Постанова № 34578236, 14.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 р. Справа № 804/12095/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрополія» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування рішення відповідача №2726/04-17-15-01-25 від 06.09.2013р.та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Метрополія» звернулося з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить:

- скасувати рішення відповідача про неприйняття уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок ТОВ «Метрополія» з ПДВ за жовтень-грудень 2012 року та січень - березень 2013р., оформлене листом № 2726/04-17-15-01-25 від 06.09.2013р.;

- зобов'язати відповідача прийняти та зареєструвати датою фактичного отримання уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок ТОВ «Метрополія» з ПДВ за жовтень-грудень 2012р. та січень-березень 2013р. та перенести показники таких декларацій до бази даних адресата звітності та картки особового рахунку підприємства.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.09.2013р. підприємством засобами електронного зв'язку були подані до ДПІ уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень-грудень 2012р. та січень-березень 2013р., які за наслідками обробки електронної звітності були прийняті податковим органом про що свідчать квитанції № 1 та № 2. Однак, позивачем 10.09.2013р. було отримано лист податкової інспекції за № 2726/04-17-15-01-25 від 06.09.2013р. в якому зазначено про те, що уточнюючі розрахунки за вищевказаний період не вважаються прийнятою податковою звітністю з посиланнями на ст.ст.48-49 ПК України та наказ Міндоходів України від 18.07.2013р. № 282 «Про затвердження Тимчасового регламенту (системи) відпрацювання платників ПДВ, якими допущено згортання позитивного нарахування ПДВ або може бути допущено таке згортання, та визначення відповідних критеріїв контролю за такою процедурою». Позивач у позові не погоджується з рішенням ДПІ про відмову у прийнятті податкової звітності, оформлене листом від 06.09.2013р., оскільки відповідачем не зазначено конкретних недоліків поданої податкової звітності в порушення вимог п.49.10, п.49.11 ст. 49 ПК України, наказу № 282, на який податкова інспекція посилається у своєму рішенні, вказаний наказ не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а тому не відноситься до категорії нормативних актів, а отже, на думку позивача, не може бути підставою для відмови у прийнятті податкової звітності позивача. З огляду на наведене,позивач вважає, що ним було дотримано норм ст.ст. 48-49 ПК України та вимог щодо форми і порядку заповнення податкової звітності з ПДВ, у зв'язку з чим ДПІ не мала підстав для неприйняття або невизнання поданих позивачем уточнюючих розрахунків з ПДВ, не обґрунтувала підстав неприйняття податкової звітності та не довела наявності конкретних недоліків такої звітності, які могли би зумовити відмову у її прийнятті або визнанні, а тому оспорюване рішення, оформлене листом від 06.09.2013р., є незаконним, підлягає скасуванню, а дані податкової звітності позивача мають бути внесені ДПІ до бази даних адресата звітності та особового рахунку підприємства.

Представник позивача в судове засідання 14.10.2013р. не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 02.10.2013р. та 10.10.2013р. про що свідчить наявні в матеріалах звіт про отримання позивачем факсом повістки та ухвали та поштовим повідомленням від 11.10.2013р. (а.с.65,70).

Представник відповідача в судове засідання 14.10.2013р. не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 02.10.2013р. та 08.10.2013р., що підтверджується наявними в матеріалах справи змістом телефонограми від 02.10.2013р. та поштовим повідомленням від 09.10.2013р.(а.с.66,69).

Згідно ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У відповідності до вимог ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду в судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, не прибуття в судове засідання представників позивача та відповідача, які були належно повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу у письмовому провадженні у відповідності до вимог ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом із наданих документів були встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метрополія» зареєстровано як юридична особа за адресою: 52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище міського типу Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, буд. 17, 3 поверх - 10.06.2004р. та перебуває на обліку як платник податків у Дніпропетровській МДПІ з15.06.2004р., є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ від 06.06.2013р., копією свідоцтва платника ПДВ (а.с.61-62).

02.09.2013р. позивач засобами електронного зв'язку подав до ДПІ уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень-грудень 2012р. та січень-березень 2013р. та за наслідками обробки електронної звітності позивачем були отримані квитанції № 1 та № 2, що підтверджується копіями відповідних уточнюючих розрахунків, та копіями відповідних квитанцій № 1 та № 2 (а.с.9-53).

06.09.2013р. податкова інспекція листом за №2726/04-17-15-01-25 повідомила позивача про те, що уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень-грудень 2012р. та січень-березень 2013р. не вважаються прийнятою податковою звітністю, в зв'язку з наданням їх в порушення вимог наказу Міндоходів України від 18.07.2013р. №282 «Про затвердження Тимчасового регламенту (системи) відпрацювання платників ПДВ, якими допущено згортання позитивного нарахування з ПДВ або може бути допущено таке згортання, та визначення відповідних критеріїв контролю за такою процедурою»(а.с.60).

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

За приписами ст.ст. 15, 16 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операціях), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

Податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку - п.46.1 ст.46 ПК України.

Згідно до п.48.1, п.48.3, п.48.4 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

- повне найменування (прізвище, імя, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків;

- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

- найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку ( за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:

- відмітка про звітування за спеціальним режимом;

- код виду економічної діяльності (КВЕД);

- код органу місцевого самоврядування за КОПТУУ;

- індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника

податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

У відповідності до п.49.8, п.49.9 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

За п.49.10 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що відмова посадової особи органу державної виконавчої служби прийняти податкову декларації з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висування будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Згідно до п.п.49.11 ст.49 ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 ст.48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм видно, що податкова звітність може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація виключно у випадках, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Будь-яких інших підстав для невизнання податкової декларації (уточнюючого розрахунку), зокрема, з підстав порушення вимог наказу Міндоходів України від 18.07.2013р. №282«Про затвердження Тимчасового регламенту (системи) відпрацювання платників ПДВ, якими допущено згортання позитивного нарахування з ПДВ або може бути допущено таке згортання, та визначення відповідних критеріїв контролю за такою процедурою» не передбачено.

Як вбачається зі змісту прийнятого податковим органом письмового рішення про відмову у прийнятті уточнюючих розрахунків, оформленого листом від 06.09.2013р. №2726/04-17-15-01-25, вказане рішення не містить причин відмови у невизнанні податковим органом уточнюючих декларацій з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень-грудень 2012р., січень-березень 2013р. податковою звітністю (а.с.60).

При цьому, із змісту копій уточнюючих розрахунків з ПДВ за спірний період вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, підписані посадовими особами позивача, скріплені печаткою підприємства, а відтак, у контролюючого органу були відсутні обґрунтовані правові підстави для їх неприйняття чи невизнання з урахуванням того, що за наслідками обробки електронної звітності, позивачем були отримані квитанції №1 та квитанції № 2, що свідчить про прийняття вказаних уточнюючих розрахунків органом державної податкової служби у відповідності до умов договору №194/2013 про визнання електронних документів від 14.06.2013р. та норм Податкового кодексу України.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що прийняте відповідачем рішення,оформлене листом від 06.09.2013р. про не визнання вищевказаних уточнюючих розрахунків з ПДВ за спірний період податковою звітністю підлягає скасуванню, як протиправне, оскільки не містить причин такої відмови у відповідності до вимог ст. ст.48, 49 ПК України.

При цьому, слід зазначити, що порушення позивачем вимог наказу Міндоходів України від 18.07.2013р. № 282 не може бути підставою для відмови у прийнятті уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ чи не визнанні їх податковою звітністю податковим органом з огляду на те, що норми Податкового кодексу України не передбачають такої підстави.

Окрім того, вищевказаний наказ Міндоходів України від 18.07.2013р. № 282 не регулює питання прийняття чи відмови у прийнятті податкової звітності податковим органом, а тому не може бути підставою для неприйняття чи невизнання податковим органом уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ, поданих платником податків.

Згідно п.49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у разі якщо у встановленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день фактичного отримання органом державної податкової служби.

Отже, з наведеного, слід дійти висновку про те, що оскільки судом встановлено, що рішення податкової інспекції, оформлене листом від 06.09.2013р. № 2726/04-17-15-01-25 щодо відмови у не визнанні податковим органом уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень-грудень 2012р. та січень-березень 2013р. є протиправним, то зазначені уточнюючі розрахунки вважаються поданими у день їх фактичного отримання органом державної податкової служби, тобто 02.09.2013р.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем не надано суду жодних доказів та не наведено будь-яких підстав щодо правомірності невизнання податковим органом уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень-грудень 2012р. та січень-березень 2013р. податковою звітністю.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадової особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що орган державної податкової служби протиправно відмовив позивачеві у не визнанні його уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень-грудень 2012р. та січень-березень 2013р. податковою звітністю, тобто не у спосіб, що визначений нормами Конституції та законів України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на норми ст.ст.11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що достатнім та належним способом захисту та відновлення порушеного права позивача з боку суб'єкта владних повноважень є скасування оспорюваного рішення з визнанням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень-грудень 2012р. та січень-березень 2013р. податковою звітністю поданою у день фактичного отримання їх органом державної податкової служби, тобто 02.09.2013р., а також з відображенням показників даної податкової звітності у порядку та у спосіб, визначений Інструкцією «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА від 18.07.2005р. № 276.

Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є : верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги те, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору за квитанцією № 791610008 від 16.09.2013р. в сумі 34 грн. 41 коп.(а.с.3), то з урахуванням того, що позов підлягає задоволенню та норм ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 грн. 41 коп.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 72,86, 94, 122,128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрополія» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування рішення відповідача №2726/04-17-15-01-25 від 06.09.2013р.та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про неприйняття(невизнання) уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок ТОВ «Метрополія» за жовтень-грудень 2012р. та січень-березень 2013р., оформлене листом №2726/04-17-15-01-25 від 06.09.2013р.

Визнати уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок ТОВ «Метрополія» за жовтень-грудень 2012р. та січень-березень 2013р. поданими у день фактичного їх отримання органом держаної податкової служби, тобто 02.09.2013р. з відображенням показників даної податкової звітності у порядку та у спосіб, визначений нормами податкового законодавства України.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрополія» (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт.Ювілейне, вул.Нижньодніпровська,буд.17, 3поверх, ЄДРПОУ 32998698) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 грн. 41 коп.(тридцять чотири грн. 41 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва