Ухвала суду № 34583746, 06.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року справа №805/1778/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Сухарьок М.Г.

суддів: Білак С.В., Гаврищук Т.Г.,

при секретарі: Святодух О.Б.,

за участю сторін:

від позивача: не з*явилися,

від відповідача: Псарев О.В.,

розглянувши у відкритому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 р. у справі № 805/1778/13-а (головуючий І інстанції Маслоід О.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донлекс" до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 р. позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права приходить до наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач зареєстрований у якості юридичної особи 08.01.2008 року, номер запису в ЄДР 12661020000029004, код ЄДРПОУ 35682910, знаходиться на обліку відповідача з 09.01.2008 року, згідно свідоцтва № 100289262 є платником податку на додану вартість (надалі ПДВ).

12.09.2012 року Державною податковою службою України позивачеві був направлений запит № 69-0146/432т-2 із вимогою про надання документів на підтвердження фінансово-господарських операцій із ПП «Комманд», ПП «Базис торг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи» та інші за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

На вказаний запит позивачем були надані необхідні первинні документи разом із супровідним листом, на якому 14.09.2012 року міститься відмітка старшого слідчого ОВС ГСУ ДПС України В.А. Мазуркевича про отримання цих документів.

Листом від 18.09.2012 року позивач повідомив відповідача, що усі необхідні документи щодо підтвердження взаємовідносин із вказаними контрагентами знаходяться у Головному слідчому управлінні ДПС України.

У вересні 2012 року відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства в ході взаємовідносин із ПП «Комманд» (код ЄДРПОУ 37081766), ПП «Базис торг» (код ЄДРПОУ 36165986), ПП «Укрторгпартнер» (код ЄДРПОУ 36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код ЄДРПОУ 36693441) за вересень 2010 року, за результатами якої складений акт перевірки від 24.09.2012 року № 2383/22-313/35682910.

На вказаний акт перевірки позивачем були надані заперечення, які висновком щодо результатів розгляду заперечень на акт невиїзної документальної перевірки від 08.11.2012 року за № 22773/10/22-3 залишенні без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 09.11.2012 року № 0000102344, яким позивачеві визначена сума ПДВ за основним платежем 48000 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25% у сумі 120100 грн.

Відповідачем зроблений висновок про те, що позивачем порушені вимоги ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662 ,655,656 ЦК України та п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 Закону, в результаті чого занижено ПДВ у сумі 480400 грн., який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.. 7 Закону, у редакції, яка діяла на момент вчинення спірних господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Також, судом першої інстанції встановлено, що позивачем з ПП «Команд» був укладений договір щодо надання рекламних послуг від 01.07.2010 року, з ПП «Укрторгпартнер» - договір про надання послуг щодо підготування та розміщення реклами на телебаченні від 01.07.2010 року, з ПП «Базис торг» та ПП «Кримспецтехнолоджи» - договори про розміщення рекламних зображень на спеціальних конструкціях від 01.07.2010 року.

На виконання вказаних договорів позивачем до матеріалів справи були надані первинні документи, а саме: податкові накладні, рахунки - фактури, акти здавання - прийому робіт, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), банківські виписки про сплату позивачем наданих послуг. Отримані позивачем послуги були відображені ним у журналах - ордерах та відомостях по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками».

У зазначених актах щодо прийому наданих послуг чітко визначені місця розташування зовнішньої реклами та сітілайтах, бігбордах у м. Донецьку, тобто зазначені саме вулиці, проспекти та бульвари, також зазначено про розміщення реклами на телебаченні.

Позивачем суду першої інстанції надані штатні розклади по підприємству станом на момент виконання спірних угод та по теперішній час, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за третій квартал 2010 року, накази по особовому складу, договори про отримання в оренду нежитлових приміщень. Зазначені документи свідчать про наявність у позивача усіх необхідних ресурсів для виконання господарської діяльності, зокрема, спірних угод.

Суми податкового кредиту, сформованого на підставі податкових накладних від зазначених контрагентів, відображені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за вересень 2010 року.

Також, позивач надані витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по зазначеним контрагентам на підтвердження того факту, що станом на момент укладання угод та їх виконання контрагенти позивача були внесені до вказаного реєстру, діючими.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, стосовно того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ПП «Команд», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Базис торг» та ПП «Кримспецтехнолоджи» мали реальний характер.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо посилання на наявність кримінальних справ, та зазначає, що апелянтом не надано жодного належного доказу на підтвердження фіктивності підприємницької діяльності.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

З наведеного вбачається, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена саме законом, а не актом перевірки податкового органу. Вказані ж в акті висновки є суто суб`єктивною думкою державного податкового інспектора, тобто припущеннями.

Постановою Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Відповідно до ст. 215,216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Пунктом 18 вказаної постанови передбачено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно зазначено, що податкові органи мають право лише звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

На підтсаві викладеного, колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційних скарг висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого у справі судового рішення відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 р. у справі № 805/1778/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донлекс" до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 р. у справі № 805/1778/13-а - залишити без змін.

Ухвала ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошені її вступна та резолютивна частини 06 листопада 2013 року, повний текст буде виготовлений 11 листопада 2013 року.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: Сухарьок М.Г.

Судді: Білак С.В.

Гаврищук Т.Г.