Ухвала суду № 34578510, 22.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Справа № 9104/8566/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Шуптар Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Сіо-К" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Сіо-К" до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

04 липня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ,,Сіо-К" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції (МДПІ) в Закарпатській області від 18.04.2011 року № 104/23-1/22101670/2124, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 343951, 00 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТОВ ,,Сіо-К" подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що всі господарські операції мали реальний характер, оскільки підтверджуються актами виконаних робіт, в яких чітко зазначено зміст кожної господарської операції, кількість витрачених годин та їх загальний обсяг, одиниці виміру та загальну вартість. Придбані послуги товариство використало у власній господарській діяльності.

За таких обставин позивач вважає протиправним оскаржене податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник податкового органу заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що за наслідками планової виїзної перевірки ТОВ ,,Сіо-К" Ужгородською МДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.04.2011 року №104/23-1/22101670/2124, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 343951,00 грн. (275161,00 грн. основного платежу та 68790,00 грн. штрафних санкцій).

Висновки податкового органу базуються на тому, що за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року товариство завищило валові витрати на загальну суму 2 215097, 00 грн., а з врахуванням від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток позивач допустив заниження вказаного податку в сумі 275161,00 грн..

Згідно висновків акту перевірки за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року на підставі актів прийому виконаних робіт та переліків наданих послуг товариство віднесло до складу валових витрат витрати, пов'язані з отриманням від ПП ОСОБА_1 послуг в галузі права (консультації з питань договірного права, податкового законодавства, трудового права, зовнішньоекономічної діяльності, поточного моніторингу та консультування з питань податкового, фінансового, трудового, цивільного законодавства України) на загальну суму 705000 , 00 грн..

На підставі актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з 09 листопада 2009 по 03 вересня 2010 року, додатків № 2 до договору № 100117001 від 17 січня 2010 року (протоколів виконаних робіт) товариство віднесло до складу валових витрат витрати, пов'язані з отриманням від СПД-ФОП ОСОБА_2 послуг з впровадження програмних продуктів ,,1С:Підприємство" на загальну суму 180000,00 грн., а також таких же послуг на суму 30000,00 грн., отриманих від СПД-ФОП ОСОБА_3.

На підставі актів здачі-приймання робіт (послуг) від 30 березня 2010 року та 30 червня 2010 року товариство віднесло до складу валових витрат витрати, пов'язані з отриманням від ПП ОСОБА_4 послуг з технічного обслуговування та ремонту техніки на загальну суму 80000,00 грн..

На підставі акту приймання наданих послуг від 04 листопада 2010 року товариство віднесло до складу валових витрат витрати, пов'язані з отриманням від ФОП ОСОБА_5 маркетингових послуг на загальну суму 52030,00 грн..

Також позивачем віднесено до складу валових витрат вартість наданих компанією ,,Piarottolegno s.p.a."послуг на загальну суму 1148667 грн..

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені в актах господарські операції не підтверджені належними первинними документами.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, пунктом 5.1 ст. 5 Закону України 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР ,,Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Таким чином, платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів (послуг) за обов'язкової умови, що зазначені витрати сплачені (нараховані) у зв'язку з підготовкою, організацією, і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), охороною праці та використані ним в господарській діяльності.

Виходячи зі змісту наведених нормативно-правових актів, апеляційний суд вважає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення витрат до складу валових витрат можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, робіт, послуг з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише тільки оформлення відповідних документів.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності реального характеру зазначених вище господарських операцій, оскільки їх фактичне виконання не підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Суд першої інстанції також вірно зазначив, що вартість наданих послуг не підтверджує самого факту їх виконання контрагентами позивача, оскільки в актах виконаних робіт не розкрито зміст господарських операцій та їх вимірники (у натуральному і вартісному виразі), що не дає можливість встановити зв'язок даних операцій з господарською діяльністю підприємства та необхідність їх використання у власній господарській діяльності, а саме відсутня інформація щодо об'ємів виконаних робіт, безпосереднє посилання на оброблені первинні документи, їх економічна доцільність.

Крім того, апеляційний суд акцентує особливу увагу на тих обставинах, що по жодній з вказаних господарських операцій позивач не провів фактичну оплату вказаних в актах послуг, а також не надав доказів перерахування (сплати) коштів особам, які надавали послуги. Даний факт також є підтвердженням відсутності реального характеру господарських операцій.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що позивач фактично не поніс будь-яких витрат на оплату зазначених в актах послуг, не надав доказів наявності кредиторської заборгованості по оплаті цих послуг, а тому не має жодних правових підстав для віднесення до складу валових витрат сум по сумнівних господарських операціях, не підтверджених належними первинним документами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення та прийняв законне рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга не містить доказів на спростування висновків суду першої інстанції, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Сіо-К" залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 28 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим