Ухвала суду № 34582397, 23.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 р.Справа № 816/2227/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірного підприємства "Полтаваспецсервіс" на пстанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013р. по справі № 816/2227/13-а

за позовом Дочірного підприємства "Полтаваспецсервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання дій неправомірними та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Дочірнє підприємство "Полтаваспецсервіс", 22.04.2013 року звернувся до суду з позовом до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання дій неправомірними та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000372310 від 07.03.2013.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Дочірнє підприємство "Полтаваспецсервіс", не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 р. та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги .

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Дочірнє підприємство "Полтаваспецсервіс" зареєстровано 12.02.2008 Виконавчим комітетом Полтавської міської ради, перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтава та є платником податку на додану вартість.

Працівниками ДПІ у м. Полтава 16.01.2013 проведено позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Полтаваспецсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ТД "Спец-техноресурс" за період з 01.10.2009 по 31.10.2012.

За результатами перевірки складено акт від 21.01.2013 № 260/22.4/35723836, яким зафіксовано порушення позивачем пп. 7.2.6, п.7.2, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок па додану вартість" в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 116 748,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту ДПІ у м. Полтава винесено податкове повідомлення-рішення від 07.03.2013 № 0000372310 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 19 352,50 грн. (в тому числі за основним платежем на суму 15 482,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3 870,50 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення діяв на підставі та у межах своїх повноважень, а вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З огляду на наведені положення Закону №168/97-ВР, Закону № 334/94-ВР для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовим розглядом встановлено, що Дочірнє підприємство "Полтаваспецсервіс" в 2009 - 2010 роках здійснював придбання у ТОВ "ТД "Спец-техноресурс" промислового обладнання та товарів народного споживання.

На підтвердження правильності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним підприємством позивачем до суду надано податкові накладні № 100811 від 10.08.2009, № 100908 від 10.09.2009, № 121014 від 12.10.2009, № 211015 від 21.110.2009, № 211016 від 21.10.2009, № 281213 від 28.12.2009, № 251217 від 25.12.2009, № 211220 від 21.12.2009, № 061113 від 06.11.2009, № 141112, від 14.11.2009, № 210112 від 21.01.2010, № 110112 від 11.01.2010, № 010221 від 01.02.2010, № 150307 від 15.03.2010, № 080406 від 08.04.2010.

Таким чином позивачем в якості доказів реальності правочинну по придбанню промислового обладнання та товарів народного споживання у ТОВ "ТД "Спец-техноресурс" надано податкові накладні.

Позивачем суду не надано договір укладений з контрагентом, доказів транспортування придбаного товару (товарно-транспортних накладних), приймання-передачі товару від продавця до покупця (видаткових накладних, актів приймання передачі товару, доручень на отримання ТМЦ або витягу із журналу виданих доручень), доказів здійснення оплати за придбаний товар (рахунків-фактури, платіжних доручень або банківських виписок), доказів зберігання придбаного товару та відображення у бухгалтерському обліку товариства.

Матеріалами справи встановлено, що договір з ТОВ "ТД "Спец-техноресурс" не укладався, а транспортування придбаного товару здійснювалось транспортними засобами контрагента без оформлення транспортних документів, а про необхідність оформлення вказаних документів йому не було відомо.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля /пункт 11.1/.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів /пункт 11.5/. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри /пункт 11.6/. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику /пункт 11.7/.

Пунктом 13.1. Правил встановлено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних унеможливлює підтвердження факту отримання, руху ТМЦ та відповідно зв'язку їх з господарською діяльністю позивача.

Також судовим розглядом встановлено, що позивачем не надано до суду доказів використання придбаного у ТОВ "ТД "Спец-техноресурс" товару у власній господарській діяльності.

Разом з тим, висновок акту перевірки № 260/22.4/35723836 від 21.01.2013 щодо не встановлення факту передачі товарів від ТОВ "ТД "Спец-техноресурс" до ДП "Полтаваспецсервіс" ґрунтується на матеріалах перевірки ТОВ "ТД "Спец-техноресурс".

За результатами перевірки ТОВ "ТД "Спец-техноресурс" встановлено, що у зв'язку з порушенням контрагентом ТОВ "Торговий Дім "Спец-техносервіс" своїх податкових зобов'язаннь та приписів господарського та цивільного законодавства, взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.01.2009 по 31.12.2011 мають протиправний характер. А такий правочин, в наслідок якого неправомірно віднесено витрати до складу валових витрат по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а також, згідно частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. Підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат доходної частини Державного бюджету України.

Враховуючи, що позивачем не надано договору укладеного з контрагентом, доказів оплати за придбаний товар, та доказів транспортування придбаного товару, його прийняття від продавця та зберігання, відсутні докази відображення господарської операції по придбанню товарів у ТОВ "ТД "Спец-техноресурс" в бухгалтерському обліку товариства, суд приходить до висновку про безпідставність віднесення витрат по придбанню товарів у ТОВ "ТД "Спец-техноресурс" до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дочірного підприємства "Полтаваспецсервіс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013р. по справі № 816/2227/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.