Постанова № 34579294, 29.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р. Справа№ 910/11774/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників сторін:

від Прокуратури: Дорошенко В.М., посвідчення №015606 від 14.03.2013 року,

позивача 1: не з'явився,

позивача 2: Чалий О.О., довіреність №050/05-4783 від 30.05.2013 року,

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТЛАЙН-ІТ"

на рішення господарського суду міста Києва

від 06.08.2013 року

у справі №910/11774/13 (суддя - Бондаренко Г.П.)

за позовом Прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі 1) Київської міської ради

2) Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТЛАЙН-ІТ"

про стягнення 125 780, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТЛАЙН-ІТ" про стягнення 125 780,00 грн. заборгованості за договором №330 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 18.06.2012 року з яких 106 410, 00 грн. сума основного боргу, 19 370, 00 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтлайн - ІТ" (02105, м. Київ, пр-т Миру, буд. 15-а; код ЄДРПОУ 23721848; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; код ЄДРПОУ 0463342, одержувач: ГФУ КМДА, банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820019, код ЄДРПОУ 37993783, р/р 31517921700001, код доходів: 24170000) 106 410 (сто шість тисяч чотириста десять) грн. 00 коп. основної заборгованості, 19 370 (дев'ятнадцять тисяч триста сімдесят) грн. 00 коп. пені за прострочення грошового зобов'язання. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтлайн - ІТ" (02105, м. Київ, пр-т Миру, буд. 15-а; код ЄДРПОУ 23721848; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) до Державного бюджету України (Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, р/р 31215206783001, код платежу 22030001) 2 515 (дві тисячі п'ятсот п'ятнадцять) грн. 60 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить повністю скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року по справі №910/11774/13 і прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову Прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації) до ТОВ "СОФТЛАЙН-ІТ" про стягнення заборгованості зі сплати пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у розмірі 106 410 (сто шість тисяч чотириста десять) грн. 00 коп. основної заборгованості, 19 370 (дев'ятнадцять тисяч триста сімдесят) грн. 00 коп. пені за прострочення грошового зобов'язання.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.

Представник прокуратури в судовому засіданні просив апеляційний господарський суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач 1 в судове засідання повноважних представників не направив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Позивач 2 у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційний господарський суд рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року залишити без змін у зв'язку з відсутністю підстав для його скасування, а апеляційну скаргу ТОВ "СОФТЛАЙН-ІТ" - без задоволення.

Відповідач в судове засідання повноважних представників не направив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

18.06.2012 року між позивачем 2 та відповідачем, як власником нерухомості, було укладено Договір №330 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (далі - договір), предметом якого є сплата власником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (надалі пайовий внесок), у зв'язку з реконструкцією приміщення №1 під центр обробки даних загальною площею 693, 60 кв. м. (за даними БТІ) по вул. Василя Стуса, 35-37 (літ. Д) у Святошинському районі м. Києва.

Відповідно до п. 1.3. договору, розмір пайового внеску, згідно з розрахунком від 29.05.2012 року становить 106, 41 тис. грн. Даний розрахунок є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору власник зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 106, 41 тис. грн. (без ПДВ) на умовах, визначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 3.1. договору власник сплачує пайовий внесок у сумі, вказаній у п. 2.1. цього договору, у строк до 03.07.2012 року включно на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за вказаними в договорі реквізитами.

Відповідно до п. 3.9 договору підтвердженням виконання власником зобов'язань за цим договором є надання Головним управлінням економіки та інвестицій власнику довідки про повну сплату пайового внеску.

Згідно п. 4.1. договору, у випадку порушення зазначених в п. 3.1 цього договору строків сплати пайового внеску: сума платежу на момент здійснення власником оплати коригується на індекс інфляції з моменту розрахунку пайового внеску до моменту фактичного виконання зобов'язань по його сплаті. У випадку, якщо індекс інфляціє є меншим за 100 % коригування суми первинного платежу не відбувається (п. 4.1.1. договору); власник сплачує пеню в розмірі 0, 1 відсотка від заборгованості пайового внеску, зазначеного у п. 2.1. цього договору за кожен день прострочення. Пеня, що передбачена даним пунктом договору, нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування (п. 4.1.2. договору).

Відповідно до п. 4.7 договору, у разі відсутності письмового звернення власника до Головного управління економіки та інвестицій з заявою із зазначенням причини несплати пайового внеску протягом 3 днів після виникнення причини несплати, власник не звільняється від сплати нарахованих штрафних санкцій, не дивлячись на існування об'єктивної з боку власника причини несплати платежів пайового внеску.

Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті пайового внеску згідно договору від 18.06.2012 року №330 станом на 12.06.2013 року, поданого в матеріали справи позивачем, відповідачем фактично перераховано коштів - 0, 00 тис. грн., заборгованість відповідача по сплаті пайових внесків становить 106, 41 тис. грн., сума пені становить 19, 37 тис. грн., всього 125, 78 тис. грн.

Позивач 2 звертався до відповідача з претензією на суму 108, 01 тис. грн., якою вимагав сплатити заборгованість по сплаті пайового внеску (Вих. №049-18/4215-12 від 19.07.2012 року). Докази направлення зазначеної претензії в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Листа позивача 2 на ім'я прокуратури Святошинського району міста Києва від 13.06.2013 року вих. №050/18-5151 від відповідача відповіді на претензії, а також будь-які інші звернення після укладання договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва №330 від 18.06.2012 року до позивача - 2 не надходило.

Згідно ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Відповідно до п. 1 Додатку 16 "Про визначення розмірів пайової участі (внеску) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва" Рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2011 рік" №537/5385 від 30.12.2010 року пайова участь (внесок) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (наді - пайова участь) є внеском, який забудовник (інвестор) має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ. Залучені кошти спрямовуються виключно на фінансування об'єктів соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста, передбачених в Програмі соціально-економічного розвитку міста Києва.

Згідно з п.п.4.6 зазначеного Рішення (додаток 16) пайовий внесок сплачується на підставі договору між містом (управлінням) та забудовником (інвестором). Договір на сплату пайової участі оформлюється:

- при будівництві (реконструкції) будь-яких об'єктів - після надання забудовником (інвестором) документів про затвердження в установленому порядку проектної та кошторисної документації проекту, з відповідним коригуванням договору після введення об'єкта в експлуатацію, та передує оформленню дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю;

- при інвестуванні будівництва нежилих приміщень - після погодження з Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища функціонального призначення та передує оформленню документів про право власності;

- при переплануванні об'єктів - після погодження з Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища функціонального призначення (в разі його зміни) та передує оформленню документів про право власності;

- при зміні функціонального призначення (перепрофілюванні, переобладнанні тощо) об'єктів виробничого та невиробничого призначення;

- при зміні функціонального призначення жилих будинків (приміщень) на нежилі - після погодження Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища подальшого функціонального призначення до затвердження відповідного розпорядчого документа;

- при будівництві, прокладанні, влаштуванні телекомунікаційних мереж - після погодження в Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища плану зовнішніх мереж та передує оформленню дозвільних документів на створення технічних засобів телекомунікацій та телекомунікаційних мереж у м. Києві.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Нормами Цивільного кодексу України, а саме статтями 526, 530 встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1 та п.7 ст.193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Таким чином, своїми діями по не сплаті пайових внесків за договором відповідач порушив умови укладеного з позивачем 2 договору та вимоги законодавства щодо обов'язку сплати пайових внесків до місцевого бюджету України на створення соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури м. Києва.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до п.2 ст. 343 Господарського кодексу України (відповідальність за порушення строків розрахунків) платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не поширюється на правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем. У преамбулі зазначеного закону зазначено - дія цього закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України.

Кошти від пайової участі спрямовуються у місцевий бюджет міста Києва (ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Враховуючи викладене, розмір пені, встановлений п. 4.1.2 договору не суперечить чинному законодавству України.

Згідно норм ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачі просять стягнути з відповідача пеню в сумі 19, 37 тис. грн. за період з 03.07.2012 по 28.12.2012 року, тобто за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 4.1. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 125, 78 тис. грн. (сума основного боргу 106, 41тис. грн. + пеня в розмірі 19, 37 тис. грн.) відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором №330 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 18.06.2012 року в сумі 125, 78 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати пайового внеску, у відповідності до п. 3.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 106, 41 тис. грн. та пені в розмірі 19, 37 тис. грн. за період з 03.07.2012 року по 28.12.2012 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги Прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТЛАЙН-ІТ" про стягнення 125 780, 00 грн. є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року у справі №910/11774/13 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року у справі №910/11774/13.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року у справі №910/11774/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТЛАЙН-ІТ" - без задоволення.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Буравльов С.І.

Шапран В.В.