Рішення № 34586462, 01.11.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2013 р. Справа № 5010/1631/2012-8/64

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Укрнафта", пров. Несторівський,3-5,м. Київ,04053

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент", вул.Яремчука,2, с.Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77422

про стягнення боргу та неустойки в сумі 85 932,95грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Малета А.І., (довіреність № юр-776/д від 12.12.12 )

від відповідача: представник Петраш Ю.Л., (довіреність № 01/1148-02/2 від 04.06.13 )

ВСТАНОВИВ:

публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" про стягнення 85932,95 грн., з яких 4181,08 грн. основного боргу та 81751,87 неустойки.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору купівлі-продажу №20/2161-МТР щодо поставки товару та обґрунтовано положеннями статей 193 Господарського та 525, 526, 530, 670 Цивільного кодексів України.

24.09.13 позивач, врахувавши рекомендації, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 29.07.13 у справі №5010/1631/2012-8/64, подав заяву про зменшення позовних вимог №юр-1777 від 19.09.13 (вх. № 14916/13) та просив стягнути з відповідача 80956,73грн. штрафу та 4181,08 грн. боргу, що становить різницю між сумою попередньої оплати, здійсненої позивачем, та вартістю поставленого відповідачем товару.

Враховуючи закріплений ст.129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, який визначений ст.22 ГПК України щодо права позивача до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно поданої заяви про зменшення позовних вимог. Таким чином, предметом спору є стягнення з відповідача 85137,81грн., з яких 80956,73грн. штрафу та 4181,08 грн. основного боргу.

В судових засіданнях 24.09.13, 09.10.13 та 30.10.13 оголошувалася перерва відповідно до 09.10.13, 30.10.13 та 01.11.13.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог та додаткових письмових пояснень №21юр-6065 від 08.10.13 (вх.№15778/13 від 09.10.13) та №21юр-6415 від 30.10.13 (вх.№16680/13 від 30.10.13).

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, свої заперечення виклав у відзиві на позовну заяву (вх.№2012/13 від 06.02.13) та письмових поясненнях від 23.09.13(вх.№14902/13 від 24.09.13) та від 08.10.13 (вх.№15739/13 від 09.10.13).

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представників сторін та врахувавши рекомендації Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 29.07.13 у справі №5010/1631/2012-8/64, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

16.07.10 між відкритим акціонерним товариством "Івано-Франківськцемент" в особі філії Пасічнянський кар"єр нерудних копалин "Нерудник" (продавець) та відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №20/2161-МТР. Згідно вимог Закону України "Про акціонерні товариства" назви позивача та відповідача змінено - з відкритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство.

За умовами даного договору продавець зобов"язався передати, а покупець, в свою чергу, - прийняти і оплатити продукцію (товар), відповідно до додатку, який є його невід"ємною частиною. Договір діє до повного виконання взаємних зобов"язань сторін(п.10.1 договору).

Розділом 3 договору купівлі-продажу від 16.07.10 №20/2161 - МТР сторони погодили умови поставки та прийняття товару: продавець повідомляє покупця і вантажоотримувача про готовність до відвантаження; відвантаження проводиться лише після отримання згоди покупця про готовність до прийняття товару.

Загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару відповідно до додатку, що є його невід"ємною частиною (п.4.3 договору).

Додатком до договору сторони передбачили умови поставки товару (ІНКОТЕРМС 2000) СРТ - станція Вантажоотримувача"; Вантажоодержувачі: ДНГ-НГВУ "Долинанафтогаз", ДГПЗ-НГВУ "Долинанафтогаз" для Долинського ГПЗ, Прик УБР- НГВУ "Долинанафтогаз" для Прикарпатського УБР та Дол.ТУ - НГВУ "Долинанафтогаз" для Долинського ТУ. Станцією Вантажоотримувачів є станція Долина, Львівської залізниці, код станції - 387401. термін поставки - на протязі липня-грудня 2011р.; умови оплати: 20% попередня оплата, 80% по факту поставки.

Додатковими угодами до договору № 20/2161 - МТР від 16.07.10 ( № 1 від 14.07.2011 р., № 2 від 30.08.11 та №3 від 03.10.11) вносилися зміни до основного договору, що стосувалися вартості товару; загальна вартість товару, що поставляється, згідно додаткової угоди №3 від 03.10.11 становить 674714,01грн.

За умовами п.7.7. договору за порушення терміну поставки, або недопоставки Товару Продавець виплачує штраф у розмірі 15 % від суми простроченого або недопоставленого згідно додатку Товару.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача в судовому засіданні, на виконання прийнятих на себе зобов"язань згідно умов договору купівлі-продажу та додаткової угоди №1 позивачем здійснено попередню оплату в розмірі 20% від суми вартості товарів за договором, що становила 133882,62грн., що підтверджується копіями платіжних доручень від 09 серпня 2011 року.

Відповідачем, в свою чергу, здійснено поставку товару на суму 129701,54грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0002386 від 30.08.11, №РН-0003132 від 13.10.11, №РН-0003199 від 19.10.11, № РН-0003334 від 27.10.11, №РН-0003388 від 31.10.11, № РН-0003858 від 30.11.11 та Актами приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) №227 від 30.08.11, №293 від 13.10.11, №304 від 21.10.11, №323 від 31.10.11, №329 від 02.11.11, №387 від 30.11.11.

Розділом 3 договору купівлі-продажу від 16.07.10 №20/2161 - МТР сторони погодили умови поставки та прийняття товару, з аналізу яких вбачається, що поставка товарів продавцем здійснюється у два етапи: 1) повідомлення продавцем покупця про готовність до відвантаження товару та одержання згоди покупця на здійснення поставки; 2) фактичне здійснення поставки товарів та прийняття товару вантажоодержувачем, інформацію про якого надано покупцем. В той же час, умовами договору не конкретизовано форми (способу) вчинення повідомлень позивача відповідачем про готовність до відвантаження товару та одержання згоди покупця на здійснення поставки, а також повідомлення про вантажоодержувача товару.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву та пояснень представника відповідача в судовому засіданні, оскільки умовами договору не встановлено форми (способу) вчинення повідомлень відповідача про вантажоодержувача товару, відповідач повідомляв позивача про готовність провести поставку товару шляхом усного узгодження між представниками сторін. В свою чергу, позивач у письмовій формі повідомляв відповідача про кількість та номенклатуру товару та відгрузочні реквізити, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями листів структурного підрозділу ПАТ"Укрнафта" НГВУ "Долинанафтогаз" №13КБ-3178 та №39 БМТЗ-3402. В такий спосіб було частково проведено поставку товару. Представником позивача в судовому засіданні тверджень представника відповідача не спростовано.

Щодо недопоставки товару на суму 4181,08грн. представник відповідача пояснив, що враховуючи непроведення позивачем передоплати в повній сумі згідно додаткової угоди №3 та за відсутності повідомлення позивача щодо кількості, номенклатури товару та відгрузочних реквізитів, у нього були відсутні підстави для поставки решти товару.

Листом №42/8 від 25.01.12 відповідач повідомив позивача про те, що станом на 31.12.11 обидві сторони належним чином виконали зобов"язання за спірним договором та запропонував позивачу припинити дію договору з 25.01.12.

В свою чергу, позивач листом №юр-2161 від 28.11.12 повідомив відповідача про відмову від прийняття товару на суму 545012,74грн., поставка якого прострочена.

Крім того, 15.05.12 позивачем на адресу відповідача направлено претензію № юр-904 щодо сплати на користь ПАТ "Укранафта" 81751,87грн. штрафу на підставі п. 7.7. договору та перерахунку 4181,08грн., що становить різницю між сумою попередньої оплати, здійсненої позивачем, та вартістю поставленого відповідачем товару. Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарський договір є підставою до виникнення господарських зобов'язань (ст.174 Господарського кодексу України).

Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпеченні загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Судом встановлено факт передоплати позивачем вартості товару на суму 133882,62грн. та поставки відповідачем товару на суму 129701,54грн., тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача 4181,08 грн. боргу, що становить різницю між сумою попередньої оплати, здійсненої позивачем та вартістю поставленого відповідачем товару відповідачем не спростована, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 80956,73грн. штрафу, суд констатує наступне.

Як зазначалося вище, п.5 Додатку до договору сторони передбачили умови оплати товару: 20% попередня оплата, 80% по факту поставки, а додатковими угодами до договору № 20/2161 - МТР від 16.07.10 ( № 1 від 14.07.11, № 2 від 30.08.11 та №3 від 03.10.11) вносилися зміни до основного договору, що стосувалися вартості товару; загальна вартість товару, що поставляється, згідно додаткової угоди №3 від 03.10.11 становить 674714,01грн. Відтак, 20% попередньої оплати згідно додаткової угоди №3 складає 134942,80 грн. В той же час, судом встановлено, що позивачем у якості 20% передоплати сплачено 133882,62 грн. від суми, визначеної додатковою угодою №1.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

В силу статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов"язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

За таких обставин, зі збільшенням вартості товару згідно з додатковою угодою №3 від 03.10.11 відповідно збільшився і розмір попередньої оплати, яку повинен сплатити позивач в якості передумови для виконання відповідачем свого зобов"язання з поставки товару у встановлені договором строки. Позивач не довів та матеріали справи не містять доказів проведення позивачем передоплати в повній сумі.

Відповідно до ч.1 та 4 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з приписами ст. 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором. У разі якщо кредитор не виконав дій, зазначених у частині першій цієї статті, за погодженням сторін допускається відстрочення виконання на строк прострочення кредитора. Аналогічне правило міститься у ч.1,2 ст.613 ЦК України.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, Згідно ч.3 ст.538 ЦК України, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Враховуючи те, що в спірному договорі обов'язок продавця провести поставку товару є зустрічним по відношення до обов'язку покупця провести передоплату товару, суд встановив, що непроведення передплати у повній сумі є простроченням кредитора. Відтак до вчинення вказаних дій, відповідно до ст. 221 ГК України, боржник не міг виконати свій обов'язок по поставці товару та не може нести відповідальність за невиконання вказаного обов'язку, передбачену п.7.7 договору №20/21162- МТР від 16.07.10. При цьому судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України з розгляду аналогічного спору, викладену у постанові від 14.08.13 у справі №50101/1632/2012-28/109.

Виходячи із викладеного позов підлягає до часткового задоволення у сумі 4181,08 грн. заборгованості. В частині стягнення штрафу у сумі 80956,73грн. в позові слід відмовити.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 538, 610, 612, 614, 629, 653, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 221 Господарського кодексу України, ст. ст. 42, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» про стягнення 85137,81грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» (с.Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 00292988) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (м.Київ, пров.Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390, р/р №26009050006252 в ПАТ КБ "ПриватБанк" м.Дніпропертовськ, МФО 305299) 4181,08 (чотири тисячі сто вісімдесят одну гривню вісім копійок) основного боргу та судовий збір в сумі 83,62(вісімдесят три гривні шістдесят дві копійки).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.11.13

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Легінь О. В. 06.11.13