Ухвала суду № 34583813, 29.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Справа № 11033/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Мікули О.І.,

при секретарі судового засідання Качинській І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Інтергал» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА :

В червні 2013 року ТзОВ «Компанія-Інтергал» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000233400/7690 та № 0000243400/7684 від 23.05.2013 року.

В позові ТзОВ«Компанія-Інтергал» покликається на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно не підтвердження первинними документами господарських операцій позивача з контрагентом ТзОВ «Річтер Трейд» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру понесених позивачем валових витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 року позовну заяву ТзОВ «Компанія-Інтергал» - задоволено, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби № 0000233400/7690 від 23.05.2013 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби № 0000243400/7684 від 23.05.2013 року.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки відповідно до даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України встановлено завищення податкового кредиту ТзОВ «Компанія-Інтергал» на загальну суму 6226854,23 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Річтер Трейд». Відповідач стверджує, що оскільки відсутній факт придбання ТзОВ «Річтер Трейд» товарів (сої, олії соняшникової), відповідно, відсутній і факт продажу продукції ТзОВ «Річтер Трейд» позивачу. Звертає увагу, що позивачем не надано до перевірки сертифікатів відповідності на товар від виробника (постачальника), документів на підтвердження транспортування товару, довіреностей на отримання товару від ТзОВ «Річтер Трейд». Стверджує, що наявність у позивача лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування валових витрат. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентом ТзОВ «Річтер Трейд».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов ТзОВ «Компанія-Інтергал» суд першої інстанції виходив з того, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, що ТзОВ «Компанія-Інтергал» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 20.07.2007 року; узято на облік в органах ДПС 23.07.2007 року за № 44530. У період з 15.04.2013 року по 13.05.2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ«Компанія-Інтергал», про що складено Акт № 296/34-00/35286991 від 17.05.2013 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань проведення взаєморозрахунків із ТзОВ «Річтер Трейд» за період жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 138.1.1. п. 138.1., п. 138.2., п. 138.4. ст. 138, п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 6538196,94 грн.; вимог п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 6431942,23 грн. 23.05.2013 року відповідачем на підставі акта перевірки № 296/34-00/35286991 від 17.05.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 000243400/7684, яким за порушення п. п. 138.1.1. п. 138.1., п. 138.2. ст. 138, п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 9807095,41 грн., у тому числі основний платіж 6538196,94 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 3269098,47 грн. 23.05.2013 року відповідачем на підставі акта перевірки № 296/34-00/35286991 від 17.05.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000233400/7690, яким за порушення п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 9647913,35 грн., у тому числі основний платіж 6431942,23 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 3215971,12 грн.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з наступного:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю/.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги/ та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження дотримання вимог п. 138.1., п. 138.2. ст. 138, п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України позивачем надано копії: - договору № РЧ-24/12-12 від 24.12.2012 року, укладеного між ТзОВ «Річтер Трейд» (постачальник) та ТзОВ «Компанія-Інтергал» (покупець) про поставку сої українського походження у кількості 700 тон +/- 10%;- податкової накладної № 4 від 01.02.2013 року на суму 1230528 грн.;- видаткової накладної № 3 від 01.02.2013 року на суму 1230528 грн.;- акта № 1 прийому/передачі від 01.02.2013 року до договору № РЧ-24/12-12 від 24.12.2012 року;- договору № РЧ-06/17 від 14.11.2012 року, укладеного між ТзОВ «Річтер Трейд» (постачальник) та ТзОВ «Компанія-Інтергал» (покупець) про поставку соняшникової олії у кількості 1000 тон +/- 10%;- податкової накладної № 17 від 15.11.2012 року на суму 9852267,75 грн. - видаткової накладної № 15 від 15.11.2012 року на суму 9852267,75 грн.;- акта № 1 прийому/передачі від 15.11.2012 року до договору № РЧ-06/17 від 14.11.2012 року;- договору № RI-2509 від 25.09.2012 року, укладеного між ТзОВ «Річтер Трейд» (постачальник) та ТзОВ «Компанія-Інтергал» (покупець) про поставку соняшникової олії у кількості 1000 тон +/- 2%;- податкових накладних № 10 від 31.10.2012 року на суму 2071730 грн., № 2 від 08.10.2012 року на суму 3297910 грн., № 1 від 05.10.2012 року на суму 4658350 грн.;- видаткових накладних № 10 від 31.10.2012 року на суму 2071730 грн., № 2 від 08.10.2012 року на суму 3297910 грн., № 1 від 05.10.2012 року на суму 4658350 грн.;- акта № 1 прийому/передачі від 05.10.2012 року до договору № RI-2509 від 25.09.2012 року, акта № 2 прийому/передачі від 08.10.2012 року до договору № RI-2509 від 25.09.2012 року, акта № 3 прийому/передачі від 31.10.2012 року до договору № RI-2509 від 25.09.2012 року;- договору № RI-2309 від 23.09.2012 року, укладеного між ТзОВ «Річтер Трейд» (постачальник) та ТзОВ «Компанія-Інтергал» (покупець) про поставку соняшникової олії у кількості 3600 тон +/- 10%;- податкових накладних № 5 від 12.10.2012 року на суму 8123024 грн., № 4 від 12.10.2012 року на суму 9357843,60 грн.;- видаткових накладних № 4 від 12.10.2012 року на суму 9357843,60 грн., № 5 від 12.10.2012 року на суму 8123024 грн.;- акта № 1 прийому/передачі від 12.10.2012 року до договору № RI-2309 від 23.09.2012 року, акта № 2 прийому/передачі від 12.10.2012 року до договору № RI-2309 від 23.09.2012 року;- сертифіката якості № Р2011/№ СЯ0055.1 від 23.10.2012 року;- виписок з банківського рахунку про оплату товарів, придбаних у контрагента ТзОВ «Річтер Трейд» .

Надані сторонами докази вказують на відсутність порушень позивачем податкового законодавства, зазначених у Акті податкової перевірки № 296/34-00/35286991 від 17.05.2013 року. Позивачем представлено суду всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про недостатність первинних документів для підтвердження господарських операцій позивача та його контрагента ТзОВ «Річтер Трейд», а також висновки про заниження податку на прибуток на суму 6538196,94 грн. та заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 6431942,23 грн. не обґрунтовані належними та допустимими доказами. Представники відповідача у судовому засіданні не заперечили факту здійснення господарських операцій, їх товарності, однак ствердили, що товар, про який ідеться у первинних документах, позивачем придбано не у ТзОВ «Річтер Трейд». Таке твердження спростовується наявними в матеріалах справи доказами. На підтвердження використання у своїй господарській діяльності товарів, придбаних у контрагента ТзОВ «Річтер Трейд», позивачем долучено до матеріалів справи копії договорів комісії № 0401-К від 04.01.2013 року, № 2509-К від 25.09.2012 року, № 0617-К від 14.11.2012 року, № 2309-К від 23.09.2012 року, укладених ТзОВ «Європейська інвестиційна фінансова група» (комісіонер) та ТзОВ «Компанія-Інтергал» (комітент) про реалізацію товару (сої, соняшникової олії), придбаного позивачем у ТзОВ «Річтер Трейд», а також первинних документів на підтвердження виконання згаданих договорів комісії - актів прийому-передачі, міжнародних контрактів, рахунків-фактур, коносаментів, звітів комісіонера, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), вантажно-митних декларацій, кінцевих звітів комісіонера. Директором ТзОВ «Компанія-Інтергал» Вдовіченком О.П. долучено до матеріалів справи письмові пояснення, відповідно до яких товар, придбаний у ТзОВ «Річтер Трейд» позивачем не зберігався, після прийняття товар негайно передавався у розпорядження комісіонеру ТзОВ «Європейська інвестиційна фінансова група». Оплату всіх подальших послуг по зберіганню, накопиченню, транспортуванню, завантаженню-розвантаженню тощо здійснював комісіонер. Товар, придбаний у ТзОВ «Річтер Трейд», не використовувався для реалізації кінцевим споживачам на території України, а продавався комісіонером за межі території України. Вказані докази в сукупності свідчать про використання позивачем у своїй господарській діяльності товарів, придбаних у контрагента ТзОВ «Річтер Трейд».

Суд першої інстанції вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що позивачем не надано до перевірки документів, що підтверджують здійснення господарських операцій, а саме документів, що підтверджують транспортування товару. Відповідно до умов договорів поставки постачання товару здійснювалось ТзОВ «Річтер Трейд» на умовах Інкотермс в редакції 2000 р. відповідно на елеватор ТзОВ «Вторматекспорт» та Дніпро-Бузький морський порт. Відповідно до договорів комісії та доданих до них документів реалізація такого товару відбувалась з місця його знаходження, тобто транспортування товару позивачем не здійснювалось. Крім того, зазначає, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, на вимоги яких покликається відповідач у Акті податкової перевірки, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. З огляду на наведене, твердження відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення товару за наявності факту оприбуткування товару та наявності інших первинних документів щодо господарських операцій є недостатньою для встановлення порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, зазначеного у Акті податкової перевірки.

Вказана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 19.02.2013 року у справі № К/9991/64514/11.

Необґрунтованими, на думку Суду, є покликання відповідача у акті податкової перевірки на обставини, встановлені у Акті від 20.02.2013 року № 146/3-22-30-38315747 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Річтер Трейд» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків за вересень-грудень 2012 року та січень 2013 року, складеному посадовими особами ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, стосовно відсутності у ТзОВ «Річтер Трейд» трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства тощо. Згідно з п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З цієї ж підстави суд першої інстанції вважає необґрунтованим покликання відповідача на матеріали кримінального провадження № 32013110010000043 від 02.03.2013 року, порушеного за фактом створення невстановленими особами суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТзОВ «Річтер Трейд» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, а саме на протокол допиту директора ТзОВ «Річтер Трейд» . Обставини, викладені у Акті перевірки № 296/34-00/35286991 від 17.05.2013 року стосовно порушення позивачем п. п. 138.1.1. п. 138.1., п. 138.2., п. 138.4. ст. 138, п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України відповідачем належними та допустимими доказами підтверджені не були.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 року у справі № 813/4346/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.І. Мікула

О.М. Гінда