Постанова № 34591739, 03.10.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року о/об 15год. 23 хв.Справа № 808/5989/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Колесникової С.Г., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» (далі - позивач або ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - відповідач або СДПІ з ОВП у м.Запоріжжі), в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.08.2009 №0000790805/0, від 26.10.2009 №0000790805/1, від 25.12.2009 №0000790805/2, від 16.03.2010 №0000790805/3 в сумі 438 969,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем не було порушено порядок визначення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки згідно абз.2 ч. 1 пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит згідно звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та пунктом 8.1 статті 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Оскільки здійснені підприємством операції в межах відносин з Адвокатським об'єднанням «Правниче бюро Єременка» відповідають діяльності, передбаченої статутом, тобто господарській діяльності, не суперечать чинному законодавству України, умови договорів виконані у повному обсязі, позивач вважає висновки податкового органу про відсутність зв'язку юридичних послуг, наданих контрагентом позивача, з господарською діяльністю ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» безпідставними та необґрунтованими. Щодо взаємовідносин позивача та ТОВ «Дніпромаш» податковий кредит ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» за квітень і травень 2009 року сформовано у повній відповідності до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за наявності усіх підтверджуючих документів, а відтак виключення 42 494грн. зі складу податкового кредиту позивача не відповідає вимогам законодавства. Стосовно взаєморозрахунків з ТОВ «Котлотурбопром» за отримане у квітні обладнання та завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за травень 2009 року позивач не погоджується з висновками відповідача про те, що сплата в квітні 2009 року у сумі 4 638 745,26грн., в т.ч. ПДВ 20% 773 124,21грн., за обладнання ТОВ «Котлотурбопром» здійснена позивачем за лютий 2009 року, оскільки станом на 1 квітня 2009 року за розрахунками по договору №1824 від 06.06.2008 за період з липня 2008 року по березень 2009 року сукупна сплата склала 61 251 085,47грн., в т.ч. ПДВ 20% 10 208 514,24грн. На дану суму по оплаті отримано податкові накладні та відповідно сформовано податковий кредит за липень 2008 року - березень 2009 року на загальну суму 10 208 514,24грн.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, відповідач зазначає, що згідно статуту основним видом діяльності ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» є виробництво електроенергії та теплової енергії, отже, юридичні послуги, надані такому суб'єкту господарювання в межах спору з державними неприбутковими організаціями знаходяться поза межами господарської діяльності такого платника податку. Крім того, відповідач зазначає, що внаслідок здійснення операцій, які не мають економічної ділової мети, а лише намір отримати бюджетне відшкодування у спосіб, що суперечить вимогам законодавства, у вигляді заволодіння бюджетними коштами, платником порушено положення п. 1.3, п.1.8 ст. 1, пп.7.4.1, п.п.7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за наслідком безпідставного завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню по господарських операціях з придбання ТМЦ від суб'єкта господарювання ТОВ «Дніпромаш» за квітень 2009 року в розмірі 52 432грн. Також при проведенні перевірки бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2009 року контролюючим органом досліджено питання, яка саме частина залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду, фактично сплачена платником до 01.05.2009. При звірці виписок банку та даних бухгалтерського обліку по рахункам 631 «Розрахунки з постачальниками» та 371 «Аванси видані», встановлено розбіжності між задекларованою сумою податкового кредиту за квітень 2009 року та даними виписок банку, регістрів бухгалтерського обліку, а саме ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» не сплачено вартість обладнання, отриманого у квітні 2009 року від ТОВ «Котлотурбопром».

Справа розглядалася судами неодноразово. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року у справі № 2а-1805/10/0870 (суддя Татаринов Д.В.) адміністративний позов задоволено частково.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року по справі № 2а-1805/10/0870 апеляційну скаргу Спеціальної державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя і апеляційну скаргу ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року у справі № 2а-1805/10/0870 залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року у справі № 2а-1805/10/0870 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2013 року касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі та ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» задоволено частково, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 скасувати та направити адміністративну справу №2а-1805/10/0870 до Запорізького окружного адміністративного суду на новий розгляд.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2013 року зазначено, що судам необхідно з'ясувати характер та зміст спірних операцій з поставки товарів та послуг, дослідити усі первинні документи, які належать складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємств-контрагентів основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій з поставки, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувався дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій. Судам попередніх інстанцій, з урахуванням приписів ст. 69, 70 КАС України, необхідно дослідити відповідність заявленої суми бюджетного відшкодування фактичній сплати позивачем податку на додану вартість у ціні товарно-матеріальних цінностей придбаних у ТОВ «Дніпромаш».

Відповідно до ч.5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд у задоволенні позову відмовити.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 03 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Довідки АА №812637 Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» 08.04.1998 зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Запорізької міської ради за адресою: 69006, м.Запоріжжя, Ленінський район, вул. Добролюбова, буд. 20, ідентифікаційний код 00130872.

На підставі направлень від 15.07.2009 №0427 та від 28.07.2009 №0427/1 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів) проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» з питань правильності обчислення від'ємного значення податку на додану вартість за квітень, травень 2009 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за травень 2009 року.

За результатами перевірки складений акт №131/08-05/00130872 від 12 серпня 2009 року згідно висновків якого позивачем порушено п.1.3, п. 1.8 ст. 1, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2009 року на суму 455 317грн.; на порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1., п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платником завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2009 року на суму 71 667грн.

На підставі Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000790805/0 від 21.08.2009, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 455 317грн.

На підставі рішення про результати розгляду первинної скарги №9268/10/25-016 від 26.10.2009 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000790805/1 від 26.10.2009, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 455 317грн.

На підставі рішення про результати розгляду повторної скарги №5965/10/25-020 від 23.12.2009 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 455 317грн.

На підставі рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги №4775/7/25-0115 від 10.03.2010 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 455 317грн.

Відповідно до розрахунку суми зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» по Акту №131/08-05/00130872 від 12.08.2009 позивачем на порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на вартість юридичних послуг, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємств, а саме послуг Адвокатського об'єднання «Правниче Бюро Єременка» щодо консультуванням, розробки правової позиції та юридичних документів за квітень 2009 року та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2009 року у розмірі 76 955грн. На порушення п.1.3, п. 1.8 ст.1, п.п.7.4.1, п.п. 7.7.1, п.п.7.7.2 ст. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податного зобов'язання та сумою податкового кредиту по господарських операціях з придбання ТМЦ від суб'єкта господарювання ТОВ «Дніпроммаш» за квітень 2009 року, та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2009 року в розмірі 52 432грн. Виявлене органом державної податкової служби заниження або завищення податкового зобов'язання за звітний податковий період з урахуванням оплаченої суми - 42 495грн. На порушення п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» в Довідці (додаток 2 до декларації за травень 2009 року) завищена частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам таким товарів (послуг), а саме ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» не сплачено за обладнання, отримане у квітні 2009 року від ТОВ «Котлотурбопром» суму ПДВ у розмірі 319 519грн.

Щодо висновків податкового органу про завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню по господарським операціям з придбання ТМЦ від ТОВ «Дніпромаш» за квітень 2009 року в розмірі 42 494грн., суд зазначає наступне.

З Акту перевірки вбачається, що за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за квітень 2009 року, встановлено розбіжність по ТОВ «Дніпроммаш» у сумі 52 431,66грн., яка виникла за рахунок не включення ТОВ «Дніпроммаш» до складу податкових зобов'язань суми податку у складі вартості товарів (робіт, послуг), поставлених ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго».

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Дніпромаш» (постачальник) укладено договір поставки №502 від 30.03.2009 за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити кошти за порошок магнетизований каустичний DTMR 87 2008-2009 року виготовлення, в кількості, асортименті та за ціною згідно із специфікацією.

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ «Дніпроммаш» (постачальник) укладено договір №619 від 08.04.2009 за умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити кошти за продукцію 2008-2009 року виготовлення, в кількості, асортименті та за ціною згідно специфікації.

30.03.2009 між позивачем (покупець) та ТОВ «Дніпроммаш» (постачальник) укладено договір поставки №494 згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити кошти за продукцію 2008-2009 років виготовлення, в кількості, асортименті та за ціною згідно із специфікації.

Відповідно до договору поставки №495 від 30.03.2009 укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ «Дніпроммаш» (постачальник), постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити кошти за продукцію 2008-2009 років виготовлення, в кількості, асортименті та за ціною згідно із специфікацією.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Дніпроммаш» (постачальник) укладено договір поставки №461 від 25.03.2009 за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити кошти за продукцію 2008-2009 років виготовлення в кількості, асортименті та за ціною згідно із специфікацією.

На виконання вказаних договорів позивачу виписано видаткові накладні №32-Д від 01.04.2009, №35-Д від 07.04.2009, №38-Д від 16.04.2009, №40-Д від 22.04.2009, №41-Д від 22.04.2009, №42-Д від 29.04.2009 та видано податкові накладні №32-Д від 01.04.2009 на суму 57 600,00грн., (в т.ч. ПДВ 20% 9 600,00грн.), №35-Д від 07.04.2009 на суму 94 528,25грн. (в т.ч. ПДВ 20% 15 754,71грн.), №36-Д від 14.04.2009 на суму 33 196,80грн. (в т.ч. ПДВ 20% 5 532,80грн.), №37-Д від 14.04.2009 на суму 34 360,32грн. (в т.ч. ПДВ 20% 5 726,72грн.), №38-Д від 16.04.2009 на суму 23 491,87грн. (в т.ч. ПДВ 20% 3 915,31грн.), №40-Д від 22.04.2009 на суму 79 342,80грн. (в т.ч. ПДВ 20% 13 223,80грн.), №41-Д від 22.04.2009 на суму 33 870,02грн. (в т.ч. ПДВ 20% 5 645,00грн.), №42-Д від 29.04.2009 на суму 25 757,04грн. (на суму 4 292,84грн.).

Оплата за товар здійснювалася у безготівковій формі, про що свідчать виписки банку, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 пунктом 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату

товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі

розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом.

Позивач відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, що були надані позивачу ТОВ «Дніпроммаш», що відповідає вимогам законодавства.

Крім того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону пункт 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Відповідно до положень вказаного Закону сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0000790805/0 від 21 серпня 2009 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 42 495 грн., №0000790805/1 від 26 жовтня 2009 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 42 495 грн., №0000790805/2 від 25 грудня 2009 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 42 495 грн., №0000790805/3 від 16 березня 2010 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 42 495 грн.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за травень 2009 року в розмірі 319 520грн. суд зазначає наступне.

Згідно змісту Акту перевірки №131/08-05/00130872 від 12.08.2009 при звірці виписок банку та даних бухгалтерського обліку по рахункам 631 «Розрахунки з постачальниками» та 371 «Аванси видані», встановлено розбіжності між задекларованою сумою податкового кредиту за квітень 2009 року та даними виписок банку, регістрів бухгалтерського обліку. А саме, ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», не сплачено вартість обладнання, отриманого у квітні 2009 року від ТОВ «Котлотурбопром».

За результатами господарських операцій ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» з ТОВ «Котлотурбопром» на підставі угоди №1824 від 06 червня 2008 року, включено до складу податкового кредиту квітня 2009 року, податкові накладні по факту отримання обладнання у квітні 2009 року на суму 4 670 757 гривень, в т.ч. ПДВ 778 459,6 грн. Станом на 01 травня 2009 року вартість даного обладнання не оплачена та обліковується по К/ту рахунку 6301001. Відповідно до банківських виписок та платіжних доручень з квітень 2009 року, ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» перераховано ТОВ «Котлотурбопром» у квітні 2009 року суму 4 638 745, 26грн., в якості погашення кредиторської заборгованості за обладнання, отримане у січні та лютому 2009 року.

Крім того, згідно узагальнюючої інформації щодо погашення Кріворізькою ТЕС «Дніпроенерго» заборгованості за обладнання, отримане від ТОВ «Котлотурбопром» оплата у квітні 2009 року відбулася в якості погашення кредиторської заборгованості за обладанная, отримане у лютому 2009 року згідно Актів №22КР-НРЧ від 29.01.2009, №9КР-СРЧ від 02.02.2009, №23КР-НРЧ від 29.01.2009, №24КР-НРЧ від 02.02.2009, №10КР-СРЧ від 04.02.2009, №25КР-НРЧ від 03.02.2009, №7-КР-КПП н/д від 24.02.2009, №27-КР-НРЧ, №28КР-НРЧ від 06.02.2009, №6-КР-КПП н/д від 23.02.2009, №14КР-СРЧ від 23.02.2009, №15КР-СРЧ від 24.02.2009, №13КР-СРЧ від 20.02.2009, №13КР-СРЧ від 20.02.2009, №32КР-НРЧ від 24.02.2009 (т.2 а.с. 171).

Вказані обставини спростовують твердження позивача про те, що обладнання ТОВ «Котолтурбопром» було поставлене у квітні 2009 року.

За приписами п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього підпункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальниками таких товарі (послуг).

Відповідно до п.п. 5.12.2 п. 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України №166 від 30.05.1997, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах.

Аналіз наведених норм у їх сукупності з обставинами справи дає підстави для висновку про те, що позивач безпідставно включив до складу бюджетного відшкодування травня 2009 року суму податку на додану вартість у складі вартості отриманого у квітні 2009 року від ТОВ «Котлотурбопром» товару (робіт, послуг) вартість яких ним фактично не було сплачено у податковому періоді отримання, а відтак висновки контролюючого органу про те, що позивачем завищено частину залишку від'ємного значення за травень 2009 року в розмірі 319 519,00грн. є обґрунтованими.

Щодо взаємовідносин між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Правниче Бюро Єременка» слід відзначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та Адвокатським об'єднанням «Правниче Бюро Єременка» (виконавець) укладено договір про надання послуг в галузі права №38 від 28.05.2008 за умовами якого виконавець зобов'язується надати послуги в галузі права, які полягають у організації (підготовка письмових роз'яснень висновків, довідок тощо) та здійснення представництва ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» у Господарському суді першої інстанції, апеляційній та касаційній інстанції по судовій справі господарського суду Запорізької області №5/98-3/67/08-АП за позовом ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18.12.2003 №0000560203/0, по справі №22а-3118/07 за апеляційною скаргою КРУ в Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.07.2007 за адміністративним позовом КРУ в Запорізькій області до ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» про зобов'язання виконати певні дії, по справі №8/368/07-19/214/07, №19/200/07, №19/201/07 ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» до ВАТ «Запорізький завод феросплавів» про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, по справі №9/188/08-АП за позовом ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення рішення від 27.12.2007 №0000570805/0, по справі №18/250/06-АП за позовом ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 03.05.2006 №0000051313/3, інші спори пов'язані з контролюючими органами та виконавчими службами. За змістом договору особливою (обов'язковою) умовою дійсного договору є досягнення в інтересах замовника виконавцем, при наданні послуги в галузі податкового права, позитивного результату за вищезазначеними судовими рішеннями. Позитивний результат за судовими справами полягає у прийнятті адміністративними судом (апеляційних або касаційних інстанціях, або Вищим адміністративним судом України) судового рішення а користь ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», яке визначає (встановлює) недійсність (нечинність) податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі або зменшення податкового зобов'язання.

Згідно п. 6.1 означеного Договору замовник на виконання своїх обов'язків по цьому договору сплачує на поточний рахунок виконавця грошові кошти за досягнення позитивного результату відповідно до пункту 1.1 договору, у розмірі 3 000 000грн. Досягнення позитивного результату відповідно до п.1.1 Договору звільняє виконавця від повернення коштів замовнику в порядку, передбаченому п. 6.4 Договору.

До вказаного договору між сторонами укладено Додаткові угоди №1 від 03.09.2008, №2 від 10.03.2009, №3 від 05.06.2009.

Також сторони підписали Акт №5 приймання-передання послуг за Договором про надання послуг в галузі податкового права від 14.05.2009 та на позивачу контрагентом виписано податкову накладну №8 від 30.03.2009 на суму 361 530,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 60 255,00грн.

29.08.2008 між позивачем (замовник) та Адвокатським об'єднанням «Правниче Бюро Єременка» (виконавець) укладено договір про надання послуг в галузі права №2519 за умовами якого закупівлі підлягають послуги в галузі права, які полягають у організації (підготовка письмових роз'яснення, висновків, довідок тощо) та здійснення представництва ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» у Господарському суді першої інстанції, апеляційній та касаційній інстанції по судовим справам №4/198/07-АП за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» про стягнення 5 396 864грн., по справі №4/198/08-АП за позовом КРУ в Запорізькій області про стягнення 958 045грн., по справі №17/304/08-АП за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» про стягнення 7 414 302грн, інші спори пов'язані з контролюючими органами.

Відповідно до п. 6.1 Договору замовник на виконання своїх зобов'язань по цьому договору сплачує на поточний рахунок виконавця грошові кошти (за досягнення позитивного результату) відповідно до п. 1.1 Договору, у розмірі 3 500 000грн. у т.ч. ПДВ 20% 583 000,33грн., Досягнення позитивного результату відповідно до п. 1.1 Договору звільняє виконавця від повернення коштів Замовнику в порядку, передбаченому пунктом 6.4 Договору.

Також до вказаного договору між сторонами укладено додаткові угоди №1 від 20.10.2008, №2 від 10.03.2009, №3 від 05.06.2009. Крім того, позивачу видано податкову накладну №9 від 03.04.2009 на суму 100 200грн., в т.ч. ПДВ 20% 16 700грн.

Оплата за договором здійснювалася в безготівковій формі про що свідчать платіжні доручення №10148 від 25.05.2009 на суму 208 333,34грн., №10149 від 25.05.2009 на суму 41 666,66грн., №6418 від 83 500,00грн., №6420 від 03.04.2009 на суму 16 700,00грн., №8136 від 24.04.2009 на суму 150 000,00грн., №8137 від 24.04.2009 на суму 30 000,00грн.

В підтвердження виконання умов договорів між сторонами позивачем надано: постанову Господарського суду Запорізької області від 15.04.2008 у справі №9/188/08-АП, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 у справі №22а-6290/08, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2010 у справі №5-98-3/67/08-АП, ухвалу Вищого адміністративного суду України у справі №К-23256/10 від 29.03.2011, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12.05.2011 у справі №В/9991/896/11, постанову Господарського суду Запорізької області від 30.06.2006 у справі №18/250/06-АП, ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 10.11.2006 у справі №18/250/06-АП, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10.06.2008 у справі №К36871/06, постанову господарського суду Запорізької області від 25.03.2009 у справі №18/250/06-АП-13/617/08-АП-23/34/09-АП, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі № 18/250/06-АП-13617/08-АП-23/34/09-АП від 01.12.2009, постанову Вищого адміністративного суду України у справі №К-58176 від 03.11.2011.

Так, згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3, пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування цим податком є поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту, поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України. Особа - продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8(1) цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»).

Згідно з нормою п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 пунктом 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату

товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі

розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у підтвердження фактичного виконання робіт Адвокатським об'єднанням «Правниче Бюро Єременка» надано Акт виконаних робіт та копії судових рішень. Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що представники сторін, які брали участь у наведених справах мали трудові відносини з контрагентом позивача. Крім того, позивачем не надано суду доказів виконання умов договорів Адвокатським об'єднанням «Правниче Бюро Єременка» в частині підготовки письмових роз'яснень, висновків, довідок тощо. Водночас Акт №1 від 26.01.2012 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду (т. 3 а.с. 180) не може свідчити на користь висновку про те, що такі документи існували на час виконання зобов'язань за договором проте були знищені на час розгляду справи.

Тобто, по суті не надано тих матеріалів, які зазвичай супроводжують операції такого роду та у сукупності підтверджують їх фактичне виконання.

Позивачем не наведено та не доведено обставин, не надано інших доказів, які прямо та опосередковано могли б в сукупності або окремо підтверджувати фактичне вчинення спірних операцій та зумовлювали право позивача на формування спірних сум податкових вигод.

Відтак, виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність наявності сукупності умов, обставин та підстав (фактичного виконання спірних операцій саме контрагентом позивача) з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для їх формування.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного. Наведене стосується і актів прийому-передачі виконаних робіт, які не містять відомостей відносно контрагента позивача, та самі по собі не є підтвердженням наданням позивачу обумовлених договором послуг з боку контрагента позивача на користь останнього.

Суд у взаємозв'язку з наведеним також враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників спірних операцій.

В контексті положень цього Закону, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій, супроводжують здійснення цих операцій і податкову звітність платника податків, а отже наявність первинних документів та реальність вчинення господарської операції є передумовою виникнення права на формування податкового кредиту. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів (правове значення) лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, виходячи зі змісту зазначених положень Закону про ПДВ, а також з урахуванням наведених вище норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими Закон про ПДВ у взаємозвязку з положеннями наведених вище норм законодавства повязують можливість формування платником податків податкового кредиту, у т.ч. недоведеність фактичного (реального) виконання операцій, відсутність звязку витрат платника податків з господарською діяльністю, відсутність наміру використовувати придбані товари (роботи, послуги) у власній господарській діяльності, відсутність розумних економічних причин для вчинення певних операцій, виключає можливість формування податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару (роботи/послуги) з ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 76 955грн., яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, установлених законом. Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000790805/0 від 21 серпня 2009 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 42 495 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000790805/1 від 26 жовтня 2009 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 42 495 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000790805/2 від 25 грудня 2009 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 42 495 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000790805/3 від 16 березня 2010 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 42 495 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова