Постанова № 34590288, 31.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року Справа № 914/1601/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),суддів:Заріцької А.О., Міщенко П.К.,розглянувшикасаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль",на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2013 року,та ухвалуГосподарського суду Львівської області від 9 липня 2013 року,у справі№ 914/1601/13,за заявоюПриватного підприємства "Електрокабельпостач" (м. Львів),про визнання банкрутом,-за участю представників:від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль": Семеняк В.В. - представник (довіреність від 15.03.2013 року);представники інших учасників судового провадження не з'явились;в с т а н о в и в :

У квітні 2013 року Голова ліквідаційної комісії Приватного підприємства "Електрокабельпостач" Леонченков Артур Євгенійович звернувся до Господарського суду Львівської області з заявою про визнання Приватного підприємства "Електрокабельпостач" (далі за текстом - ПП "Електрокабельпостач") банкрутом, в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Господарського суду Львівської області від 16.05.2013 року у справі № 914/1601/13 (залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року) ПП "Електрокабельпостач" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; обов'язки ліквідатора ПП "Електрокабельпостач" покладено на Голову ліквідаційної комісії Леонченкова А.Є., інше.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.07.2013 року у справі № 914/1601/13 (суддя - Гутьєва В.В.) визнано грошові Анісіна Валерія Вікторовича до ПП "Електрокабельпостач" на суму 14 919 грн. 54 коп.; у визнанні грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі за текстом - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") до ПП "Електрокабельпостач" на суму 4 999 500 грн. 00 коп. відмовлено; звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - ПП "Електрокабельпостач" затверджено; вимоги Анісіна В.В. до боржника на суму 14 919 грн. 54 коп. вважаються погашеними; ПП "Електрокабельпостач" ліквідовано; провадження у справі № 914/1601/13 про банкрутство ПП "Електрокабельпостач" припинено; вказано ліквідатору виконувати свої повноваження до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення юридичної особи - банкрута. Ухвалу місцевого господарського суду мотивовано, зокрема тим, що заявлені у цій справі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" вимоги сплачені ПП "Електрокабель" на користь ТзОВ "М-Фон" повністю, про що свідчать надані у справу докази.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 року у справі № 914/1601/13 (головуючий суддя - Гриців В.М., судді: Данко Л.С., Юрченко Я.О.) апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.07.2013 року залишено без задоволення. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала прийнята з дотриманням вимог матеріального і процесуального права на підставі дослідження господарським судом поданих доказів, висновки місцевого господарського суду відповідають фактичним обставинам справи. Скаржник належними і допустимими доказами не спростував висновків господарського суду першої інстанції.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.07.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 року у справі № 914/1601/13 в частині відмови у визнанні грошових вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 4 999 500 грн. 00 коп.; прийняти в цій частині нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ПП "Електрокабельпостач" в сумі 4 999 500 грн. 00 коп. При цьому, позивач посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 542, 543, 1082 ЦК України, ст. 43 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.10.2013 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

29.10.2013 року від ліквідатора ПП "Електрокабельпостач" надійшов Відзив на касаційну скаргу, у якому ліквідатор проти поданої ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" касаційної скарги заперечує, вважає прийняті місцевим та апеляційним господарськими судами ухвалу та постанову законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні касаційної інстанції представник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" подану касаційну скаргу підтримав за наведених у ній підстав, просив скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.07.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 року у справі № 914/1601/13 в частині відмови у визнанні грошових вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 4 999 500 грн. 00 коп.; прийняти в цій частині нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ПП "Електрокабельпостач" в сумі 4 999 500 грн. 00 коп.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду грошових вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" встановлено наступне.

У квітні 2013 року Голова ліквідаційної комісії Приватного підприємства "Електрокабельпостач" Леонченков А.Є. звернувся до Господарського суду Львівської області з заявою про ПП "Електрокабельпостач" банкрутом, в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.04.2013 року прийнято заяву про порушення справи про банкрутство ПП "Електрокабельпостач".

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.05.2013 року порушено провадження у справі № 914/1601/13 про банкрутство ПП "Електрокабельпостач"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Львівської області від 16.05.2013 року у справі № 914/1601/13 (залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року) ПП "Електрокабельпостач" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; обов'язки ліквідатора ПП "Електрокабельпостач" покладено на Голову ліквідаційної комісії Леонченкова А.Є., інше.

Оголошення про визнання боржника банкрутом опубліковано в офіційному друкованому органі - газеті "Голос України" за № 94 (5594) від 23.05.2013 року.

У місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, заяви про визнання грошових вимог до боржника подали ФОП Анісін В.В. (на суму 13 772 грн. 54 коп.) та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (на суму 4 999 500 грн. 00 коп.)

За результатами розгляду поданих Заяв, ліквідатор банкрута повідомив ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про невизнання заявлених вимог на суму 4 999 500 грн. 00 коп. та про визнання вимог ФОП Анісіна В.В. на суму 13 772 грн. 54 коп. (з включенням їх до Реєстру вимог кредиторів ПП "Електрокабельпостач").

В обґрунтування заявлених вимог у сумі 4 999 500 грн. 00 коп. ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" посилається на укладений 03.06.2011 року з ТзОВ "М-ФОН" Договір про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/62 (далі за текстом - Договір факторингу), за умов до якого ТзОВ "М-Фон" (за текстом Договору факторингу - клієнт) відступив на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (за текстом Договору факторингу - фактор) право вимоги сплати грошових коштів від ряду контрагентів ТзОВ "М-ФОН" за укладеними договорами поставки (включаючи всі види неустойки), право одержання яких належить клієнту, відповідно до вказаних договорів, а ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" зобов'язалось здійснити факторингове фінансування клієнта на умовах факторингу з регресом.

Умовами п. п. 1.2., 2.1. Договору факторингу сторони погодили, що право вимоги вважається відступленим клієнтом банку з моменту підписання сторонами відповідної додаткової угоди. Умови придбання фактором прав вимоги визначаються додатковими угодами, що складаються за формою згідно Додатку № 2 до цього Договору. Додатком № 5 до Договору визначено форму і зміст Стандартного повідомлення про зміну реквізитів, яке за умовами Договору факторингу фактор і клієнт повинні надіслати боржнику.

Додатковими угодами до Договору факторингу затверджено актуальний перелік та розміри прав вимог банку до боржників, що відступаються клієнтом на користь банку.

Зокрема, 12.07.2012 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТзОВ "М-Фон" уклали Додаткову угоду № 7 до Договору факторингу, за умов якої ТзОВ "М-Фон" відступило, а ПАТ "Райффазен Банк Аваль" набуло право вимоги до ПП "Електрокабельпостач" за Договором поставки № 020412-02 від 02.04.2012 року (далі за текстом - Договір поставки).

13.07.2012 року, згідно з Реєстром переданих документів № 124, ТзОВ "М-Фон" передало ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" накладні від 12.07.2012 року №№ 1600 - 1607 про поставку ТзОВ "М-Фон" товару ПП "Електрокабельпостач" за Договором поставки.

Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що 02.04.2012 року ТзОВ "М-Фон" та ПП "Електрокабельпостач" уклали Договір поставки № 020412-02, за умов якого, упродовж терміну дії Договору поставки, ТзОВ "М-Фон" (за текстом Договору поставки - продавець) зобов'язалось передавати у власність, а ПП "Електрокабельпостач" (за текстом Договору поставки - покупець) зобов'язалось приймати та оплачувати згідно з умовами цього Договору непродовольчий товар, асортимент, кількість та ціна якого визначається у накладних, що є невід'ємною частиною Договору.

Умовами Розділу 4 Договору поставки ТзОВ "М-Фон" та ПП "Електрокабельпостач" погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару. Оплата товару проводиться у розмірі суми, визначеної у накладній.

На виконання умов Договору поставки, ТзОВ "М-Фон", згідно з Накладними від 12.07.2012 року № 1607 на суму 597 830 грн. 00 коп., № 1606 на суму 752 050 грн. 00 коп., № 1605 на суму 423 720 грн. 00 коп., № 1604 на суму 734 140 грн. 00 коп., № 1603 на суму 890 316 грн. 00 коп., № 1602 на суму 723 938 грн. 00 коп., № 1601 на суму 812 836 грн. 00 коп., № 1600 на суму 620 170 грн. 00 коп., поставило ПП "Електрокабельпостач" товар на загальну суму 5 555 000 грн. 00 коп.

В свою чергу, ПП "Електрокабельпостач" оплатило ТзОВ "М-Фон" отриманий згідно Договору поставки товар Платіжними дорученнями (призначення платежу: "оплата за аксесуари згідно угоди від 02.04.2012 року") № 82 від 11.04.2012 року (на суму 600 000 грн. 00 грн.), № 91 від 12.04.2012 року (на суму 500 000 грн. 00 коп.), № 93 від 12.04.2012 року (на суму 500 000 грн. 00 коп.), № 95 від 12.04.2012 року (на суму 500 000 грн. 00 коп.), № 97 від 12.04.2012 року (на суму 500 000 грн. 00 коп.), № 98 від 12.04.2012 року (на суму 500 000 грн. 00 коп.), № 235 від 27.04.2012 року (на суму 500 000 грн. 00 коп.), № 236 в 27.04.2012 року (на суму 500 000 грн. 00 коп.), № 237 від 27.04.2012 року (на суму 500 000 грн. 00 коп.), № 991 від 27.07.2012 року (на суму 500 000 грн. 00 коп.), № 992 від 27.07.2012 року (на суму 500 000 грн. 00 коп.), а всього на суму 5 600 000 грн. 00 коп. Згідно з Актом звірки взаєморозрахунків від 17.04.2013 року ТзОВ "М-Фон" та ПП "Електрокабельпостач", станом 30.12.2012 року та на 17.04.2013 року сальдо становить 0 грн. 00 коп.

Стандартним повідомленням про зміну реквізитів (без номеру та дати), отриманим ПП "Електрокабельпостач" 11.07.2012 року, ТзОВ "М-Фон" повідомило ПП "Електрокабельпостач" про майбутнє відступлення права вимоги сплати грошових коштів за Договором поставки на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та вказало, що ПП "Електрокабельпостач" буде поінформовано щодо кожного відступлення.

04.09.2012 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" направило ПП "Електрокабельпостач" Повідомлення про сплату, у якому повідомило, що, станом на 04.09.2012 року, ПП "Електрокабельпостач" протерміновано оплату по накладних №№ 1600-1607 (за товар, отриманий за Договором поставки, укладеним з ТзОВ "М-Фон") та про необхідність сплати заборгованої суми ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", у зв'язку з придбанням останнім вказаних накладних на умовах Договору факторингу, укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТзОВ "М-Фон".

Крім того, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що грошові вимоги у сумі 4 999 500 грн. 00 коп. (заявлені ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ТзОВ "М-Фон" на підставі Договору факторингу) визнані повністю ліквідатором ТзОВ "М-Фон", визнаного банкрутом постановою Господарського суду Львівської області від 26.02.2013 року у справі № 5015/5278/12.

Встановивши наведені вище обставини, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відмову у визнанні та включенні до Реєстру кредиторів вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ПП "Електрокабельпостач" на суму 4 999 500 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами ухвалою та постановою (в частині відмови у визнанні грошових вимог до боржника), ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 542, 543, 1082 ЦК України, ст. 43 ГПК України, просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.07.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 року у справі № 914/1601/13 в частині відмови у визнанні грошових вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 4 999 500 грн. 00 коп. та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ПП "Електрокабельпостач" в сумі 4 999 500 грн. 00 коп.

Відмовляючи у задоволенні касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Згідно зі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника, що ліквідується власником, подаються безпосередньо до господарського суду та оплачуються судовим збором. Розгляд грошових вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". За результатами розгляду грошових вимог кредиторів господарським судом затверджується реєстр вимог кредиторів. Стаття 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює порядок виявлення кредиторів. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, тобто першим днем перебігу цього строку є день, наступний за днем офіційного оприлюднення такого оголошення (Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI)" № 01-06/606/2013 від 28.03.2013 року).

У відповідності до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; ім'я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, які підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, які додаються до заяви. Господарський суд зобов'язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Закону та ГПК України, про що виноситься ухвала, в якій зазначається дата розгляду заяви. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заявлено вимоги до ПП "Електрокабельпостач" на підставі Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/62 від 03.06.2011 року.

За визначенням ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним (ст. 1082 ЦК України).

Статтею 1084 ЦК України визначено права фактора. Зокрема, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу.

Враховуючи встановлені у справі обставини (зокрема, щодо повної оплати ПП "Електрокабельпостач" отриманого від ТзОВ "М-Фон" товару за Договором поставки на користь ТзОВ "М-Фон"), умови Договору факторингу та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ПП "Електрокабельпостач".

Водночас, колегія суддів касаційної інстанції, зважаючи на доводи касаційної скарги відзначає, що, за умов укладеного ТзОВ "М-Фон" та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" Договору факторингового фінансування з регресом, ТзОВ "М-Фон" поручилось перед ТзОВ "Райффайзен Банк Аваль" щодо виконання ПП "Електрокабельмонтаж" зобов'язання за Договором поставки, оскільки, факторинг з регресом (як погодили сторони Договору факторингу) - є факторингове фінансування, при якому ризик несплати боржником (в цьому випадку - ПП "Електрокабельпостач") грошових зобов'язань за Контрактом (договором купівлі-продажу або надання послуг, укладений між клієнтом (в цьому випадку - ТзОВ "М-Фон") та боржником (в цьому випадку - ПП "Електрокабельпостач"), на підставі якого після виконання клієнтом своїх зобов'язань щодо поставки товарів/надання послуг виникають права вимоги клієнта (або банку (в цьому випадку - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль")) до боржника) (в цьому випадку - Договір поставки № 020412-02 від 02.04.2012 року)) повністю покладається на клієнта (в цьому випадку - ТзОВ "М-Фон") і при цьому клієнт (ТзОВ "М-Фон") виступає поручителем боржника (ПП "Електрокабельпостач") перед фактором (ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") у розмірі, визначеному умовами цього Договору.

Крім того, за умов п. 5.1. Договору факторингу, клієнт (ТзОВ "М-Фон") виступає поручителем за виконання боржниками клієнта (в т. ч. ПП "Електрокабельмонтаж") зобов'язань перед фактором (ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") по оплаті коштів за правами вимоги; клієнт (ТзОВ "М-Фон") несе солідарну відповідальність перед фактором (ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") за виконання боржником (ПП "Електрокабельпостач") зобов'язань за контрактом (Договором поставки) в сумі несплаченої вартості прав вимоги; моментом, з якого клієнт (ТзОВ "М-Фон") набуває статус поручителя за виконання зобов'язань з оплати прав вимоги конкретним боржником (ПП "Електрокабельпостач"), є момент підписання сторонами Реєстру.

Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на умови п. 3.3. Договору факторингу, згідно з яким, у разі отримання клієнтом (ТзОВ "М-Фон") коштів від боржника (ПП "Електрокабельпостач") в рахунок оплати відступлених фактору (ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") прав вимоги, щодо яких було підписано Реєстр (що відбулось в цьому випадку, оскільки оплату за отриманий згідно Договору поставки товар ПП "Електрокабельпостач" в повному обсязі перерахувало на рахунок ТзОВ "М-Фон", вказаний у Договорі поставки, навіть після отримання від ТзОВ "М-Фон" Стандартного повідомлення про зміну реквізитів), клієнт (ТзОВ "М-Фон") зобов'язаний перерахувати отримані кошти фактору (ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") не пізніше наступного банківського дня від дати отримання таких коштів від боржника (ПП "Електрокабельпостач").

Крім цього, колегія суддів касаційної інстанції, зважаючи на встановлені у справі обставини та посилання касаційної скарги, вважає за необхідне вказати, що, згідно з п. 2.5. Договору факторингу, забов'язання фактора (ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") є відкличними; фактор вправі здійснити зворотнє відступлення прав вимоги (розділ 10 Договору факторингу), зокрема, у випадку, якщо після укладення цього Договору будуть виявлені передбачені цим Договором або законодавством України випадки.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у касаційній скарзі стверджує не тільки про порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, в силу приписів ст. 43 ГПК України, здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції суду касаційної інстанції.

З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2013 року та ухвалу Господарського суду Львівської області від 9 липня 2013 року у справі № 914/1601/13 залишити без змін.

Головуючий суддяВ.Ю. Поліщук судді:А.О. Заріцька П.К. Міщенко