Рішення № 34586399, 04.11.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.11.2013 Справа № 905/7093/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Михайловій Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1, с. Лозуватка Дніпропетровської області

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс», с. Розівка Донецької області

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 15211,80грн., пені - 4994,97грн., 3 % річних - 410,59 грн.

За участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю від 01.10.2013р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична-особа підприємець ОСОБА_1, с. Лозуватка Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Комбікормовий завод «Феоніс», с. Розівка Донецької області про стягнення суми основного боргу у розмірі 15211,80грн., пені - 4994,97грн., 3 % річних - 410,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №050912 від 05.09.2012р., з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та підстави нарахування 3 % річних та пені.

На підтвердження вказаних обставин позивач: договір поставки №050912 від 05.09.2012р.; специфікацію № 1 до договору від 05.09.2012р.; рахунки-фактури № Б-00001679 від 04.10.2012р., № Б-00001733 від 13.10.2012р.; видаткові накладні № Б-00001859 від 04.10.2012р., № Б-00001922 від 13.10.2012р.; довіреності № 00626/1 від 04.10.2012р., № 00638/2 від 12.10.2012р.; товарно-транспортні накладні №1602 від 02.10.2012р., №1657 від 12.10.2012р.; розрахунок ціни позову.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи: правоустановчі документи; лист № 739 від 15.10.2013р.; платіжне доручення № 10988 від 22.10.2012р. на суму 10000,000грн.; акт звірки взаємних розрахунків від 23.10.2013р. з доказами його направлення на адресу відповідача; довідку №10/10 від 25.10.2013р.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи.

Обізнаність відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду (а.с. 27).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи, адже з огляду на тривіальність розгляду справи подальше зволікання із вирішенням спору є несумісним із приписами ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

Наразі, відповідачеві було надано достатньою часу для доведення своєї позиції до відома суду, а встановлення правової визначеності у розглядуваному спорі не може перебувати у залежності від бажання учасника справи здійснювати свої процесуальні права.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

05.09.2012р. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) укладений договір поставки №050912 (а.с.а.с. 9-11) (далі договір), згідно п.п. 1.1. якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язався прийняти та сплатити його у порядку, визначеному договором. Товаром у розумінні даного договору є вапняне борошно. Цей договір діє з моменту його підписання та діє до 31.12.2012р. (п. 8.1. договору).

Згідно приписів п. 4.3. договору, Покупець проводить оплату вартості отриманого товару згідно виставленого рахунку, на умовах відстрочки платежу на 14 календарних днів від дня приймання товару.

Приймання-передача товару здійснюється відповідно до товаросупровідних документів, ТТН або залізничних накладних. Товар вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем з моменту підписання Покупцем видаткової накладної. Після підписання видаткової накладної Покупець несе всі ризики, пов'язані із зберіганням та використанням товару (п.п. 3.2., 3.3. договору).

Відповідно до п. 6.3. договору, у разі невиконання (неналежного виконання) покупцем своїх обов'язків по оплаті поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості не оплачуваного товару за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

Позивачем 04.10.2012р. та 13.10.2012р., була здійснена поставка товару (вапняне борошно) відповідачеві відповідно до рахунків-фактур № Б-00001679 від 04.10.2012р., № Б-00001733 від 13.10.2012р. (а.с.а.с. 13, 17) на суму 25211,80грн.

Даний товар було отримано відповідачем на підставі довіреностей № 00626/1 від 04.10.2012р., № 00638/2 від 12.10.2012р., що підтверджується видатковими накладними № Б-00001859 від 04.10.2012р., № Б-00001922 від 13.10.2012р. (а.с.а.с. 14, 18).

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару у сумі 10000,00грн. за платіжним дорученням №10988 від 22.10.2012р. (а.с. 31).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленого товару, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки №050912 від 05.09.2012р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №050912 від 05.09.2012р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №050912 від 05.09.2012р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким Покупець зобов'язаний сплатити суму за товар в строки, які визначені в накладній на передачу товару.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням Відповідачем за видатковими накладними № Б-00001859 від 04.10.2012р., № Б-00001922 від 13.10.2012р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати у визначених в накладних сумах.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору поставки №050912 від 05.09.2012р. за видатковими накладними № Б-00001859 від 04.10.2012р., № Б-00001922 від 13.10.2012р. в сумі 15211,80грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, відповідачем частково були виконанні грошові зобов'язання зі сплати поставленої продукції за рахунком-фактурою № Б-00001679 від 04.10.2012р., що підтверджується платіжним дорученням № 10988 від 22.10.2012р. Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у сумі 15211,80грн.

Щодо нарахованих 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3. договору, встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) покупцем своїх обов'язків по оплаті поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості не оплачуваного товару за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд враховує, що умовами договору сторони встановили кінцевий строк оплати за договором на умовах відстрочки платежу на 14 календарних днів від дня приймання товару (п.4.3. договору). Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за видатковою накладною № Б-00001859 від 04.10.2012р. - 19.10.2012р., за видатковою накладною № Б-00001922 від 13.10.2012р. - 29.10.2012р.

На підставі статей 549, 625 Цивільного кодексу України Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 4994,97грн. пені, 410,59 грн. 3% річних.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог.

Суд вважає за можливе стягнути з відповідача 1142,08грн. - пені, 410,37 грн. - 3% річних.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610 - 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 202, 216-218, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1, с. Лозуватка Дніпропетровської області (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод "Феоніс", с. Розівка Донецької області (ЄДРПОУ 32357650) про стягнення суми основного боргу у розмірі 15211,80грн., пені - 4994,97грн., 3 % річних - 410,59 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод "Феоніс" (86221, Донецька область, с. Розівка, вул. Степова, б. 2, ЄДРПОУ 32357650) на користь Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 15211,80грн., пені - 1142,08грн., 3 % річних - 410,37 грн., судовий збір у розмірі 1398,96 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 04.11.2013р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2013р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 26339/13

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу