Рішення № 34586506, 06.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18077/13 06.11.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «МГ-Транс»ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез-Ойл»ПроСтягнення 1 379 276,98 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивача:Литвин А.В. Від відповідача: Не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «МГ-Транс» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез-Ойл» (далі-відповідач) про стягнення 1 379 276,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 03.10.2011 №105/ДЕ позивач надав послуги з перевезення, а відповідач належним чином своє грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 1 209 165,60 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 157 191,53 грн. та 3% річних у розмірі 12 919,85 грн.

У поданій до суду позовній заяві позивач також в якості заходу забезпечення позову просив суд накласти арешт на все майно відповідача, у тому числі - на автозаправну станцію за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, Промисловий майданчик, буд. 4/1, а також на грошові суми банківських рахунків, що належать відповідачу, та знаходяться в установі ПАТ «ВТБ Банк».

Подана заява мотивована тим, що позивач має підстави вважати, що нездійснення заходів до забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду в майбутньому, про що свідчать такі обставини, як, зокрема, те, що відповідач фактично припинив свою діяльність, за своїм місцезнаходженням відсутній, а керівництво відповідача уникає будь-яких контактів з підприємством позивача.

Відповідно до приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

При цьому доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, позивач суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

За таких обставин, розглянувши мотиви поданої позивачем заяви про забезпечення позову, господарський суд не знаходить підстав для її задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2013 порушено провадження у справі №910/18077/13, розгляд справи призначено на 09.10.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2013 розгляд справи було відкладено на 06.11.2013 у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду та поштовими повідомлення про вручення представнику відповідача ухвал суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

03.10.2011 між ТОВ «ТЕК «МЕ-Транс» (Експедитором) та ЕОВ «Сінтез-Ойл» (Замовником) був укладений договір транспортної експедиції №105/ДЕ (надалі -договір), за умовами якого експедитор зобов'язався за рахунок замовника надати транспортно-експедиційні послуги, пов'язані з перевезенням залізничним транспортом продуктів нафтопереробки, в тому числі - надавати для перевезення продукції власні (орендовані) вагони, надавати інформаційні послуги з відстеження пересування вагонів, організовувати залізничні перевезення.

Відповідно до п.3.1 договору, Замовник здійснює 100% передоплату вартості транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням продукції, на рахунок Експедитора на підставі виставлених Експедитором рахунків на протязі 3 банківських днів з дати отримання копії рахунку.

Відповідно до п.3.3 договору остаточний розрахунок за транспортно-експедиторські послуги за договором здійснюються на підставі підписаних сторонами Актів приймання-сдачі наданих послуг. В разі, якщо вартість фактично наданих Експедитором транспортно-експедиційних послуг перевищує суму перерахованого Замовником авансу, Замовник сплачує Експедитору вказану різницю на протязі трьох банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг на підставі окремого рахунку Експедитора.

Згідно п.2.2. договору Замовник зобов'язаний здійснювати розрахунки з Експедитором у відповідності до умов договору.

На виконання умов договору в квітні 2013 року позивачем було надано експедиторські послуги та забезпечено перевезення вагонів з сумішшю нафтопродуктів по території України.

Згідно підписаного сторонами акту виконаних робіт від 30.04.2013 №19, вартість послуг Експедитора становила 1209165,60 грн.

Факт виконання послуг за договором також підтверджується договором транспортної експедиції від 03.10.2011 №0310/11-98, укладеним між позивачем та компанією «Miramis Transportation limited», актами виконаних робіт між цими підприємствами від 28.02.2013 №2, від 31.03.2013 №3, від 30.04.2013 №4, від 31.05.2013 №5, оплатою позивачем залізничного тарифу згідно переліків ДП «Південна залізниця» від 06.04.2013 №20130406, від 10.04.2013р. №20130410, від 16.04.2013р. №20130416, від 23.04.2013р. №20130423, від 26.04.2013р. №20130426.

Оскільки нафтопродукти належать до небезпечних вантажів, Експедитором було також укладено з ПАТ «АСК «Інго Україна» договір від 01.04.2013 №202405407.13 обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення.

На вимогу позивача від 10.07.2013р. №1974 відповідач надав гарантійний лист від 15.07.2013р. №66, за змістом якого визнав за собою заборгованість по сплаті вартості наданих послуг із перевезення вантажів на користь позивача у розмірі 1 209 165,60 грн. та гарантував її перерахувати на користь останнього.

Проте відповідач оплати наданих позивачем послуг не здійснив.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг з перевезення вантажу, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 1 209 165,60 грн.

Укладений між сторонами у справі Договір є договором транспортного експедирування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст.931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ч.3 ст.929 Цивільного кодексу України умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Надання позивачем послуг відповідачу за Договором на суму 1 209 165,60 грн. підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) за № 19 від 30 квітня 2013 року, а також іншими матеріалами справи (договором транспортної експедиції від 03.10.2011 №0310/11-98, актами виконаних робіт від 28.02.2013 №2, від 31.03.2013 №3, від 30.04.2013 №4, від 31.05.2013 №5, оплатою позивачем залізничного тарифу згідно переліків ДП «Південна залізниця» від 06.04.2013 №20130406, від 10.04.2013р. №20130410, від 16.04.2013р. №20130416, від 23.04.2013р. №20130423, від 26.04.2013р. №20130426, договором від 01.04.2013 №202405407.13 обов'язкового страхування).

Таким чином, заборгованість відповідача на корить позивача за Актом здачі-приймання робіт від 30.04.2013 становить 1 209 165,60 грн.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1. договору, оплата послуг позивача здійснюється на умовах 100% передоплати на підставі виставленого останнім рахунку протягом 3 календарних днів з дати отримання копії рахунку.

Позивачем було складено та надіслано відповідачу рахунок-фактуру №208-1 від 30.04.2013 на суму 1 209 165,60 грн.

Отже, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг з перевезення вантажів за договором на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 1 209 165,60 грн. на підставі договору за надані послуги по перевезенню вантажів.

Вказана заборгованість відповідачем не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1 209 165,60 грн. за надані транспортно-експедиційні послуги.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 157 191,53 грн. та три відсотки річних у розмірі 12 919,85 грн. нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих послуг з перевезення вантажу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п.3.8 договору передбачено, що за порушення строку оплати наданих послуг Замовником Експедитор має право вимагати сплати неустойки в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином позивач правомірним є нарахування пені на суму основного боргу за подвійною обліковою ставкою НБУ.

За перерахунком суду розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті вартості наданих послуг, що підлягає стягненню з відповідача, становить 60 425,15 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені необхідно відмовити, оскільки вона обрахована не вірно.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним, позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 12 919,85 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1 209 165,60 грн., пеню у розмірі 60 425,15 грн. та 3% річних у розмірі 12 919,85 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «МГ-Транс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез-Ойл» (01033, м. Київ, вул.. Тарасівська, 38, оф.1-4, код ЄДРПОУ 36962529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «МГ-Транс» (01030, м. Київ, вул.. Б. Хмельницького, 16-22, оф.1304, код ЄДРПОУ 33602016) основну суму боргу у розмірі 1 209 165 (один мільйон двісті дев'ять тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 60 коп., пеню у розмірі 60 425 (шістдесят тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 15 коп., 3% річних у розмірі 12 919 (дванадцять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 85 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 25 650 (двадцять п'ять тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн. 21 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Дата підписання повного тексту рішення 06.11.2013 р.