Постанова № 34582803, 28.10.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2013 р. Справа № 5015/4879/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С.М.

Марко Р.І.

при секретарі судового засідання Борщ І.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 (представники за довіреністю);

від відповідача (скаржник) - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу ПАТ "Фольксбанк", № 02-4/18268 від 24.07.2013 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2013 р.(головуючий суддя Чорній Л.З.)

у справі № 5015/4879/12

за позовом ФОП ОСОБА_4, с. Крупа, Львівська область,

до відповідача ПАТ "Фольксбанк", м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПАТ "БМ Банк", м. Київ,

про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення неустойки в сумі 547 202,22 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог)

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 18.07.2013р. у справі за № 5015/4879/12 позов задоволено повністю. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство „Фольксбанк" усунути перешкоди в користуванні приміщенням офісу за адресою: АДРЕСА_1 - загальною площею 85,3 кв.м., шляхом передачі цього приміщення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 за актом приймання - передачі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Фольксбанк" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 547 202,22 грн. неустойки. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Фольксбанк" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 12 017,04 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що в процесі розгляду справи судом не здобуто належних та допустимих доказів повернення позивачу орендованого відповідачем приміщення. Акт прийому-передачі орендованого приміщення між сторонами не підписувався. Суд зазначає, що сам по собі факт того, що відповідач не користується орендованими нежитловими приміщеннями не позбавляє його від виконання договірного обов'язку повернути орендодавцю приміщення в задовільному стані на підставі акту прийому - передачі згідно договору оренди. Передання орендованого майна відповідачем третім особам, а не безпосередньо орендодавцю, є неправомірним.

В апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Мотивує це тим, що застосований позивачкою спосіб захисту, зокрема, позовна вимога про усунення перешкод, не відповідає суті спірних правовідносин, оскільки у матеріалах справи відсутні докази створення позивачці відповідачем перешкод у користуванні спірним нежитловим приміщенням. Помилковими є висновки суду про надсилання відповідачем та отримання позивачем листа від 10.04.2009 року з повідомленням з'явитися для підписання акту прийому - передачі спірного нежитлового приміщення, оскільки конвертом поштових відправлень підтверджується факт його надіслання на адресу позивачки, вказану в договорі оренди, факт його досилання поштовим відділенням одержувача на іншу адресу позивачки за дорученням одержувача, а також факт його повернення відправнику у зв'язку з тим, що позивачка за вказаною адресою не проживає. Зазначає, що постановою Львівського апеляційного господарського суду встановлено такі преюдиційні факти, як зокрема, договір оренди від 04.07.2009 року припинив дію 12.04.2009 року і орендар з 13.04.2009 року орендованим майном не користувався.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з тих підстав, що невиконання договірного зобов'язання відповідачем щодо передачі орендованого приміщення після закінчення договору оренди створює для позивача перешкоди в користуванні таким приміщенням, внаслідок чого останнім заявлено вимогу саме про усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом передачі цього приміщенням за актом приймання - передачі. Твердження відповідача про повідомлення позивачки про явку останньої для отримання приміщення за актом приймання - передачі є безпідставним, оскільки сам відповідач не заперечує того факту, що таке повідомлення було йому повернуто, а відтак позивач не знав і не міг знати про наміри банку повернути спірне орендоване приміщення. Крім того, відповідач не заперечує того факту, що ним не було передано предмету оренди позивачу у належному порядку після закінчення строку його дії. Відповідач не був позбавлений можливостей вчинити дії на повернення орендованого приміщення позивачу у встановленому договором порядку.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача ПАТ "БМ Банк", просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити з огляду на те, що між позивачкою та банком було укладено іпотечний договори, предметом якого було спірне орендоване нежитлове приміщення. У зв'язку з порушенням позивачкою умов кредитного договору, банком було розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення (офіс). А на момент прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції спірне орендоване приміщення за адресою: АДРЕСА_1, мало статус житлового.

В судове засідання не з'явився представник відповідача (скаржника), який був належно повідомлений про час та місце розгляду справи. Заслухавши думку представників сторони позивача, враховуючи що представник відповідача надавав пояснення в попередніх судових засіданнях, апеляційний господарський суд вважає, що справу можна розглянути у відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, не з'явився, однак був належно повідомлений про час та місце розгляду справи, а відтак, заслухавши думку представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що справу можна розглянути у відсутності представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі наявних у справі доказів з урахуванням того, що від останнього надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення господарським судом справи за позовом ПАТ «Фольксбанк» до фізичної особи ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 04.07.2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Оглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, заслухавши думку представників сторін, апеляційний суд вважає, що клопотання ПАТ "Фольксбанк " про зупинення провадження у даній справі №914/2316/13 задоволенню не підлягає, оскільки розгляд іншої справи не є тією підставою, в розумінні ст.79 ГПК України, яка б унеможливлювала розгляд даної справи по суті.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзивах, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.07.2008 року між ФОП ОСОБА_4 та ВАТ „Електрон Банк" (правонаступником з 02.09.2008 року якого є ПАТ „Фольксбанк") укладено договір оренди нежитлового приміщення - офісу за адресою: АДРЕСА_1 - загальною площею 85, 3 м. кв. (далі - договір оренди).

Даний договір оренди не визнавався недійсним у встановленому законом порядку.

Згідно акту приймання-передачі від 04.07.2008 року нежитлові приміщення - офісу за адресою: АДРЕСА_1, - загальною площею 85,3 м.кв. були передані орендарю - відповідачу по справі.

Згідно копії Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 02.04.2008 року (а.с. 164 Т.1) ОСОБА_4 була власником нежилого приміщення (офіс) за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 85,3 кв. м.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі за позовом ФОП ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства „Фольксбанк" № 5015/1522/12 про стягнення заборгованості з орендної плати за період травень-липень 2009 року включно на суму 80 313,15 грн. встановлено, що договір оренди від 04.07.2008 року є припиненим з 12.04.09. Вказана постанова залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2012 року.

Відповідно до п. 7.1.7 договору оренди у разі закінчення строку дії договору, або при його розірванні орендар зобов'язаний протягом 5-ти робочих днів повернути орендодавцю приміщення в задовільному стані на підставі акту прийому - передачі. Днем повернення приміщення орендарем орендодавцю вважається день підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення.

В даному випадку предметом спору є зокрема, вимога про усунення перешкоди в користуванні орендованого приміщення шляхом повернення об'єкту оренди позивачу за актом - приймання передачі, тобто виконання відповідачем обов'язку щодо повернення об'єкту оренди, який випливає з укладеного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певним засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повернення позивачу орендованого відповідачем приміщення згідно порядку, встановленого договором оренди. Сторонами не заперечується той факт, що акт прийому-передачі орендованого приміщення між ними не підписувався. Крім того, відповідачем визнана та обставина, що після припинення договору оренди нежитлових приміщень-офісу за адресою: АДРЕСА_1 - загальною площею 85,3 м.кв. вказане приміщення не було передане орендодавцю, а передано третім особам.

Відповідач посилається на ту обставину, що листом від 10.04.2009 року за вих. № 126 ПАТ „Фольксбанк" повідомив позивача про те, що у зв'язку з розірванням договору оренди від 04.07.2008 року з 12.04.2009 року, позивачу необхідно з'явитися 13.04.2009 року за адресою: АДРЕСА_1, для підписання акту приймання-передачі орендованого приміщення, у випадку неявки предмет договору оренди від 04.07.2008 року буде передано по акту приймання-передачі іпотекодержателю даного приміщення - ВАТ „БМ Банк". Проте, позивач для прийняття приміщення від орендаря у визначене місце та час не з'явилась, що свідчить про відсутність порушень її прав зі сторони відповідача.

Однак матеріали справи не містять належних доказів надіслання цього листа на адресу позивача та відповідно доказів отримання такого листа позивачем.

Крім того, слід зазначити, що відправником (відповідачем) не було враховано строків поштового обігу в даному випадку, беручи до уваги ту обставину, що такий лист від 10.04.0009 року направлявся з міста Львів у Волинську область (міжобласне відправлення) з повідомленням про явку позивача - 13.04.2009 року.

Відповідач також не заперечує факту повернення даного листа органом поштового зв'язку з причини непроживанням позивачки за вказаною адресою.

Отже, та обставина, що позивач була повідомлена про необхідність з'явитися 13.04.09 за адресою: АДРЕСА_1 для підписання акту приймання-передачі орендованого приміщення не знайшла свого підтвердження та є не доведеною.

Посилання відповідача на ту обставину, що вищезазначені факти встановлені постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі за позовом ФОП ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства „Фольксбанк" у справі № 5015/1522/12 про стягнення заборгованості з орендної плати за період травень - липень 2009 року включно на суму 80 313,15 грн. не приймаються до уваги з огляду на те, що предметом спору у справі № 5015/1522/12 було стягнення заборгованості з ПАТ „Фольксабанк" на користь ФОП ОСОБА_4 орендної плати за період травень - липень 2009 року включно на суму 80 313,15 грн. Господарський суд апеляційної інстанції встановлював виключно фактичні обставини, пов'язанні з правомірністю нарахування орендної плати за травень - липень 2009 року включно.

Таким чином, обставини належного повернення нежитлових приміщень - офісу за адресою: АДРЕСА_1, - загальною площею 85,3 м.кв. орендодавцю після припинення договору оренди 12.04.09 підлягають доказуванню на загальних підставах, що визначені ст. ст. 32, 33 ГПК України.

Суд зазначає, що сам по собі факт того, що відповідач не користується нежитловими приміщеннями - офісу за адресою: АДРЕСА_1 - загальною площею 85,3 м.кв. не позбавляло та не позбавляє його від виконання договірного обов'язку повернути орендодавцю приміщення в задовільному стані на підставі акту прийому - передачі, що визначений п. 7.1.7 договору оренди.

Вказаний обов'язок також передбачений частиною другою статті 795 ЦК України, згідно якої повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

У випадку неприйняття орендодавцем орендованого майна, що повертається орендарем, права орендаря визнаються порушеними і у такої особи виникає право на звернення за судовим захистом. Особа на підтвердження виконання зобов'язання за договором найму вправі в судовому порядку вимагати прийняття від неї майна, яке було предметом договору, та отримання документа (акта) про таке прийняття, як підтвердження виконання нею зобов'язання (ст. 795 ЦК України). Вказана правова позиція викладена в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 20 березня 2012 року у справі № 1/5005/5719/2011, а відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

В силу ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповіднодо ст. 629 ЦКУкраїни договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є кредитор і боржник.

Договір оренди не передбачав можливості передачі предмету оренди третім особам у випадку припинення такого договору. Відтак, передання орендованого майна відповідачем третім особам, а не безпосередньо орендодавцю - позивачу по справі є неправомірним.

З матеріалів справи вбачається, що таке орендоване приміщення 13.04.2009 року було передане відповідачем на відповідальне зберігання директору відділення № 4 ВАТ «БМ Банк» (а.с.35).

Такі дії відповідач обґрунтовує тим, що на його адресу надійшов лист від ВАТ «БМ банк» від 06.04.2009 року з вимогою про дострокове припинення дії договору оренди від 04.07.2008 року і передати ВАТ «БМ банк» орендоване приміщення у зв'язку із зверненням останнім стягнення на предмет іпотеки, яким є таке орендоване приміщення.

Як вбачається з відзиву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПАТ «БМ банк», останнім було надано згоду позивачці на укладення договору оренди нежитлового приміщення.

ПАТ «БМ банк» в даній справі виступає третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та відповідно не висуває самостійних вимог на предмет спору.

У даній справі, враховуючи межі позову, суд не досліджує правовідносини між позивачем та третіми особами за договором іпотеки, а також правомірність звернення стягнення на орендоване майно та інше.

Відтак, апеляційний господарський суд приходить до висновку про законність прийнятого рішення господарським судом першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача до виконання договірних умов відповідно до укладеного договору оренди у спосіб усунення перешкод в користуванні майном шляхом повернення позивачу орендованого приміщення за актом прийому - передачі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки за період з грудня 2009 року по вересень 2010 року включно в сумі 547 202,22 грн., то слід зазначити наступне.

За статтею 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Згідно з частиною другою цієї ж статті якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань з повернення об'єкта оренди позивачу. Не були виконані такі зобов'язання і в період, за який позивач вимагає стягнення подвійної плати за користування річчю за час прострочення з грудня 2009 року по вересень 2010 року включно.

З урахуванням п.3.1. Договору та розрахунку розміру неустойки, поданого позивачем у заяві про збільшення позовних вимог (а.с.198), суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про підставність заявленої вимоги про стягнення з відповідача неустойки за період з грудня 2009 року по вересень 2010 року включно в сумі 547 202,22 грн.

Що стосується посилань відповідача на сплив терміну позовної давності за вимогами про стягнення неустойки, то слід зазначити наступне.

При цьому згідно з частиною другою статті 7895 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до вимог чинного законодавства за захистом свого цивільного права або інтересу особа може звернутися до суду у строк, визначений статтями 257, 258 ЦК України.

Статтею 257 ЦК України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Спеціальна позовна давність в один рік відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки.

Однак, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним. Вказану позицію викладено в постанові Верховного суду України від 20.03.2012р. у справі №40/117, а відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява зареєстрована в канцелярії господарського суду Волинської області 09.11.2012 року. Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів (неустойки) заявлені в межах загального строку позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

Скаржником при подачі апеляційної скарги сплачено 6619,02 грн. за Платіжним дорученням № 4323 від 24.07.2013 року на р/р 31216206782006, отримувач - УДКСУ Личаківського району м. Львова, код банку отримувача - 825014.

Однак згідно здійсненого апеляційним судом перерахунку судового збору вбачається, що скаржник повинен був сплатити 5472,02 грн. за вимогу майнового характеру та 573,5 грн. за вимогу немайнового характеру, всього - 6045,52 грн. судового збору. Відтак, 573,5 грн. є зайво сплаченими скаржником та підлягають поверненню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2013р. у справі за № 5015/4879/12 - залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк", № 02-4/18268 від 24.07.2013р. - без задоволення.

2. Повернути Публічному акціонерному товариству "Фольксбанк" (79000, м. Львів,вул. Грабовського, 11; код ЄДРПОУ 19358632) 573,5 грн. (п'ятсот сімдесят три гривні п'ятдесят копійок) зайво сплаченого судового збору за Платіжним дорученням № 4323 від 24.07.2013 року на р/р 31216206782006, отримувач - УДКСУ Личаківського району м. Львова, код банку отримувача - 825014.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 04.11.2013р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Судді Бойко С.М.

Марко Р.І.