Рішення № 34586398, 04.11.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.11.2013 Справа № 905/6463/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Михайловій Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонасервіс», с. Суворовське

Автономна Республіка Крим.

до відповідача: Фермерського господарства «Меркурій», с. Рубці Донецької області.

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 8200,00 грн., 3 % річних - 27,63грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Скок В.С. (за довіреністю № 3 від 02.10.2013р).

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біонасервіс», с. Суворовське Автономна Республіка Крим звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Фермерського господарства «Меркурій», с. Рубці Донецької області про стягнення суми основного боргу у розмірі 8 200,00 грн., 3 % річних - 27,63грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов'язань за поставлений товар відповідно до видаткової накладної № РН-0001605 від 31.05.2012р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3 % річних у сумі - 27,63 грн.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано у копіях: розрахунок позовних вимог; акт звірки взаємних розрахунків станом на 05.09.2013р.; видаткову накладну № РН-0001605 від 31.05.2012р.; довіреність № 10 від 01.06.2012р.; докази направлення претензії відповідачу; правоустановчі документи.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: довідку №141/1 від 20.09.2013р. у якій визначено що станом на 20.09.2013р. зобов'язання у розмірі 8200,00грн. не припинено жодним передбаченим діючим законодавством; акт звірки взаємних розрахунків станом на 20.09.2013р.; рахунок-фактуру № СФ-0001724 від 29.05.2012р. та докази направлення відповідачу; оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх належним чином засвідчені копії (для долучення до матеріалів справи); податкову накладну № 453 від 31.05.2012р.; маршрутно-транспортний лист б/н від 31.05.2012р.; наказ № 176-К від 31.05.2012р.; довіреність № 18 від 09.08.2013р.; довіреність № 19 від 09.08.2013р.; проект договору № 890/3-2012 від 29.05.2012р.; лист № 59/1 від 13.05.2013р.

Відповідач до канцелярії суду надав: відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив з доказами направлення позивачу; правоустановчі документи підприємства.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи сторону в усній форма домовились про поставку товару, а саме препарату «Бактофит» у кількості 200 л. на загальну суму 8200,00грн.

31.05.2012р. згідно маршрутно-транспортного листа б/н від 31.05.2012р. замовлений товар був поставлений на склад покупця.

Зазначений вище товар був прийнятий відповідачем за видатковою накладною РН-0001605 від 31.05.2012р. уповноваженою особою, яка діяла від відповідача на підставі довіреності № 10 від 01.06.2012р.

Позивач звертався до відповідача із претензією про стягнення заборгованості, яка не була задоволена останнім.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленого товару, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості за поставлений товар відповідно до видаткової накладної № РН-0001605 від 31.05.2012р. у розмірі 8200,00грн., а також 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті товару.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу визначено, що правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За вимогами частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача рахунок-фактуру № СФ-0001724 від 29.05.2012р., в якій визначено предмет поставки, кількість, ціна та загальна сума поставки.

За правовою природою виставлений рахунок-фактура № СФ-0001724 від 29.05.2012р. - є пропозицією укласти договір, яка в установлені строки не була відкликана оферантом.

Виходячи з приписів статті 641 Цивільного кодексу України правові наслідки оферти пов'язуються не з самим фактом її здійснення оферантом, а з фактом її отримання іншою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (у даному випадку прийняття товару), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

При цьому, в подальшому відповідач не скоїв дії, направлені на відкликання своєї згоди на прийняття пропозиції укласти договір, що кореспондується з приписами статті 642 Цивільного кодексу України.

Таким чином, між сторонами відбулось укладення договору поставки у спрощений спосіб відповідно до вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України.

Суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 3 глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-268 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків по оплаті поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що видаткова накладна № РН-0001605 від 31.05.2012р. була отримана та підписана останнім на підставі виданої довіреності № 10 від 01.06.2012р. на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонасервіс».

Пунктом 10 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей від 16.05.1996р. №99 визначено, що невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності.

При цьому, відповідач не надав доказів повернення довіреності № 10 від 01.06.2012р.

Поставка та приймання товару здійснюється відповідно до положень Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по кількості» № П-6 та Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості» № П-7.

Відповідно по п.п. 12, 14 Інструкцій П-6, П-7 приймання продукції по кількості та якості виробляється по транспортних і супровідних документах (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача); приймання продукції по якості й комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідних документах, що засвідчує якість і комплектність поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація й т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу в сумі 8200,00 грн.

Щодо нарахованих 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/767/2013 від 29.04.2013р. строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України. Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за видатковою накладною № РН-0001605 від 31.05.2012р. - 01.06.2012р.

На підставі статей 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 27,63грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог у розмірі визначеному позивачем.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 208, 253, 525, 526, 610, 611, 625, 629, 638, 640, 641, 642 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 193, 216-218, 264-268 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонасервіс», с. Суворовське Автономна Республіка Крим (ідентифікаційний код 35813154) до Фермерського господарства «Меркурій», с. Рубці Донецької області (ідентифікаційний код 32541508) про стягнення суми основного боргу у розмірі 8200,00 грн., 3 % річних - 27,63грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Меркурій» (84411, Донецька область, Краснолиманський район, с. Рубці, вул. Шевченко, 33, ідентифікаційний код 32541508) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонасервіс» (96526, Автономна Республіка Крим, с. Суворовське, Красноярське шосе 4км, ідентифікаційний код 35813154) 8200,00грн. суми основного боргу, 27,63 грн. - 3 % річних, 1720,50 грн. - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 04.11.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2013р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 20253/13

387-59-08

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу