінчується 31.12.2012 року та заборгованість станом на 01.11.2012 року складає 33 432,71 грн. Зазначена заборгованість виникла за користування орендованого приміщення за період з червня 2012 року по жовтень 2012 року у сумі 32 802,49 грн. та компенсація земельного податку у сумі 513,87 грн. за період з травня 2012 року по жовтень 2012 року (а.с. 27).

09.01.2013 року позивачем було направлено на адресу відповідача припис, в якому зазначено, що термін дії договору закінчився, а отже орендодавець вимагає у найкоротший термін звільнити займані орендовані нежитлові приміщення та сплатити заборгованість, яка станом на 01.01.2013 року складає 35 524,66 грн. Зазначена заборгованість виникла за користування орендованого приміщення за період з серпня 2012 року по грудень 2012 року у сумі 35 291,96 грн. та компенсація земельного податку у сумі 232,70 грн. за період з листопада 2012 року по грудень 2012 року (а.с. 28).

25.03.2013 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 303/25-1184 на суму 28 944,81 грн., в якій зазначено, що на 15.03.2013 року заборгованість за листопад 2012 року - лютий 2013 року складає 29 944,81 грн., з яких по орендній платі 29 479,41 грн. та по компенсації земельного податку 465,40 грн. та пеню у сумі 780,23 грн. (а.с. 29).

27.05.2013 року позивачем було направлено на адресу відповідача друга претензія № 303/25-2070 на суму 30 164,18 грн., в якій зазначено, що на 01.05.2013 року заборгованість за грудень 2012 року - квітень 2013 року складає 30 164,18 грн., з яких по орендній платі 29 931,48 грн., по компенсації земельного податку 232,70 грн. та пеню у сумі 565,70 грн. (а.с. 31).

Однак, всі вище зазначені листи відповідачем залишено без задоволення.

У зв'язку з чим орендодавець звернувся до суду з позовом та просить стягнути з орендаря заборгованість у сумі 29 931,48 грн. за період з 01.12.2012 року по 30.04.2013 року, що підтверджується довідкою-розрахунком (а.с. 26).

Згідно з ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У ст. 291 ГК України зазначено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (надалі Закон), договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 1 ст. 27 Закону передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що договір оренди від 01.02.2006 року припинив свою дію з 31.12.2012 року у зв'язку зі спливом строку, на який його було укладено, оскільки доказів підписання додаткового договору про продовження дії основного договору сторонами не надано ані до суду першої ані до суду апеляційної інстанції.

Крім того, щодо закінчення дії договору писав і сам орендодавець у повідомленні від 14.11.2012 року (а.с. 27) та приписі від 09.01.2013 року (а.с. 28).

Таким чином, позивач подаючи позов про стягнення заборгованості за даним договором має підстави просити стягнути заборгованість по оплаті оренди по 31.12.2012 року, а як вбачається з довідки-розрахунку наданої позивачем орендна плата з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року за договором складає 7051,33 грн. (а.с. 26)

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині основного боргу у сумі 7 051,33 грн.

Разом з тим, якщо орендар не звільняє орендоване приміщення та не повертає його, як це зазначено у ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди, то орендодавець не позбавлений права звернутись до суду з відповідним позовом щодо повернення майна.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Обов'язковою умовою для звернення будь-якої особи до господарського суду є наявність порушення прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи. Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Згідно норм статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до п. 10.11. договору якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець вимагає від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 471,42 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 94,28 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором.

Дослідивши надані розрахунки, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в даній частині, з огляду на наступне.

В самих розрахунках пені та 3 % річних наданих позивачем зазначено, що сума, яка підлягає сплаті за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року складає 1 591,69 грн. на зазначену суму нараховано 69,35 грн. пені та 13,87 грн. 3 % річних.

Разом з тим, нараховано штрафні санкції на заборгованість яка складає 1591,69 грн., а не 5 947,16 грн. як це зазначено у додатковому договорі № 9д/2012/ККЕУ від 12.03.2012 року та у відповідному розрахунку до договору (а.с. 34).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення пені в розмірі 471,42 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 94,28 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача компенсацію земельного податку у розмірі 232,70 грн.

Відповідно до п. 5.12 договору сторони погодили, що орендар зобов'язаний щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку за землю пропорційно площі, яку займає здане в оренду нерухоме майно.

Разом з тим, як вбачається з одностороннього акту звірки взаєморозрахунків позивачем нараховано компенсацію земельного податку у розмірі 232,70 грн. за період з лютого 2013 року по квітень 2013 року, тобто в період коли як зазначалось вище договір оренди уже не діяв.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення компенсації земельного податку у розмірі 232,70 грн.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2013 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково та прийняти в цій частині нове, яким позов задовольнити частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та часткове задоволення апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2013 року у справі № 910/11314/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2013 року у справі № 910/11314/13 скасувати частково та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємця Сидоренко Руслани Валентинівни (03164, м. Київ, вул. Клавдіївська, буд. 23/15, кв. 11; ідентифікаційний номер 2552510822) на користь Київського квартирно-експлуатаційного Управління Міністерства оборони України (03186, м. Київ, вул. Ав.Антонова, 2/32 корп. 97; м. Київ-03186, а/с 37; код ЄДРПОУ 22991617) 7 051 (сім тисяч п'ятдесят одна) грн. 33 коп. заборгованості по сплаті орендних платежів.

4. Стягнути з Приватного підприємця Сидоренко Руслани Валентинівни (03164, м. Київ, вул. Клавдіївська, буд. 23/15, кв. 11; ідентифікаційний номер 2552510822) в дохід Державного бюджету України 383 (триста вісімдесят три) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

5. Стягнути з Приватного підприємця Сидоренко Руслани Валентинівни (03164, м. Київ, вул. Клавдіївська, буд. 23/15, кв. 11; ідентифікаційний номер 2552510822) в дохід Державного бюджету України 191 (сто дев'яносто одна) грн. 70 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним господарським судом.

6. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/11314/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлєв М.Л.

Судді Авдеєв П.В.

Гончаров С.А.