Ухвала суду № 34588180, 26.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2012 р.

справа № 2а-7031/09/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Щербака А.А. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Мачихіні В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійсьої об`єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області

на постанову : Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.09.2009 р. у справі № 2а-7031/09/1170

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Етал"

до: Олександрійсьої об`єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області95">

про: визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ,

Встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Етал" звернулося до суду з позовом до Олександрійсьої об`єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області , в якому просило скасувати податкове повідомлення рішення №0000052350, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 27317 грн., відшкодованого з державного бюджету, та визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на вказану суму, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 13658 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.09.2009 р. позов задоволено.

Постанову суду обґрунтовано тим, що податкове повідомлення – рішення не відповідає нормам Закону «Про податок на додану вартість».

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на невідповідність рішення суду обставинам справи, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24. 09.09р. по справі № 2а-7031/09/1170 та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Відповідач, зокрема, зазначає, що суд не прийняв до уваги тієї обставини, що при визначенні показників податкової звітності позивачем було враховано суми за операціями з ПП «Діволд», зустрічну перевірку якого у грудні 2007 року провести було неможливо у зв’язку з відсутністю підприємства за юридичною адресою.

На повторний запит до Кременчуцької ОДПІ за №762/23-50-09/14 від 07.02.2008 року про проведення зустрічної перевірки отримано довідку про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Діволд» з питань правових відносин з ВАТ НВО «Етал», за результатами якої підтверджено включення до складу податкового зобов’язання в жовтні 2007 року ПДВ в розмірі 27316, 80 грн. та зазначено, що постачальником реалізованої продукції було ПП «Вассо-2004», яке за юридичною адресою не перебувало та стосовно якого за станом на 31.03.2009р. порушено справу про банкрутство.

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Представники відповідача до суду не прибули, про час та місце судового розгляду відповідача повідомлено належним чином.

Заслухавши представника позивача, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 06 квітня 2009 року відповідачем здійснено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правових відносин з ПП «Вассо-2004» по ланцюгу постачання ПП «Діволд» у другій ланці.

За результатами перевірки складно акт №136/23-50-05814256 від 06.04.2009р. (а.с. 13-22), яким встановлено порушення позивачем п. 1.8. ст.1, п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.3.1. п. 7.3., п.п. 7.7.1., п.п. 7.7.2., п.п. 7.7.10. п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ.

У зв'язку з чим зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту в декларації з ПДВ за жовтень 2007 року на 27317 грн., і, відповідно, завищення від'ємного значення чистої суми зобов'язань з ПДВ за жовтень 2007 року на 27317 грн., завищено суму ПДВ, заявлену до відшкодування з бюджету за листопад 2007 року на 27317 грн.

Вказаний висновок посадових осіб відповідача ґрунтується на тому, що при дослідженні ланцюга постачання від виробника було встановлено, що сплату ПДВ до державного бюджету по операції реалізації товарів ПП «Вассо-2004» ПП «Діволд» ВАТ «НВО Етал» неможливо підтвердити, а, отже, податковий кредит з податку на додану вартість, сформований позивачем за жовтень 2007 року в розмірі 27316,80 грн., не приймається, оскільки він не підтверджується податковими зобов'язаннями продавця цього товару, а податкова накладна не виконує своєї функції.

Доводи податкового органу не можна визнати законними та обґрунтованими з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи в жовтні 2007 року позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «Діволд».

На підставі рахунку №285 від 23.10.2007р. (а.с. 25) позивачем здійснено безготівкову оплату за електродвигуни в кількості 14 шт. на загальну суму 163900,80 грн., в т.ч. ПДВ 27316,80 грн.

Факт оплати підтверджується платіжними дорученнями №4802 від 24.10.2007р. на суму 3900,80 грн. (а.с. 27), №1123 від 31.10.2007р. на суму 60000 грн. (а.с. 28), №1397 від 25.12.2007р. (а.с. 29).

На підставі накладної №285 від 23.10.2007р. позивачем отримано електродвигуни в кількості 14 шт. на загальну суму 163900,80 грн., в т.ч. ПДВ 27316,80 грн.

На суму поставки продавцем ПП «Діволд» було виписано податкову накладну №23/10-2 від 23.10.2007р. (а.с. 26), яка була включена позивачем до розділу І. реєстру отриманих та виданих податкових накладних №10 (а.с. 41).

Позивачем в жовтні 2007 року до складу податкового кредиту декларації по податку на додану вартість за жовтень 2007 р. (а.с. 30, 31) включено ПДВ в розмірі 27316,80 грн. з вартості отриманих електродвигунів.

Вказана сума податку на додану вартість була відшкодована позивачеві з державного бюджету.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в підпункті 7.5.1 пункту 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу зазначених вище норм , а також, враховуючи, що в акті перевірки не йдеться про фактичну відсутність передачі товару від ПП «Діволд», слід дійти висновку, що позивачем дотримано всіх вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та одержанням бюджетного відшкодування.

Виходячи з викладеного, висновки суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення – рішення є обґрунтованими та відповідальність чинному законодавству.

Доводи відповідача стосовно неможливості здійснення перевірки особи, яка була контрагентом постачальника позивача - ПП «Діволд», а також висновки про можливе порушення податкового законодавства названими особами не приймаються судом, виходячи з норм Закону «Про податок на додану вартість», які не передбачають, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість повинно ставитися у залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Згідно п. 1.3 ст. 1 Закону про ПДВ платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п. 10.2 с. 10 Закону про ПДВ платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку контрагентом продавця (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та на суму бюджетного відшкодування.

Отже, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, що виключає підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.09.2009 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: В.В. Мельник