Рішення № 34589978, 28.10.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2762/13-ц

Рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

28 жовтня 2013 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого одноособово судді Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання Скибінській Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Малого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Швидкі автобусні маршрути»; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство Міська страхова компанія про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до відповідача, в які просить стягнути з Малого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Швидкі автобусні маршрути» (код ЄДРПОУ 20985371, вул. Транспортна, 5, офіс 217, м. Одеса, 65017) відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригодою в розмірі 116 800,00 грн., витрати, повязані з отриманням висновку експертного дослідження в сумі 700,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 3 грудня 2010 року близько 07 год. 45 хв. по вул. Комарова в м. Одесі водій автобусу марки «Іван», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, здійснюючи рейс на міському автобусному маршруті № 220, не вибрав безпечної дистанції, через що скоїв зіткнення з автомобілем марки «Тойота», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивачки отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ВДАІ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 27.12.2012 р. у справі № 1516/5723/2012 (провадження № 3/1516/3359/12) ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Як зазначає позивач, під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 з 2008 року працює водієм в Малому підприємстві товаристві з обмеженою відповідальністю «Швидкі автобусні маршрути» та під час дорожньо-транспортного пригоди знаходився в трудових відносинах з відповідачем. В день ДТП ОСОБА_2 поставивши підписи у журналі реєстрації операції перевірки технічного стану КТЗ контрольно-пропускним пунктом та журналі перевірки перед рейсового (після рейсового) медичного огляду водіїв, отримавши шляховий лист виїхав на маршрут № 220. Зазначене свідчить, що шкода заподіяна ним у звязку з виконанням трудових обовязків. У звязку з чим позивач звернулася з позовною заявою саме до Малого підприємства «Швидкі автобусні маршрути», як до особи працівником якої є ОСОБА_2

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача під час судового засідання позовні вимоги не визнала, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_2 не заперечував проти позову, просив задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Представник третьої особи, Приватного акціонерного товариства Міська страхова компанія, в судове засідання не зявивсь, про час та місце проведення судового засідання Приватне акціонерне товариство Міська страхова компанія повідомлялося належним чином, причини неявки свого представника суду не повідомило.

Суд, вивчивши матеріали справи, зясувавши всі суттєві обставини, вислухавши думки присутніх у судовому засіданні сторін та третіх осіб, допитавши свідків по справі вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 03 грудня 2012 року водій автобусу марки «Іван», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, не вибрав дистанцію, через що скоїв зіткнення з автомобілем марки «Тойота» державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, в наслідок чого, автомобіль марки «Тойота» д/н НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.

Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 27.12.2012 р . по справі №1516/5723/2012, яка вступила в законну силу, встановлено, що ОСОБА_2 винний у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

З постанови Котовського міськрайонного суду Одеської області від 27.12.2012р. по справі №1516/5723/2012 вбачається, що ОСОБА_2 вчинення правопорушення визнав та пояснив, що це трапилось в наслідок дорожньої обстановки та неуважності. Постанова Котовського міського районного суду Одеської області від 27.12.2012 р. по справі №1516/5723/2012 ОСОБА_2 не оскаржувалась та набрала чинності 07.01.2013 р.

Позивач зазначає, що в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди водій автобуса знаходився в відповідачем у трудових відносинах, але не надав до суду доказів, які б підтверджували ці твердження. В свою чергу, з наявних у суду доказів по справі, які були надані сторонами, суд дійшов до висновку, що дані твердження є припущеннями позивача, що в свою чергу не може братися судом до уваги, оскільки згідно з нормою ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу Законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим, зокрема: при укладенні трудового договору з фізичною особою. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу (ч. 1 та 3 ст. 24 КЗпП України).

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню (ч. 1 та 2 ст. 48 КЗпП України).

З огляду на зазначене вбачається, що трудові відносини - врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають як результат впливу норм трудового права на поведінку суб'єктів трудової діяльності в результаті укладення трудового договору, внаслідок якого між ними виникають правові зв'язки.

Представник відповідача заперечувала проти наявності будь-яких трудових відносин між МП ТОВ «Швидкі автобусні маршрути» та ОСОБА_2

В свою чергу, третьою особою водієм ОСОБА_2 не було надано до суду копії трудового договору та копії трудової книжки і не доведено наявність зазначених трудових відносин.

Також судом встановлено та не заперечувалось сторонами та третьою особою ОСОБА_3, що між останнім, як підприємцем та власником автотранспортного засобу, що потрапило у дорожньо-транспортну пригоду, та відповідачем, МП ТОВ «Швидкі автобусні маршрути», був укладений договір № 25 про диспетчерське розпорядження транспортним засобом від 01.01.2012 р., згідно п.1.1 якого, МП ТОВ «Швидкі автобусні маршрути» приймає у диспетчерське розпорядження та оперативно-господарське керування транспортний засіб підприємця з ціллю здійснення перевезень пасажирів на міських маршрутах, закріплених конкурсним комітетом за перевізником, тобто МП ТОВ «Швидкі автобусні маршрути». В свою чергу, управління транспортним засобом здійснюється безпосередньо підприємцем на основі трудового, цивільно-правового або господарського договору. В п. 2.3.7. договору йдеться, що підприємець (власник) автотранспортного засобу зобовязаний залучати до роботи на маршруті водіїв відповідної відкритої категорії (категорія «Д») і відповідного стажу роботи. Також, організовувати роботу водіїв транспортного засобу, режим їх роботи та відпочинку у відповідності до діючого законодавства України (п.2.3.9 Договору). Підприємець, або особа, керуюча транспортним засобом підприємця, самостійно несе повну відповідальність за завдану шкоду третім особам (п.4.3. Договору).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України). Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Беручі до уваги пояснення сторін та третьої особи, ОСОБА_3, з матеріалів справи вбачається, що даний договір № 25, укладений між відповідачем та ОСОБА_3 не оспорювався та був діючим на момент дорожньо-транспортної пригоди, а саме 03.12.2012 р..

Також суд вважає за необхідне зазначити, що для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована норма ст. 1172 ЦК України. До таких спеціальних умов відносяться: перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою-роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обовязків (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Дослідивши докази, надані сторонами, суд встановив, що згідно робочого журналу механіка КТП, 03.12.2012 р. водій ОСОБА_2 на маршрут № 220 не випускався. Згідно наряду-завдання бригади маршруту № 220 на 03.12.2012 р. вбачається, що автобус марки «Іван», державний номер НОМЕР_1, 03.12.2012 р. на маршрут не виходив. Відповідно до Журналу перед рейсового та після рейсового медичних оглядів, водій ОСОБА_2 медичне обстеження не проходив.

Судом також прийнято до уваги, що згідно листа обліку технічного обслуговування ремонту автомобілю, уповноважений власником цього автотранспортного засобу водій ОСОБА_5, підписав заявку на ремонт, який повинен був бути проведений 03.12.2012 р., в день скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Дослідженням журналів обліку МП ТОВ «Швидкі автобусні маршрути», встановлено, що з 02.12.2012 р. до 09.12.2012 р. згаданий автотранспортний засіб на маршрут не виходив.

Зазначене дає суду можливість вважати, що 03.12.2012 р., автотранспортний засіб «Іван» державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, відповідачем на маршрут № 220 не випускався.

Відповідно до аб. 1, 2 п. 6 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4, особою, яка зобовязана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (п. 2.2 Правил дорожнього руху України).

За таких обставин, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до МП ТОВ «Швидкі автобусні маршрути» є необґрунтованими та недоведеними, з оглядом на що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 21, 24, 48 КЗпП України, ст.ст. 626, 627, 629, 1172 ЦК України, Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р., ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 61, 169, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до малого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Швидкі автобусні маршрути»; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство Міська страхова компанія про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя