Постанова № 34585417, 31.10.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 р.

Справа № 821/3658/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Афіна-Палас" до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Афіна – Палас» (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0006602301 від 10.12.2012 року.

Ухвалою суду від 23.10.2013 року первинного відповідача замінено на належного - Новокаховську об 'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Херсонській області.

Адміністративний позов мотивований тим, що відповідачем при проведенні перевірки не з’ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі дослідженно первинні документи, що підтверджують придбання товарів (послуг), невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов’язань та застосування санкцій.

Представник позивача в судове засідання не з’явився. Про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується належними доказами по справі. Подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провдження.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлений, що підтверджується наявними доказами у справі.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Афіна – Палас» зареєстроване Виконавчим комітетом Новокаховської міської ради Херсонської області 20.08.2008 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії АОО №469081.

На податковий облік ПП «Афіна – Палас» взято в ДПІ у м. Нова Каховка 21.08.2008 року за №8282.

Судом встановлено, що згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Серії АБ №127986 основними видами діяльності позивача за КВЕД є: водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи; монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря; інші монтажні роботи; газопровідні роботи;будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв’язку та енергопостачання; діяльність у сфері інжинірингу; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту (а. с. 10).

Також, судом встановлено, що відповідачем проведена невиїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань підтвердження господарських відносин з платником податків постачальником ТОВ «Кміс – Торгмаш - МК» (37740366) за квітень 2012 року. За результатами даної перевірки складено акт №1093/220-35994387 від 27.11.2012 року (а. с. 16-31).

З вищенаведеного акта перевірки вбачається, що перевіркою були встановлені порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, п.1, п.5 ст.203, п.1 п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.ст. 228, 626, 629, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України.

Також, з даного акта вбачається, що основною підставою для встановлення перевіркою зазначених вище порушень слугував акт від 03.07.2012 року № 440/22-317/37740366 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кміс-Торгмаш-МК» (код ЄДРПОУ 37740366) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.04.2012 року. Даним актом встановлено відсутність ТОВ «Кміс-Торгмаш-МК» за місцем державної реєстрації, відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь – якого виду діяльності. На підставі даних обставин був зроблений висновок, що усі операції купівлі - продажу ТОВ «Кміс-Торгмаш-МК» не спричиняли реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

На підставі вищенаведеного акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0006602301 від 10.12.2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 17880, 84 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 14304, 67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3576, 17 грн. (а. с. 15).

Суд вважає, що вищенаведене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ "Афіна - Палас" (замовник) та ТОВ "Кміс – Торгмаш- КМ" (виконавець) укладений Договір підряду №АП-01-01/2012 від 15.01.2012 року (на проведення комплексу будівельно – монтажних робіт), Договір поставки №188 від 13.04.2012 року (а. с. 32, 74-81).

На виконання вищенаведених договорів були надані суду наступні докази: рахунок – фактура №СФ-000275 від 18.04.2012 року на загальну суму 85830,00 грн. (у тому числі ПДВ 14305,00 грн.), платіжне доручення № 238 від 18.04.2012 року на загальну суму 85830,00 грн. (у тому числі ПДВ 14305,00 грн.), видаткова накладна № РН-0000300 від 19.04.2012 року на загальну суму 85830,00 грн. (у тому числі ПДВ 14304,67 грн.), податкова накладна № 51 від 14.04.2012 року на загальну суму 85830,00 грн. (у тому числі ПДВ 14304,67 грн.), податкова накладна № 48 від 14.04.2012 року на загальну суму 32275,15 грн. (у тому числі ПДВ 5379,19 грн.), податкова накладна № 49 від 14.04.2012 року на загальну суму 53054,28 грн. (у тому числі ПДВ 8842,38 грн.), податкова накладна № 50 від 14.04.2012 року на загальну суму 54670,70 грн. (у тому числі ПДВ 9111,78 грн.), податкова накладна № 84 від 27.04.2012 року на загальну суму 85830,00 грн. (у тому числі ПДВ 14304,67 грн.); розрахунок № 12 від 04.05.2012 року (коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної), №13 від 04.05.2012 року, №16 від 07.05.2012 року; реєстр виданих та отриманих податкових накладних, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 21150549 від червня 2012 року, накладна на переміщення №10 від 19.04.2012 року, Акт списання №5 від 30.04.2012 року.

Крім цього, реальність виконання вищенаведених договорів підтверджується наступними доказами, а саме: Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012 р. (до Договору № АП-01-01/2012 від 15.01.2012р.), відомість ресурсів до Акта прийняття № Чиста вода за лютий 2012р., Акт №3 приймання виконання будівельних робіт за квітень 2012р.,відомість ресурсів до Акта прийняття за квітень 2012 р., Акт №4 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2012 р.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Сторонами договору (правочину) можуть бути відповідні учасники цивільних відносин - фізичні особи та юридичні особи (стаття 2 Цивільного кодексу України).

У разі, якщо учасником правочину є юридична особа, в силу статті 92 Цивільного кодексу України, вона набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, або шляхом представництва.

Згідно з частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 Цивільного Кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем надано суду первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій. При цьому, суд звертає увагу на те, що контролюючий орган в Акті перевірки, не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та був платником податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів, укладених між позивачем та його контрагентом, недійсними у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Кміс – Торгмаш- КМ".

З огляду на викладене, висновок відповідача про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ "Кміс – Торгмаш- КМ" договорів, є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо встановлення контролюючим органом порушень п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 14304,67 грн. за квітень 2012 року, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В пункті 198.3 статті 198 ПКУ зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Із системного аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, те що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок відповідача щодо завищення позивачем податку на додану вартість безпідставним.

За таких обставин та враховуючи все вищевикладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0006602301 від 10.12.2012 року, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість, слід скасувати.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 178, 82 грн., доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0006602301 від 10.12.2012 року прийняте Державною податковою інспекцією у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Афіна – Палас» судовий збір в сумі 178, 82 грн. (Сто сімдесят вісім гривень 82 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.2.1