Ухвала суду № 34586661, 24.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12717/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

24 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» (далі - Позивач, ТОВ «ЮЛ») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Дарницькому районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2013 року №0013371510.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2013 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем було правомірно зменшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку у зв'язку з правонаступництвом іншої юридичної особи.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у липні 2013 року працівниками ДПІ у Дарницькому було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «ЮЛ» у податковій звітності з податку на додану вартість. У ході перевірки податковим органом було встановлено, що у декларації з ПДВ за червень 2013 року підлягає зменшенню рядок 21.2 (значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду) у розмірі 35 009 400,00 грн. При цьому Відповідачем встановлено порушення Позивачем п. 4.6.6 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.11.2011 року №1492. Результати перевірки зафіксовані в акті від 24.07.2013 року №561/1501/33594538. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 06.08.2013 року №0013371510, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 43 761 966,25 грн. (у тому числі - за основним платежем - 35 009 573,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 8 752 393,25 грн.).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції встановив наступне.

Позивачем до податкового органу подано декларацію з податку на додану вартість за травень 2013 року (вх. № 9036012219 від 18.06.2013 року), в якій значення рядка 24 декларації «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» відсутнє.

Крім того, ТОВ «Юніверсал Лоджистік» 22.07.2013 року до ДПІ у Дарницькому районі подано декларацію з податку на додану вартість за червень 2013 року (вх. № 1300033863), у якій в рядку 21.2 «значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду» задекларовано суму у розмірі 35 009 400,00 грн. Вказана сума Позивачем була також відображена в рядку 21 податкової декларації за червень 2013 року (залишок від'ємного значення попереднього (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21.1+рядок 21.2+21.3).

До вказаної податкової декларації за червень 2013 року, як вірно зауважив суд першої інстанції, Позивачем було надано Відповідачу доповнення, яким було роз'яснено підстави включення суми у розмірі 35 009 400,00 грн. до рядка 21 та 21.2 вказаної декларації, а саме те, що вказана сума була сформована за рахунок результатів діяльності ТОВ «Бест Стайл Груп», правонаступником якого відповідно до передавального балансу є ТОВ «ЮЛ».

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 14, 98, 200 Податкового кодексу України, а також ряду приписів затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок №1492), прийшов до висновку, що підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у Відповідача не було.

За такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Згідно ч. 1 ст. 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюється за рішенням його учасників або органу юридичної особи.

Правові наслідки реорганізації або ліквідації юридичної особи для оподаткування визначені ст. 98 Податкового кодексу України.

Так, приписи пп. 98.1.2 п. 98.1 ст. 98 ПК України під реорганізацією платника податків розуміють зміну його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання, зокрема, злиття платників податків, а саме передача майна платника податків до статутних фондів інших платників податків, унаслідок чого відбувається ліквідація платника податків, який зливається з іншими.

Відповідно до пп. 98.2.2 п. 98.2 ст. 98 ПК України якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більше платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об'єдналися, об'єднаний платник податків набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу всіх платників податків, що об'єдналися. Зазначені зобов'язання чи борг розподіляються між новоутвореними платниками податків пропорційно часткам балансової вартості майна, отриманого ними у процесі реорганізації згідно з розподільним балансом.

Пунктом 98.9 ст. 98 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо сума надміру сплачених грошових зобов'язань або невідшкодованих податків та зборів платника податків перевищує суму грошових зобов'язань або податкового боргу з інших податків, сума перевищення перераховується в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно його частці в майні, що розподіляється, згідно з розподільним балансом або передаточним актом, а у разі отримання цілісного майнового комплексу державного або комунального підприємства в оренду чи концесію сума перевищення перераховується в розпорядження платника податків - орендаря чи концесіонера згідно з передаточним балансом або актом.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 23.04.2013 року загальними зборами учасників ТОВ «Бест Стайл Груп» прийнято рішення про припинення ТОВ «Бест Стайл Груп» шляхом приєднання до ТОВ «Юніверсал Лоджистік», яке оформлено протоколом № 5. У той же час протоколом № 6 від 26.06.2013 року загальних зборів учасників ТОВ «Бест Стайл Груп» затверджено передавальний акт, відповідно до якого станом на 26.06.2013 року ТОВ «Бест Стайл Груп» передає, а ТОВ «Юніверсал Лоджистік» приймає майно, що належить ТОВ «Бест Стайл Груп» на праві приватної власності, всі майнові і немайнові права та обов'язки ТОВ «Бест Стайл Груп» у відповідності до вказаного балансу. А саме ТОВ «Юніверсал Лоджистік» було передано: у складі активів, зокрема, дебіторську заборгованість за розрахунками з бюджетом (податковий кредит) на 35 009 400, 00 грн.

У зв'язку з припинення своєї діяльності, ТОВ «Бест Стайл Груп» 10.06.2013 року було подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва заяву про припинення платника податків за ф. № 8-ОПП, передбачені діючим законодавством документи та заяву від 12.06.2013 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою 3-ПДВ згідно пп.. «б» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, за результатами розгляду яких вони були задоволені податковим органом.

Зі змісту статуту ТОВ «Юніверсал Лоджистік» в редакції від 26.06.2013 року, державна реєстрація нової редакції якого проведена 27.06.2013 року, вбачається, що Позивач є правонаступником всього майна, майнових і немайнових прав та обов'язків ТОВ «Бест Стайл Груп» у зв'язку з приєднанням останнього до ТОВ «Юніверсал Лоджістік».

Отже, системний аналіз приписів ст. 98 ПК України дає підстави для однозначного висновку про наявність у правонаступника - ТОВ «Юніверсал Лоджістік» права на включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми невідшкодованих податків та зборів попередньої юридичної особи - ТОВ «Бест Стайл Груп». При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, правомірність формування податкового кредиту ТОВ «Бест Стайл Груп» в сумі 35 009 400,00 грн. не заперечувалася Відповідачем та встановлена у ході проведення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Бест Стайл Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.10.2012 року по 14.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 25.10.2012 року по 14.06.2012 року, що відображено в довідці від 14.06.2013 року №71/22-40/38464052 (а.с. 84-96).

Оцінюючи правомірність включення Позивачем від'ємного значення податку на додану вартість у податковій декларації за червень 2013 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 Податкового кодексу визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Приписи п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України визначають, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п. 4.6.1 Порядку №1492 якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.

Згідно п. 4.6.3 Порядку №1492 якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума: у декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду); у деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Пунктом 4.6.4 Порядку №1492 визначено, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, відповідно до п. 4.6.5 Порядку №1492 здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Відповідно до п. 4.6.6 Порядку №1492 залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, Позивач, включивши суму у розмірі 35 009 400,00 грн. до рядків 21 та 21.2 декларації з ПДВ за червень 2013 року, надав податкового органу роз'яснення походження вказаної суми.

При цьому, колегією суддів враховується, що оскільки Позивач є правонаступником ТОВ «Бест Стайл Груп», яке згідно поданої 12.06.2013 року ліквідаційної декларації з ПДВ за червень 2013 року у рядках 21 та 21.1 визначило суму в розмірі 35 009 400,00 грн., то така сума у розумінні положень ст. 98 ПК України є залишком від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.