Ухвала суду № 34582389, 08.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 р.Справа № 820/6863/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2013р. по справі № 820/6863/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ"

до Чугуївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- ТОВ "КАРАТ", звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000082200 від 16.07.2013 року, №0000072200 від 16.07.2013 року.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 року адміністративний позов задоволено.

Чугуївська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог скарги посилається на обставини встановлені в акті перевірки.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.06.2013 року співробітниками Чугуївської ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "КАРАТ" з питань взаємовідносин з ТОВ "Промключ" за період з 01.02.2013 року по 31.03.2012 року, за наслідками якої складено Акт №398/2211/25181114 від 19.06.2013 року.

Під час перевірки було встановлено порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- п. 138.1, п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 3018 грн., у т.ч. за півріччя 2012 року в сумі 3018 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 3394 грн., у т.ч. за березень 2012 року в сумі 520 грн., за серпень 2012 року в сумі 2874 грн.

На підставі вищезазначеного акту, 16.07.2013 року Чугуївською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000072200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 3772,5 грн., у т.ч. за основним платежем 3018 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 754,5 грн.;

- №0000082200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 5091 грн., у т.ч. за основним платежем 3394 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1697 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з його обгрунтованості.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Як вбачається з матеріалів справи, одним із видів діяльності, яку здійснював позивач у перевіряємий період, було Виробництво продуктів борошно-круп'яної промисловості (код КВЕД 10.61).

16.01.2012 року між ТОВ "Промключ" (Продавець) та ТОВ "КАРАТ" (Покупець), було укладено Договір купівлі-продажу №011601.

На виконання умов вищезазначеного Договору, Продавцем у перевіряємий період було передано у власність ТОВ "КАРАТ" Товар (Мотор-редуктор ЗМП-31,5-90-2,2-110 та Мотор-редуктор МЦ2С-63-45-0,55-111), про що свідчать надані позивачем копії рахунків-фактур №021401 від 14.02.2012 року та №032003 від 20.03.2012 року, видаткових накладних №030701 від 07.03.2012 року та №050701 від 07.05.2012 року на суму 3120 грн. (у т.ч. ПДВ 520 грн.) та 17244 грн. (у т.ч. ПДВ 2874 грн.) відповідно.

Вартість отриманого товару була повністю сплачена Покупцем, про що свідчать надані позивачем копії платіжних доручень №87 від 15.02.2012 року, №182 від 21.03.2012 року та виписок по особовому рахунку.

Згідно із умовами вищезазначеного Договору (п. 3.5), поставка Товару здійснюється на умовах EXW м. Харків, вул. Полтавська, 24 / INCОTERМS-2000/

Згідно із умовами Інкотермс 2000 (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року), термін EXW англ.. Ex Works, або Франко завод (…назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Частиною 2 статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Судом першої інстанції встановлено, що придбаний у ТОВ "Промключ" товар (Мотор-редуктори ЗМП-31,5-90-2,2-110 та МЦ2С-63-45-0,55-111) транспортувався силами та за рахунок позивача, а саме водієм ОСОБА_1 на автомобілі ГАЗ 3302 (Фургон-С), д.р.н.НОМЕР_1 (пункт завантаження: вул. Полтавська, 24, м. Харків; пункт розвантаження: вул. Добролюбова, буд.50, м. Чугуїв, Харківська обл.), про що було надано копії відповідних товарно-транспортних накладних №030701 від 07.03.2012 року та №050701 від 07.05.2012 року. Вищезазначений автомобіль використовувався підприємством на підставі Договору оренди автомобіля від 26.01.2011 року, укладеного із гр.. ОСОБА_2, про що свідчать копії відповідних первинних документів, а саме: Договору, свідоцтва про державну реєстрацію автомобіля.

Крім того, згідно із Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Мінфіну України "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" від 16.05.96 р. № 99 (зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.96 р. за № 293/1318, зі змінами та доповненнями, за текстом -Інструкція № 99) дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, регламентовано умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 3 Інструкції № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Видача бланків довіреностей здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей. Довіреність на одержання цінностей видається лише особам, які працюють на даному підприємстві.

Згідно з п. 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Відповідно до п. 10 Інструкції № 99 особа, якій видано довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, надати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (у комору) або матеріально відповідальній особі.

Згідно із вимогами п. 13 Інструкції № 99 довіреність незалежно від строку її дії залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) із зазначенням на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а інший - додається до залишеної у постачальника довіреності й використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей (п. 15 Інструкції № 99).

Таким чином, додатковим доказом, який свідчить про факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Промключ" (Мотор-редуктори ЗМП-31,5-90-2,2-110 та МЦ2С-63-45-0,55-111), є надані позивачем копії довіреностей №25 від 06.03.2012 року та №88 від 03.05.2012 року, видані на ім'я заступника директора по комерційній діяльності Дякова М.В. та водія ОСОБА_1

На підтвердження факту перебування у трудових відносинах із підприємством вищезазначених осіб, позивачем до суду було надано відповідні довідки.

В послідуючому приданий у ТОВ "Промключ" товар було використано позивачем у власній господарській діяльності, а саме під час ремонту обладнання з переробки муки, про що було надано копії відповідних актів списання та карток складського обліку матеріалів.

На підтвердження факту наявності на підприємстві необхідного виробничого обладнання, позивачем було надано копії відповідних первинних документів, а саме: контрактів купівлі-продажу від 09.09.2009 року №05/09 (на купівлю комплекту технологічного обладнання для мукомельного комплексу "Compact-2002") та від 20.04.2011 року №01/11 (на купівлю комплекту технологічного обладнання для мукомельного комплексу "Compact-4V") із відповідними специфікаціями, актів здачі-приймання та вводу в експлуатацію.

Доказів того, що отриманий від контрагента - ТОВ "Промключ", товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

На виконання умов договору, ТОВ "Промключ" було виписано на адресу позивача податкові накладні №7 від 15.02.2012 року на загальну суму 3120 грн. (у т.ч. ПДВ 520 грн.) та №6 від 21.03.2012 року на загальну суму 17244 грн. (у т.ч. ПДВ 2874 грн.), які були відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладених. Зауважень щодо правильності оформлення та форми податкових накладених у податкового органу не виникло.

На час виконання умов договору та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ "КАРАТ" витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, та практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 22.01 2009 у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"), яку суди повинні застосовувати як джерело права відповідно до положень ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність висновків податкового органу про те, що правочини укладені між позивачем та контрагентом - ТОВ "Промключ", в т.ч. і по ланцюгу, не мають на меті реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, з огляду на нпступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав укладені між позивачем та контрагентом угоди недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Суд, також вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, у т.ч. по ланцюгу постачання, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ з фактом оплати. Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки продукції.

Щодо доводів апеляційної скарги на ненадання позивачем під час проведення перевірки необхідних певних документів для підтвердження реальності господарських відносин із ТОВ "Промключ", а саме: доказів на підтвердження розрахунків між підприємствами, копій довіреностей, документів складського обліку, накладних на внутрішнє переміщення ТМЦ, актів списання (звітів про використання), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.5.2, 6.4 Розділу II, п.1 Розділу III Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р., "у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства необхідно відобразити в акті перевірки або факти надання пояснень та копій документів, підстав для їх отримання та додати їх до акта перевірки, або факти відмови надання пояснень та копій документів з додаванням акта, що засвідчує факт відмови.

Як на підставу відсутності у позивача на час проведення копії первинних документів, податковий орган посилається на запит Чугуївської ОДПІ від 30.04.2013 року №4096/10/22.0-36 "Про надання пояснень та їх документальне підтвердження".

При цьому, як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, ТОВ "КАРАТ" 23.05.2013 року (у встановлений законодавством десятиденний строк) було надано письмові пояснення та копії первинних документів.

В свою чергу, відповідач вказує, що оскільки позивачем на вказаний запит документи не було надано у повному обсязі, то вони відповідно були відсутні під час проведення перевірки.

Разом з тим, як вбачається із змісту запиту Чугуївської ОДПІ від 30.04.2013 року №4096/10/22.0-36, як на підставу його направлення податковий орган посилається на положення п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 та п.п. 73.7 та 73.5 ст.73 ПК України.

Разом з тим, порядок витребування податковим органом та надання платниками податків документів саме під час проведення перевірки врегульовано положеннями ст. 85 ПК України.

В свою чергу, в акті перевірки відсутні посилання на той факт, що контролюючий орган на виконання вимог п.п.85.4-85.8 ст.85 ПК України звертався до позивача з вимогою надати копії первинних документів (доказів на підтвердження розрахунків між підприємствами, копій довіреностей, документів складського обліку, накладних на внутрішнє переміщення ТМЦ, актів списання (звітів про використання), засвідчені підписом посадової особи та скріплені печаткою, або надати письмові пояснення.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку").

Отже, беручи до уваги відсутність факту звернення податкового органу до позивача з вимогою надати копії первинних документів в порядку п.п.85.4-85.8 ст.85 ПК України та надання позивачем під час судового розгляду усіх необхідних доказів на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентом - ТОВ "Промключ" у спірних правовідносинах, вказані доводи податкового органу є необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування сум по господарським операціям із ТОВ «Промключ» та формування на їх підставі податкового кредиту з податку на додану вартість, в зв'язку з чим, спірні податкові повідомлення-рішення в цій частині є незаконними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та постановив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2013р. по справі № 820/6863/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.