Рішення № 34589382, 06.11.2013, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/8366/13-ц

Провадження № 2/591/2785/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2013 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря Кабаненко А.С.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 28 березня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № СМ-5МЕС00/023/2007, до якого сторонами 23 січня 2009 року було укладено додатковий договір № 1, 25 березня 2009 року додатковий договір № 2, 26 жовтня 2009 року додатковий договір №3, 12 квітня 2010 року додатковий договір № 4, 22 квітня 2010 року додатковий договір № 5 (надалі - Кредитний договір № 1).

22 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № ML-C00/432/2008, до якого сторонами 22 квітня 2010 року було укладено додатковий договір № 1 (надалі - Кредитний договір №2).

Відповідно до умов кредитних договорів банк надав позичальнику кредити в наступних розмірах: за Кредитним договором № 1 - 255000,00 дол. США, а згодом згідно додаткового договору № 3 від 26 жовтня 2009 року до Кредитного договору №1 позичальнику додатково було надано кредитний транш в сумі 1079,32 дол. США з метою погашення прострочених процентів.; за Кредитним договором № 2 - 42000,00 дол. США.

В свою чергу, відповідно до п. 1.1. частини 2 Кредитного договору № 1 та Кредитного договору № 2, боржник прийняв на себе зобов'язання належним чином повернути суму отриманого кредиту, сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені в Кредитному договорі.

На забезпечення виконання зобов'язань боржника перед банком по Кредитному договору №1 було укладено договір поруки № SR-SMEC00/023/2007 від 22 квітня 2010 року (надалі - договір поруки № 1) з ОСОБА_4. а також на забезпечення виконання зобов'язань боржника перед банком по Кредитному договору № 2 було укладено, в тому числі, договір поруки № SR-С00/432/2008 від 22 лютого 2008 року (надалі по тексту - договір поруки № 2) з ОСОБА_5

Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н від 24 грудня 2010 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна», прийняло право вимоги за Кредитним договором № 1 та Кредитним договором № 2, договором поруки № 1 та договором поруки № 2, що були укладені між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачами.

В порушення умов кредитних договорів ОСОБА_3 не повертає відповідні частини кредитів та не сплачує проценти за користування кредитами у розмірах та в строки, що встановлені кредитними договорами, внаслідок чого утворилася заборгованість. Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № CM-SMEC00/023/2007 від 28 березня 2007 року в розмірі 218 185,73 дол. США, що еквівалентно 1 743 958 грн. 54 коп., та 5 957 146 грн. 77 коп., з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № МL-С00/432/2008 від 22 лютого 2008 року в розмірі 51571,27 дол. США, що еквівалентно 412 209 грн. 16 коп., та 1 425 314 грн. 24 коп., а також понесені судові витрати при зверненні до суду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_4 ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачем було змінено строк виконання зобов'язань за кредитним договором № 1 та встановлено вимогу про дострокове виконання зобовязань протягом 30 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги. Враховуючи, що досудові вимоги було отримано 25 липня 2011 року, строк виконання зобов'язань за кредитним договором № 1 в повному обсязі наступив 26 серпня 2011 року. Враховуючи те, що позовну заяву до ОСОБА_4 заявлено до суду 23 вересня 2013 року, тобто більш ніж через два роки після настання строку повного виконання зобовязання по кредитному договору, посилаючись на вимоги ч. 4 ст. 559 ЦК України, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, заявлених до ОСОБА_4

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не зявилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від відповідачки ОСОБА_3 надійшла письмова заява, в якій вона просить розглядати справу за її відсутності. В письмовій заяві посилається на те, що нарахування штрафних санкцій (пені) у зазначеному позивачем розмірі суперечить вимогам діючого законодавства та принципам цивільно-правових відносин, зазначеним порушено засади рівності учасників цивільних відносин, принципи справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства та ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, вартістю кредиту є відсотки, то очевидно, що встановлення пені з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення порушує права позичальника як споживача. Також зазначила, що на даний час підприємницька діяльність в зв'язку з кризою 2008 року нею фактично припинена і вона не має доходу для існування. Нею надано згоду на добровільну реалізацію майна, що перебувало в іпотеці банку в забезпечення вищезазначеної кредитної заборгованості, вона не створювала і не створює будь-яких перешкод кредитору, а навпаки докладає всіх зусиль направлених на погашення кредитної заборгованості. Крім того просить застосувати норми ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вислухавши думку осіб, які зявилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28 березня 2007 року ОСОБА_3 уклала з ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», кредитний договір № CM-SMEС00/023/2007, згідно якого їй було надано кредит в розмірі 255000 дол. США з датою остаточного повернення 28 березня 2014 року (а.с. 7-11). В подальшому 23 січня 2009 року з відповідачкою ОСОБА_3 укладено додатковий договір № 1 (а.с. 12), 25 березня 2009 року додатковий договір № 2 (а.с. 13-14), 26 жовтня 2009 року додатковий договір № 3 (а.с. 15-16), 12 квітня 2010 року додатковий договір № 4 (а.с. 17-20), 22 квітня 2010 року додатковий договір № 5 (а.с. 21).

22 квітня 2010 року в забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором від 28 березня 2007 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № SR-SMEC00/023/2007, за умовами якого поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання ОСОБА_3 зобовязань у повному обсязі (а.с. 24-25).

Крім того 28 лютого 2008 року ОСОБА_3 уклала з ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», кредитний договір № ML-C00/432/2008, згідно якого їй було надано кредит в розмірі 42000 дол. США з датою остаточного повернення 22 лютого 2018 року (а.с. 26-30). А також 22 квітня 2010 року до вказаного кредитного договору укладені додаткові договори (а.с. 31-32, 33-36).

22 лютого 2008 року в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором від 28 лютого 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5 укладено договір поруки № SR-C00/432/2008, за умовами якого поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання ОСОБА_3 зобовязань у повному обсязі (а.с. 38), а також 22 квітня 2010 року додатковий договір № 1 до вказаного договору поруки (а.с. 39).

Відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфелю, укладеного 24 грудня 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк», продавець ПАТ «ОТП Банк» продає (переуступає) покупцю ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких міститься у додатку № 1 до цього договору), а покупець приймає такий кредитний портфель та набуває усі права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитними договорами № CM-SMEС00/023/2007 від 28 березня 2007 року та № ML-C00/432/2008 від 28 лютого 2008 року, укладеними з відповідачкою ОСОБА_3Ф.(а.с. 42-48, 49).

Згідно розрахунку, наданого позивачем, непогашена заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором № CM-SMEС00/023/2007 від 28 березня 2007 року станом на 14 червня 2013 року становить 218 185,73 дол. США, що еквівалентно 1 743 958 грн. 54 коп. та 5 957 146 грн. 77 коп., в тому числі:

- 187 562,71 дол. США, що еквівалентно 1499 188 грн. 74 коп. - залишок заборгованості за кредитом;

- 30623,02 дол. США, що еквівалентно 244 769 грн. 80 коп. - несплачені відсотки за користування кредитом;

- 5 957 146 грн. 77 коп. - пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання (а.с. 55-56).

Заборгованість за кредитним договором № ML-C00/432/2008 від 28 лютого 2008 року станом на 14 червня 2013 року становить 51571,27 дол. США, що еквівалентно 412209 грн. 16 коп. та 1425 314 грн. 24 коп., в тому числі:

- 37766,26 дол. США, що еквівалентно 301865 грн. 72 коп. - залишок заборгованості за кредитом;

- 13805,01 дол. США, що еквівалентно 110343 грн. 44 коп. - несплачені відсотки за користування кредитом;

- 1425314 грн. 24 коп. - пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання (а.с. 57).

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Суд не може погодитися з доводами відповідачки ОСОБА_3, викладеної в її письмовій заяві щодо порушення її права як позичальника, так як позивачка як позичальник знала про те, що споживчі договори укладалися саме з метою отримання кредиту, була обізнана про їх умови та про те, що повертати кредит буде треба виходячи з визначеного сторонами у передбаченому цивільним законодавством порядку та визначеному волею сторін правочину.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що коли положення договору визнано несправедливим таке положення може бути замінено або визнане недійсним.

Відповідачкою ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення вказаної норми Закону України «Про захист прав споживачів», а тому нею не доведено наявності дискримінаційного дисбалансу договірних прав та обовязків на шкоду споживача.

В той же час аналізуючи укладені з відповідачкою ОСОБА_3 договори, обсяг та зміст прав і обовязків сторін, які передбачені зазначеним договором, суд приходить до висновку, що умови договорів не суперечать принципу добросовісності і їх наслідком не є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду позичальника. Крім того, в судовому засіданні не було встановлено обставини, які б спростували те, що при укладенні договору відповідачка діяла свідомо, а тому вона зобовязана виконувати умови договору.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з зазначеної норми закону суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру нарахованої банком за кредитним договором № SMEС00/023/2007 від 28 березня 2007 року пені в сумі 5957146 грн. 77 коп., та за кредитним договором № ML-C00/432/2008 від 22 лютого 2008 року в сумі 1425314 грн. 24 коп., оскільки він значно перевищує розмір збитків і тому вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню в розмірі відповідно 1000000 грн. та 100000 грн.

Виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею) та порукою, що передбачено ст. 546 ЦК України.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як вбачається з п. 2.1.4.1 кредитного договору № CM-SMEС00/023/2007 від 28 березня 2007 року та п. 2.1.5.1 додаткового договору № 1 від 22 квітня 2010 року до кредитного договору № ML-C00/432/2008 від 28 лютого 2008 року у випадку невиконання позичальником боргових зобовязань понад 30 календарних днів чи невиконання позичальником або третіми особами інших умов кредитного договору понад 30 календарних днів, сторони домовилися, що банк вважається таким, що реалізував своє право щодо вручення позичальнику вимоги про виконання боргових зобовязань у повному розмірі, а позичальник вважається таким, що допустив істотне порушення умов кредитного договору та отримав вимогу банку, в звязку з чим позичальник зобовязаний погасити боргові зобовязання у повному розмірі протягом наступних 30 календарних днів, що слідують за останнім днем строку порушення зобовязань.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як вбачається з договору поруки, укладеного з ОСОБА_4, та договору поруки, укладеного з ОСОБА_5, в ньому не визначено остаточного терміну дії. У звязку з чим, до правовідносин, що склалися між позивачем та вказаними відповідачами підлягає застосуванню положення ч. 4 ст. 559 ЦК України, згідно з яким, у разі, якщо строк договору поруки не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Перебіг шестимісячного строку розпочався з настанням порушення графіку розрахунків за кредитним договором з боку відповідачки ОСОБА_3, однак кредитор не предявив вимог до поручителів у зазначений строк.

Як вбачається з досудових вимог, які були направлені позивачем на адресу позичальника відповідачки ОСОБА_3 (а.с. 51,53) 11 липня 2011 року, останній пропонується достроково виконати боргові зобовязання позичальника за кредитним договором в повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги.

Також, в постановах від 21 травня 2012 р. у справі № 6-48цс11, від 21 травня 2012 р. у справі № 6-68цс11, від 23 травня 2012 р. у справі № 6-33цс12 Верховний Суд України, посилаючись на статті 251, 252 ЦК України сформулював правову позицію, відповідно до якої, умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх зобовязань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки. У звязку з цим порука на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Відповідно до ст. 214, ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобовязаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 цього Кодексу, які є обовязковими для всіх судів України.

Позивачем направлялися досудові вимоги поручителям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 11 липня 2011 року (а.с. 52, 54), проте з вказаними позовними вимогами про стягнення в солідарному порядку заборгованості по вказаним кредитним договорам позивач звернувся 23 вересня 2013 року, тобто поза межами 6-місячного строку, визначеного ч. 4 ст. 559 ЦК України, а тому у задоволенні позовних вимог, заявлених до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 необхідно відмовити.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягають частковому задоволенню і з відповідача ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором № CM-SMEС00/023/2007 від 28 березня 2007 року в розмірі 218185,73 дол. США, що еквівалентно 1743958 грн. 54 коп., та 1000000 грн. пені за прострочення виконання грошового зобовязання, заборгованість за кредитним договором № ML-C00/432/2008 від 22 лютого 2008 року в розмірі 51571,27 дол. США., що еквівалентно 412209 грн. 16 коп. та 200000 грн. пені за прострочення виконання грошового зобовязання, а також відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, судові витрати в сумі 3441 грн. В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

На підстав викладеного. керуючись ст.ст. 251, 252, 526, 551, 553, 554, 546, 551, 559, 611 ЦК України, ст.ст. ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218, 360-7 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № CM-SMEС00/023/2007 від 28 березня 2007 року в розмірі 218185,73 дол. США, що еквівалентно 1743958 грн. 54 коп., та 1000000 грн., заборгованість за кредитним договором № ML-C00/432/2008 від 22 лютого 2008 року в розмірі 51571,27 дол. США., що еквівалентно 412209 грн. 16 коп. та 200000 грн., а також судові витрати в сумі 3441 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяА.П.Сидоренко