Ухвала суду № 34590493, 24.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/29394/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Бовкуна В.В.

представника відповідача Краснопера Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.03.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011

у справі № 2а-26037/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекспорт»

до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрекспорт» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Укрекспорт») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Калінінському районі м. Донецька) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22.10.2010 №006511542/0/30544601, №006521542/0/30544601.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.03.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Укрекспорт» з питань достовірності відображення показників у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року - грудень 2009 року, за результатами якої складено акт від 19.10.2010 №7421/23-3/30544601.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 та пп. 7.7.11 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» а саме: завищено відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 3131271,00 грн. за період з квітня 2009 року по листопад 2009 року та відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 953067,00 грн. за червень 2008 року та за період з серпня 2008 року по грудень 2009 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 22.10.2010 №006511542/0/30544601, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок платника у банку) з податку на додану вартість в розмірі 3131271,00 грн. та №006521542/0/30544601, яким виявлено відсутність права позивача на отримання бюджетного відшкодування у сумі 953067,00 грн., заявленій у податкових деклараціях за червень 2008 року та за період з серпня 2008 року по грудень 2009 року, у зв'язку з чим відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 953067,00 грн. та визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 88420,00 грн. та фінансових санкцій з податку на додану вартість в розмірі 44210,00 грн.

Також судами встановлено, що відповідно до декларацій позивача з податку на додану вартість за жовтень 2008 року по грудень 2009 року та уточнюючих розрахунків до кожної податкової декларації з податку на додану вартість, позивачем заявлено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в загальному розмірі 3637491,00 грн.

Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що заявлені позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість по податковим деклараціям за червень, серпень, вересень 2008 року вже встановлена судовими рішеннями по справам № 2а-8187/10/0570 та № 2а-30307/08/0570.

Також судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Промтек-Холдинг», ТОВ «АМК-Трейдінг», ТОВ «КФ Сервіс - Комплект» були укладені договори на виконання будівельних робіт по будівництву «Центру прийому туристів у м. Святогірськ». Виконання договорів підтверджується актами виконаних робіт та податковими накладними. На час укладання договорів контрагенти позивача були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та перебували у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладання спірних угод.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні договорів на виконання будівельних робіт по будівництву, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особами, які мають статус платників податку на додану вартість.

Фактичне виконання спірних договорів підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, як встановлено судами, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Промтек-Холдинг», ТОВ «АМК-Трейдінг», ТОВ «КФ Сервіс - Комплект» правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.03.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова