Постанова № 34583698, 06.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 року № 810/5316/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»до треті особиВідділу Держземагенства у Бородянському районі Київської області Бородянська селищна рада Бородянського району Київської області та Бородянська районна державна адміністраціяпроскасування рішення та зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» (надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу Держземагенства у Бородянському районі Київської області (надалі - відповідач) за участю третіх осіб: Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області та Бородянської районної державної адміністрації (надалі треті особи) про визнання протиправною відмови відповідача щодо присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки, що належить позивачеві згідно державного акту на право постійного користування землею І-КВ № 002609 від 18.04.1996 та знаходиться під газорозподільною станцією (ГРС Бородянка) Бородянського ЛВУ МГ філії «УМГ «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» в межах Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області; скасування рішення відповідача від 20.05.2013 № РВ-3200026902013 про відмову позивачеві у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру; зобов'язання відповідача вчинити дії у формі прийняття рішення про внесення до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номеру земельній ділянці, що належить позивачеві згідно державного акту на право постійного користування землею І-КВ № 002609 від 18.04.1996 та знаходиться під газорозподільною станцією (ГРС Бородянка) Бородянського ЛВУ МГ філії «УМГ «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» в межах Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ним належним чином виконано усі вимоги законодавства для внесення відомостей про земельну ділянку, що належить позивачеві згідно державного акту на право постійного користування землею та знаходиться під газорозподільною станцією (ГРС Бородянка) Бородянського ЛВУ МГ філії «УМГ «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номера шляхом надання відповідачеві технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельну ділянку. Проте, прийнятим рішенням про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру відповідач унеможливив реєстрацію позивачем права на постійне користування земельною ділянкою, надане державним актом, що перешкоджає оформленню позивачем права постійного користування даною земельною ділянкою. Відтак, на думку позивача, дане рішення є безпідставним, неправомірним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні 06.11.2013 позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачем позов не визнано, заперечення надано суду в письмовій формі. В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено, що державним кадастровим реєстратором правомірно з дотриманням вимог чинного законодавства України прийнято рішення про відмову позивачеві у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, оскільки виявлено факт перекриття меж земельних ділянок, тобто знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Відтак, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки він діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судове засідання 06.11.2013 не з'явився. Водночас матеріали справи місять письмове клопотання представника відповідача про розгляд справи без його участі.

Представники третіх осіб у судове засідання 06.11.2013 не з'явилися, будь-яких пояснень по суті спору, заяв чи клопотань суду не надали, причини неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта в судовому засіданні, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» є правонаступником дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

17 квітня 1996 року Бородянською селищною радою Бородянського району Київської області видано Боярському управлінню магістральних газопроводів ДП «Київтрансгаз», яке на той час входило до складу АТ «Укргазпром», правонаступником якого є ПАТ «Укртрансгаз», державний акт на право постійного користування землею за №І-КВ № 002609, згідно якого зазначеному землекористувачеві надається у постійне користування 0,4 гектара землі.

11 липня 2012 року між ПАТ «Укртрансгаз» (замовник) та TOВ «НВП «Горизонт» (виконавець) укладено договір № 1207000326, згідно якого виконавець зобов'язувався у 2012-2013 роках за завданням замовника надати послуги з розробки землевпорядної документації та оформлення документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками ПАТ «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» під діючими об'єктами трубопровідного транспорту, які знаходяться на території Київської області.

На виконання умов договору №1207000326 від 11.07.2012, з метою переоформлення державного акту старого зразка на право постійного користування земельною ділянкою, що перебуває у постійному користуванні позивача та знаходиться в межах Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області, на якій розміщено об'єкти трубопровідного транспорту - газорозподільна станція (ГРС Бородянка) Бородянського ЛВУ МГ філії «УМГ «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз», ТОВ НВП «Горизонт» проведено комплекс робіт щодо складання та отримання документів, що посвідчують право користування на земельну ділянку, зокрема, розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ПАТ "Укртрансгаз" для виробничих потреб (ГРС Бородянка) в межах Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області (а.с.14-25).

У травні 2013 року ТОВ НВП «Горизонт» подано державному кадастровому реєстратору відділу Держземагенства у Бородянському районі технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі та заяву про внесення відомостей (змін до них) для внесення земельної ділянки під газорозподільною станцією (ГРС Бородянка) Бородянського ЛВУ МГ філії «УМГ «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз», що знаходиться в межах Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області.

За результатами розгляду поданої документації відповідачем прийнято рішення від 20.05.2013 № РВ-3200026902013 про відмову позивачеві у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв'язку із знаходженням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (а.с.31).

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 97 Земельного кодексу встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (частина перша); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга).

В силу приписів статті 125 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Реалізацію вищевказаної норми права встановлює стаття 126 Земельного кодексу України (в редакції Закону України «Про Державний земельний кадастр» №3613-VI від 07.07.2011 року, чинного з 01.01.2013 року), яка передбачає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, регулюються Законом України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 №3613-VІ (надалі - Закон України від 07.07.2011 №3613-VІ).

Відповідно до статті 1 Закону України від 07.07.2011 №3613-VІ державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 1 статті 9 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VІ).

Згідно частини 1 статті 16 Закону України від 07.07.2011 №3613-VІ земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Так, розділом ІV цього Закону визначено порядок ведення державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 21 Закону України від 07.07.2011 №3613-VІ відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України.

Згідно статті 23 Закону України «від 07.07.2011 №3613-VІ документація із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, подається органу, що здійснює внесення таких відомостей, також у формі електронного документа. Вимоги до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру. Електронний документ подається Державному кадастровому реєстратору, який здійснює внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, разом із документацією, яка є підставою для такого внесення, у паперовому вигляді.

Перевірка відповідності наданого електронного документа наявним даним Державного земельного кадастру та встановленим вимогам до змісту, структури і технічних характеристик щодо розроблення такого документа здійснюється Державним кадастровим реєстратором, уповноваженим здійснювати внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, протягом строку, встановленого статтею 21 цього Закону для їх внесення.

Відповідно до частини 5 статті 24 Закону України від 07.07.2011 №3613-VІ державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставами для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки відповідно до частини 6 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Аналогічні приписи містяться і у Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Відтак, внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та у відповідності до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17 жовтня 2012 року (надалі - Порядок).

Пунктом 12 Порядку передбачено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

За приписами пункту 111 цього Порядку державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій: здійснює державну реєстрацію земельної ділянки: за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці; відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки); робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку; надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування; приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77 - 85 цього Порядку в разі: невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам законодавства; розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини; розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Так, відповідно до пунктів 77, 79 Порядку ведення Державного земельного кадастру у разі невідповідності електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку, Державний кадастровий реєстратор: складає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру протокол проведення перевірки електронного документа за формою згідно з додатком 16; повертає заявникові документацію із землеустрою та оцінки земель без позначки, зазначеної у пункті 75 цього Порядку, разом з електронним документом, протоколом його перевірки та іншими документами, крім документа, що підтверджує оплату послуг з внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, для виправлення зазначених у протоколі проведення перевірки електронного документа помилок та подання документів разом з цим протоколом для проведення повторної перевірки. Розгляд доопрацьованого електронного документа, що містить відомості про результати робіт із землеустрою та оцінки земель, здійснюється у разі повторного звернення заявника відповідно до пунктів 66 - 78 цього Порядку.

Як то встановлено судом, державним кадастровим реєстратором після отримання заяви перевірено відповідність документів вимогам законодавства та встановлено знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, з підстав чого було прийнято оскаржуване рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.

З метою встановлення всіх обставин справи судом було витребувано у відповідача належні та допустимі докази на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Так, відповідачем повідомлено, що при здійсненні автоматизованої перевірки електронного документа на відповідність наявним даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів), встановленим вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа, даним документації із землеустрою та оцінки земель, державним кадастровим реєстратором виявлено факт перекриття меж земельної ділянки площею 0,1734 га, що розташована в межах Бородянської селищної ради та належить ПАТ «Укртрансгаз» згідно державного акту на право постійного користування землею із земельною ділянкою площею 37,9256 га, що розташована в межах Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області та передана а оренду (строком на 49 років) ПСП «Колос» (код ЄДРПОУ 30684507) для сільськогосподарського виробництва. На підтвердження вказаних обставин відповідачем листом від 01.11.2013 № 363 надано суду відповідну технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на оренду земельної ділянки ПСП «Колос», розроблену у 2004 році Бородянським районним відділом Київської регіональної філії ДП «Центр ДЗК».

Згідно статті 11 Закону України «Про державний земельній кадастр» відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним із точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Відповідно до вимог Порядку ведення Державного земельного кадастру Державним кадастровим реєстратором було повернуто позивачеві документацію із землеустрою та запропоновано звернутись до розробника технічної документації з метою усунення технічної помилки для можливості у подальшому провести реєстрацію земельної ділянки.

Відтак, оскільки державним кадастровим реєстратором під час опрацювання технічної документації позивача встановлено одну з підстав відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, передбачених пунктом 6 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункту 111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, рішення відповідача від 20.05.2013 № РВ-3200026902013 про відмову позивачеві у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру є правомірним.

Системно проаналізувавши обставини справи, вимоги чинного законодавства України та зважаючи на наявність обставин, з якими законодавець пов'язує наявність підстав для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, суд дійшов висновку, що дії та рішення відповідача, які пов'язані з такою відмовою є правомірними, оскільки відповідач діяв у спосіб, встановлений законами і підзаконними нормативно-правовими актами України з питань земельного законодавства.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відділ Держземагентства у Бородянському районі Київської області вчинити дії у формі прийняття рішення про внесення до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номера земельної ділянки позивача, суд зауважує, що такі вимоги можуть застосовуватись лише за наявності протиправного рішення (нормативно-правового акта чи правового актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, тобто є похідними від вимог про визнання протиправною відмови та скасування рішення про відмову позивачеві у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру. Відтак, ураховуючи той факт, що судом встановлено правомірність дій та рішень відповідача щодо відмови позивачеві у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача вчинити дії з внесення до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номера земельної ділянки позивача.

Окрім того, з урахуванням принципів верховенства права, законності, завдань адміністративного судочинства та способу захисту прав позивача, судом береться до уваги таке.

Із позовної заяви вбачається, що позивач шляхом пред'явлення адміністративного позову вимагає зареєструвати право користування об'єктом нерухомості, право власності на який вже зареєстровано за іншою особою. Таким чином, в дійсності, позивач оспорює право власності іншої особи або законність набуття нею права власності на цю земельну ділянку і намагається вирішити цей спір в обхід передбаченого законом порядку розв'язання цивільно-правових спорів між суб'єктами цивільного права, всупереч передбачених законом способів захисту цивільних прав, уникнувши спору з кредитором за цивільно-правовими зобов'язаннями, а шляхом пред'явлення адміністративного позову до суб'єкта владних повноважень, який не має жодного юридичного інтересу до предмету спора і лише здійснює державну реєстрацію.

Суд вважає, що у даному випадку захист порушеного права повинен здійснюватися у спосіб, визначений Цивільним кодексом України та іншими законами, наприклад, вимогою про визнання права, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою, шляхом пред'явлення позову в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України. Відтак, захист порушеного права позивача може бути здійснено шляхом пред'явлення позову у порядку цивільного судочинства з іншим предметом оскарження.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, надано суду пояснення та докази, які спростовують твердження позивача, а відтак, доведено правомірність своїх дій та рішень.

Оцінюючи фактичні дані, матеріали справи, а також встановлені судом факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності його витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з позивачів не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 157-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.