Ухвала суду № 34589558, 24.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2013 р. справа № 2а-5065/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Рязанова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року у справі №2а-5065/10/0870 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В:

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001010805/0 від 07.06.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 3259450, 50 грн., з яких за основним платежем - 2172967 грн., штрафні санкції 1086483, 50 грн.. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на необґрунтовані висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладених правочинів та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року позов ВАТ «Запоріжжяобленерго» задоволено. Постанова суду мотивована тим, що висновки податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є необґрунтованими, оскільки встановлені обставини справи свідчать про фактичне виконання сторонами умов договорів, які не визнаються ДПІ, що підтверджено належним чином оформленими первинним документами. Висновки податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем угод не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, яким визначено ознаки нікчемного правочину та носять характер припущень.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки, та які на думку ДПІ, свідчать про нікчемність правочинів, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що повноважними особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі проведено документальну позапланова невиїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» щодо дотримання вимог податкового законодавства в період з 01.01.2008 року по 30.04.2009 року в межах взаємовідносин з ТОВ «Октавія», ТОВ «Ольвія», ТОВ «Югспецсервіс», ТОВ «Демопроммонтаж».

За результатами перевірки складений акт від 21.05.2010 р. № 205/08-05/00130926, в якому. зокрема, зроблено висновки про порушення підприємством:

- пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2172967 грн. 00 коп., у тому числі по періодах: березень 2008 року - 265375 грн. 00 коп.; жовтень 2008 року - 414877 грн. 00 коп.; листопад 2008 року - 22311 грн. 00 коп.; січень 2009 року - 596761 грн. 00 коп.; березень 2009 року - 209101 грн. 00 коп.; квітень 2009 року - 664542 грн. 00 коп.»

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на наступне.

Проведеною перевіркою встановлено взаємовідносини ВАТ «Запоріжжяобленерго» з ТОВ

«ТК Ольвія», ТОВ «ТЦ Октавія», ТОВ «Югспецсервіс» з приводу укладених договорів постачання нафтопродуктів, з ТОВ «Демопроммонтаж» з приводу укладених договорів придбання послуг.

Вказані договори СДПІ, з посиланням на ст..203, 215, 216 ЦК України, вважає такими, що укладені без мети реального настання передбачених договорами наслідків та є нікчемними, нікчемним правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Висновки щодо завищення податкового кредиту на суму ПДВ у складі вартості придбаних нафтопродуктів у ТОВ «ТК Ольвія», ТОВ ТЦ «Октавія». В акті перевірки ТОВ «ТК Ольвія» №56/23-2/35628392 від 21.04.2010 року, яку було проведено ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя з питань підтвердження взаємовідносин з ВАТ «Запоріжжяобленерго» у межах договору постачання нафтопродуктів №35/01-09 від 16.01.2009 року, зазначено, що перевірку провести не має можливості в зв'язку з відсутністю посадових осіб підприємства за юридичною адресою. Також, в Акті перевірки зазначено, що на адресу ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя від ТОВ «ТК Ольвія» надійшли повідомлення (заяви) про втрату бухгалтерських та первинних документів за період з 01.03.2008 року по 30.06.2009 року. Згідно Акту позапланової перевірки ТОВ «ТЦ «Октавія» №49/23-2/36193327 від 06.04.2010, проведеної ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя з питань підтвердження взаємовідносин з ВАТ «Запоріжжяобленерго» у межах договору постачання нафтопродуктів №38/04-09 від 10.04.2009 за підстав відсутності посадових осіб підприємства за юридичною адресою, провести зазначену перевірку не є можливим. Фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено. Крім того, проведено перевіркою встановлено відсутність зареєстрованих за ТОВ «ТК Ольвія» транспортних засобів, загальна чисельність працюючих складає 4 особи, на підприємстві відсутні основні засоби та залишки ТМЦ на складах.

Аналізуючи висновки акту позапланової перевірки ТОВ «Югспецсервіс» №1343/2302/31476590 від 28.04.2010, проведеної ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя з питань підтвердження взаємовідносин з ВАТ «Запоріжжяобленерго» у межах договору постачання нафтопродуктів №72/01-08 від 28.01.2009 та №42/10-08 від 13.10.2008, за підстав відсутності посадових осіб підприємства за юридичною адресою, провести зазначену перевірку не є можливим. Фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено.

Також, встановлено, що ТОВ «Югспецсервіс» мало взаємовідносини з підприємствами ТОВ «ТК Ольвія», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «ТСЦ Юг» в межах договору постачання нафтопродуктів. Проте, перевіркою ТОВ «Югспецсервіс» встановлено відсутність поставок товарів у межах господарських угод, укладених з ТОВ «ТК Ольвія», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «ТСЦ Юг», тому відповідач вважає вказані угоди такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

В акті перевірки також зазначено, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» завищило податковий кредит по операціях з придбання товарів (послуг) у ТОВ «Демопроммонтаж» у січні 2009 року на суму 49873 грн. 00 коп. Умовами договорів передбачено, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» здійснює платежі в межах фактично виконаних обсягів робіт, на підставі актів виконаних робіт. Сплата за надані послуги здійснюється шляхом перерахування коштів на відповідний розрахунковий рахунок ТОВ «Демопроммонтаж» на протязі 20 календарних днів після підписання акту виконаних робіт. У податковому обліку вартість робіт виконаних ТОВ «Демопроммонтаж» по договорам, у сумі 91039 грн. 00 коп., віднесено на збільшення балансової вартості 3 групи основних фондів станом на 01.01.2009, суму 158325 грн. 00 коп., включено до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток підприємства І кварталу 2009 року. Посилаючись на постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 02.03.2009 за кримінальною справою №1-200/09 відповідач вважає діяльність ТОВ «Демопроммонтаж» фіктивною. З цих підстав відповідач вважає правочин, укладений ВАТ «Запоріжжяобленерго» з ТОВ «Демопроммонтаж», таким, який в порушення ч.1,3,5 ст.203 ЦК України суперечить моральним засадам суспільства, не відповідає внутрішній волі учасників правочину та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На підставі акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі винесено податкове повідомлення-рішення №0001010805/0 від 07.06.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 3259450, 50 грн., з яких за основним платежем - 2172967 грн., штрафні санкції 1086483, 50 грн..

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжя є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, висновків про заниження податкових зобов'язань ДПІ зроблено не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладених договорів.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладених правочинів, податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст..228 ЦК України, в редакцій на час укладення позивачем спірних договорів, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність контрагентів за місцем свого знаходження, не подання звітів до ДПІ, відсутність, на думку ДПІ, виробничих можливостей для здійснення господарської діяльності та можливі інші порушення, які допускалися контрагентами позивача, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладеного правочину.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочинів, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено між позивачем та зазначеними вище контрагентами суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та зазначеними контрагентами укладено договори поставки, договори підряду. При укладенні договорів його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договори спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначених правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки нікчемність укладених правочинів податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказані договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ДПІ в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та на якому ґрунтуються доводи апеляційної скарги, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених (нарахованих) сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

В той же час, встановлені обставини справи свідчать про наступне.

У перевіреному періоді між позивачем та ТОВ «Демопроммонтаж» укладені наступні договори підряду:

- № 1-08 від 08.10.2008 р. (предмет договору мовою оригіналу : «капитальный ремонт ОРУ-35 кВ ПС «Космическая» в части ремонта фундамента под силовым трансформатором Т- 1») (т. 1, а.с. 49-57);

- № 2-08 від 08.10.2008 р. (предмет договору мовою оригіналу : «капитальный ремонт ПС «Зеленый-Яр» в части ремонта бетонных конструкций на ОРУ») - (т. 1, а.с. 67-76);

- № 3-08 від 08.10.2008 р. (предмет договору мовою оригіналу : «капитальный ремонт ОРУ-150 кВ ПС «ЗАИ» в части замены двух прожекторных мачт в г.Запорожье») (т. 1,а.с. 58-66);

- № 5-08 від 17.11.2008 р. (предмет договору мовою оригіналу : «капитальный ремонт ОРУ-150 кВ ПС «Алюминиевая» (инв. № 71_016281) в части перевозки и перемещения силового трансформатора ТРДН-63000/150 кВ») (т. 1, а.с. 38-48).

Фактичне виконання сторонами умов договорів підтверджується: податковими накладними (т. 2, а.с. 72-75); актами приймання виконаних підрядних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актом про використання матеріалів замовника підрядником (т. 2, а.с. 78-98); письмовими вказівками про здійснення кураторського нагляду за виконанням робіт згідно предмету договорів, технологічними картами та об'ємами робіт за договорами, актами про проведення попереднього та кінцевого кураторського нагляду за виконанням робіт згідно предмету договорів (т. 4, а.с. 66-92); витягом з Єдиного Державного реєстру, який свідчить про відповідність виконаних робіт ТОВ «Демопроммонтаж» видам діяльності цього підприємства. ( т. 2 а.с.34). Розрахунки між сторонами здійснені у безготівковій формі, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями (т. 2, а.с. 76-77).

Між Позивачем та ТОВ «ТК Ольвія» (Постачальник) 10.04.2009р. укладений договір поставки нафтопродуктів № 38/04-09 (т. 1 а.с. 113-125).

Фактичне виконання сторонами умов договору підтверджується: видатковими накладними, актами приймання - передачі (т. 2, а.с. 49-53); податковими накладними (т. 2, а.с. 46-48); сертифікатами відповідності (т. 4, а.с. 109-112); актом приймання-передачі партії товару на відповідальне зберігання постачальнику (т.2 а.с.42-43); Оплата за товар здійснена у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 2, а.с. 54-57). Згідно з витягом з Єдиного Державного реєстру, одним із видів діяльності ТОВ «ТК Ольвія» є оптова торгівля паливом, що вказує не відповідність господарських взаємовідносинам видам діяльності Постачальника (т.2 а.с.32). Використання придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується подорожніми листами (т.3 а.с.1-159, т.4 а.с.43-54).

10.04.2009р. між Позивачем та ТОВ «ТЦ Октавія» був укладений договір поставки та зберігання нафтопродуктів №38/04-09 (умови передачі товару вказані у розділі 3 Договору), специфікація, додаткові угоди (т.1, а.с.126-129).

Фактичне виконання сторонами умов договору підтверджується податковими накладними №3, №4 (т. 1, а.с. 159), накладними, що підтверджують передачу партії товару постачальником та його прийняття Позивачем (т.2, а.с.40-41); платіжними дорученнями (т.2, а.с.44-45); актом приймання-передачі партії товару на відповідальне зберігання постачальнику (т.2, а.с.42-43); актами повернення товару Позивачу з відповідального зберігання; накладні приймання - передачі товару структурними підрозділами Позивача (накладні на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів); довіреностями на отримання ТМЦ (т.7, а.с. 1-16, 20-135).

Між Позивачем та ТОВ «Югспецсервіс» були укладені договори купівлі-продажу нафтопродуктів №44/12/07 від 19.12.2007р.. № 72/01-08 від 28.01.2008р. (умови передачі вказані у розділі 3 Договору), специфікації, додаткові угоди та експертні заключення (т.1, а.с. 77-94,130-135).

Фактичне виконання умов договору підтверджується: податковою накладною №19 (т.1, а.с. 153); податковою накладною №18 (т.1, а.с. 154); накладними, що підтверджують передачу партії товару постачальником та його прийняття Позивачем (т.2, а.с.62-63); актами приймання-передачі партії товару на відповідальне зберігання постачальнику; актами повернення товару Позивачу з відповідального зберігання; накладними приймання-передачі товару структурними підрозділами Позивача (накладні на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів); довіреностями на отримання ТМЦ (т.5, а.с. 1-229).

13.10.2008р. між Позивачем та ТОВ «Югспецсервіс» укладено Договір купівлі-продажу нафтопродуктів №42/10-08 від 13.10.2008р. (умови передачі товару вказані у розділі 3 Договору), специфікації, додаткові угоди та експертні заключення (т.1, а.с.95-112).

Фактичне виконання умов договору підтверджується податковими накладними №442, №476 (т.1, а.с. 150, 152); накладними, що підтверджують передачу партії товару постачальником та його прийняття Позивачем (т.2, а.с.64-65); платіжними дорученнями (т.2, а.с.67-71); актом приймання-передачі партії товару на відповідальне зберігання постачальнику (т.2, а.с.66); актами повернення товару Позивачу з відповідального зберігання; накладними приймання- передачі товару структурними підрозділами Позивача (накладні на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів); довіреностями на отримання ТМЦ; актами прийому-передачі ПММ (т.5, а.с.1-229).

Отже, вищенаведені первинні документи свідчать про зміст та обсяг господарських операцій, які не визнаються відповідачем.

Вирішуючи спір по суті та надаючи оцінку доводам СДПІ щодо нікчемності укладеного правочину між позивачем та ТОВ «Демопроммонтаж», суд першої інстанції обгрунтовано вказав на безпідставність посилань ДПІ в акті перевірки на постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 02.03.2009р. по кримінальній справі №1-200/09 (т.2 а.с.114-118). У вказаній поставі суду, якою звільнено від кримінальної відповідальності, на підставі акту амністії, ОСОБА_2, ОСОБА_3, зазначено, що вказані особи створили фіктивне підприємство ТОВ «Демопроммонтаж». Суд першої інстанції правильно зазначив про те, що вказана постанова не містить у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання ТОВ «Демопроммонтаж» своїх договірних зобов'язань саме по взаємовідносинам з ВАТ «Запоріжжяобленерго». Крім цього, статтею 62 Конституції України визначено, що вина особи у скоєнні злочину може бути встановлена лише обвинувальним вироком суду. Оскільки, відносно зазначених осіб судом не було постановлено обвинувального вироку, то відсутні правові підстави вважати і їх винними у кримінальному злочині - створення фіктивного підприємства.

Правильними є і висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів СДПІ про наявність обвинувального вироку відносно посадових осіб ТОВ «ТЦ «Октавія» (т.2 а.с.103-111). Вказані висновки суду першої інстанції, з огляду на доводи апеляційної скарги, оскаржуються СДПІ з посиланням на ч.4 ст.72 КАС України.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, вирок суду має преюдиційне значення лише у визначених питаннях, а саме чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вказаний вирок суду не містить у собі встановлених обставин, які б свідчили про протиправність дій посадових осіб ТОВ «ТЦ «Октавія» саме по взаємовідносинам з ВАТ «Запоріжжяобленерго». Тобто, не містить у собі обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами підприємницької діяльності. У зв'язку з чим, встановлені обставини вироком суду підлягають оцінці нарівні з іншими обставинами, які встановлені у цій справі.

Обґрунтованими є і посилання суду першої інстанції на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2010р., яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012р., в адміністративній справі №2а-5064/10/0870 (т.2 а.с.7-16). Вказаною постановою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ від 07.06.2010 №0001020805/0, яке прийняті на підставі акту перевірки від 21.05.2010 р. №205/08-05/00130926 та яким визначено податкові зобов'язання ВАТ «Запоріжжяобленерго» з податку на прибуток. Судовим рішенням встановлено, що спірні податкові зобов'язання визначені СДПІ по операціям ВАТ «Запоріжжяобленерго» з ТОВ «ТК Ольвія», ТОВ «ТЦ Октавія», ТОВ «Югспецсервіс», ТОВ «Демопроммонтаж». Скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення суд виходив з реальності господарських операцій між вказаними суб'єктами господарювання, за наслідками яких позивачем визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток.

Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено обставини, які свідчать про реальність господарських операцій, у спірному періоді, ВАТ «Запоріжжяобленерго» з ТОВ «ТК Ольвія», ТОВ «ТЦ Октавія», ТОВ «Югспецсервіс», ТОВ «Демопроммонтаж». Тобто, встановлено обставини, які мають значення у цій справі, оскільки підстави для визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток (справа №2а-5064/10/0870) та підстави для визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у цій справі, є ідентичними.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції обгрунтовано вказав, що реальність господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами підтверджується, як обставинами, що встановлені у цій справі так і обставинами, які встановлені судом рішенням у справі №2а-5064/10/0870.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі СДПІ посилається лише на висновки, які наведено в акті перевірки, натомість, вказаним підставам для визначення спірних податкових зобов'язань, судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року по справі №2а-5065/10/0870 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 25.10.2013 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк