Постанова № 34592071, 31.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2013 р. Справа№ 925/1307/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Майданевича А.Г.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

від відповідача: представник не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.09.2013р.

у справі №925/1307/13 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія»

про стягнення 20 761,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі-позивач) з позовом до Господарського суду Черкаської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія» (далі-відповідач) 19 915,67 грн. заборгованості за період з березня по липень 2013 року включно з орендної плати відповідно до укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2008р., 701,67 грн. пені та 144,54 грн. 3% річних.

27.08.2013р. представником позивача було подано до суду першої інстанції заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача 19 915,67 грн. заборгованості з орендної плати відповідно до укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2008р., 792,99 грн. пені та 164,11 грн. 3% річних (а.с.49-50 т.1).

04.09.2013р представником позивача було подано до суду першої інстанції заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача 19 915,67 грн. заборгованості з орендної плати відповідно до укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2008р., 817,37 грн. пені та 154,79 грн. 3% річних (а.с.61-62 т.1).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.09.2013р. у справі №925/1307/13 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 19 915,67 грн. боргу, 817,37 грн. пені, 154,79 грн. три проценти річних та 1720,50 грн. судового збору.

Повернуто Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 із Державного бюджету України 106,50 грн. судового збору у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 04.09.2013р., відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Крім того, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення не повно з'ясовані всі обставини справи, оскільки не встановлено в якому ж саме розмірі існує заборгованість.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду). Однак, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.05.2008р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія", як орендарем, був укладений договір оренди нежитлового приміщення (далі-Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення, що розміщене на другому поверсі загальною площею 259 (двісті п'ятдесят дев'ять) кв.м. для розміщення офісу, в тому числі площі орендованих кімнат 184 (сто вісімдесят чотири), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що передача приміщення в оренду здійснюється на підставі акту приймання-передачі.

Так, на виконання умов Договору сторонами було складено та підписано Акт приймання-передачі орендованого нежитлового приміщення від 01.05.2008р., відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування приміщення, що розташоване на другому поверсі будівлі загальною площею 259 (двісті п'ятдесят дев'ять) кв.м. для розміщення офісу, в т.ч. площі орендованих кімнат 184 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

Згідно із 3.1 Договору орендна плата становить 7000,00 (сім тисяч) гривень без ПДВ в місяць і сплачується орендарем орендодавцю по безготівковому розрахунку до 05 числа наступного місяця, що слідує за розрахунковим. Оплата комунальних послуг (природній газ, водопостачання, електроенергію, інші комунальні послуги) здійснюється орендарем щомісячно не пізніше 05 числа наступного місяця по безготівковому розрахунку та на підставі пред'явлених орендодавцем рахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 08.12.2008 року по 30.04.2013 року між сторонами укладено п'ятнадцять додаткових угод до Договору, якими змінювались розміри площі кімнат, орендного платежу та продовжувався строк оренди, а саме:

- додатковою угодою № 1 від 08.12.2008 зменшено площі кімнат з 184 кв.м. до 134,9 кв.м. та зменшено орендну плату з 7000 грн. до 5 132 грн.;

- додатковою угодою № 2 від 01.05.2009 продовжено термін оренди приміщення з 01.05.2009 по 30.04.2010;

- додатковою угодою № 3 від 22.05.2009 зменшено площі кімнат з 134,9 кв.м. до 95,7 кв.м. та зменшено орендну плату до 3 828 грн.;

- додатковою угодою № 4 від 01.05.2010 продовжено термін оренди приміщення з 01.05.2010 по 01.05.2011 року;

- додатковою угодою № 5 від 21.02.2011 збільшено площі кімнат з 95,7 кв.м. до 118,8 кв.м. та збільшено орендну плату до 4 752 грн.;

- додатковою угодою № 6 від 01.05.2011 продовжено термін оренди приміщення з 01.05.2011 по 30.04.2012;

- додатковою угодою № 7 від 01.11.2011 зменшено площі кімнат з 118,8 кв.м. до 25,6 кв.м., зменшено орендну плату до 1 024 грн., строк дії цієї додаткової угоди встановлено з 01.11.2011 по 01.02.2012;

- додатковою угодою № 8 від 30.01.2012 встановлено площі кімнат 25,6 кв.м., орендний платіж на місяць 1 024 грн., строк дії додаткової угоди з 01.02.2012 по 01.05.2012;

- додатковою угодою № 9 від 27.04.2012 року встановлено площі кімнат 25,6 кв.м., орендний платіж на місяць 1024 грн., строк дії додаткової угоди з 01.05.2012 по 01.07.2012;

- додатковою угодою № 10 від 28.06.2012 встановлено площі кімнат 25,6 кв.м., орендний платіж на місяць 1024 грн., строк дії додаткової угоди до Договору з 01.07.2012 по 01.09.2012;

- додатковою угодою № 11 від 31.08.2012 встановлено площі кімнат 25,6 кв.м., орендний платіж на місяць 1024 грн., строк дії додаткової угоди до Договору з 01.09.2012 року по 01.11.2012 року.

- додатковою угодою № 12 від 31.10.2012 встановлено площі кімнат 25,6 кв.м., орендний платіж на місяць 1024 грн., строк дії додаткової угоди до Договору з 01.11.2012 по 01.01.2012;

- додатковою угодою № 13 від 27.12.2012 встановлено площі кімнат 25,6 кв.м., орендний платіж на місяць 1024 грн., строк дії додаткової угоди до Договору з 01.01.2013 по 01.03.2013;

- додатковою угодою № 14 від 25.02.2013 збільшено площу орендованих кімнат до 73,2 кв.м., орендний платіж на місяць 2 928 грн., строк дії додаткової угоди до Договору з 01.03.2013 по 01.05.2013;

- додатковою угодою № 15 від 30.04.2013 встановлено площі кімнат 73,2 кв.м., орендний платіж на місяць 2928 грн., строк дії додаткової угоди до Договору встановлено з 01.05.2013 по 31.12.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами щомісячно в період з 01.02.2013 по 01.08.2013 складалися акти виконаних робіт, якими сторони підтверджували надання позивачем послуг, зокрема, і комунальних послуг, та їх прийняття відповідачем.

Сторонами був складений акт звіряння розрахунків за період з 01.01.2013 по 30.06.2013, підписаний обома сторонами та скріплений печаткою відповідача, відповідно до якого заборгованість останнього становила 12 820,68 грн.

Відповідач не розрахувався із позивачем за користування нежитловим приміщенням в установлені в Договорі строки, у зв'язку з чим утворилася заборгованість по орендних платежам та комунальних послуг з березня по липень 2013 року включно в сумі 19 915, 67 грн. (акти виконаних робіт (а.с.36-40 т.1). Проти задоволення позову відповідач не заперечував, про що свідчить заява №16 від 02.09.2013р. (а.с.60 т.1).

У відповідності до ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч.1 ст.286 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 32-34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 19 915,67 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання, положення вказаних правових норм та перевіривши розрахунок, з останнього судом першої інстанції правомірно стягнуто 3% річних в розмірі 154,79 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).

На підставі пункту 7.1 Договору позивачем нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в сумі 817,37 грн. за період з лютого по липень 2013 року.

Розрахунок пені позивачем виконаний вірно, право позивача вимагати стягнення з відповідача пені встановлене в законі та розмір пені передбачений Договором, а тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню підлягає пеня в заявленій сумі 817,37 грн.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом першої інстанції обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судом першої інстанції дотримані вимоги ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія» на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.09.2013р. у справі №925/1307/13 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Черкаської області від 04.09.2013 року у справі №925/1307/13 залишити без змін.

3.Матеріали справи №925/1307/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 31.10.2013р.

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Куксов В.В.

Майданевич А.Г.