Рішення № 34577533, 17.10.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

17.10.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц/797/2252/2013 Головуючий в першій

Категорія 34 інстанції Завгородня Л.М.

Доповідач в апеляційній

інстанції Андрейченко А.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Андрейченко А.А.,

суддів - Єфімової В.О., Саліхова В.В.,

за участю:

секретаря - Лашкевич Н.О.,

представника позивача - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 04 березня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - Приватне акціонерне товариство „СК Альфа страхування", про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної події,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зазначеним позовом, та, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з ОСОБА_4 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної події, в сумі 70 577 грн., та витрати з оплати експертизи в сумі 1200 грн.

Вимоги позову мотивовані тим, що 08 жовтня 2011 року на автодорозі Київ-Одеса сталася дорожньо-транспортна подія за участю водія позивача ОСОБА_5, який рухався на автомобілі „Toyota Corolla", реєстраційний номер НОМЕР_1, та водія відповідача ОСОБА_4, який керував автомобілем KIA SPORTAGE, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30.07.2012 року ОСОБА_4 визнаний винним у зазначеній ДТП за ст.286 ч.1 КК України.

Внаслідок ДТП позивачу заподіяно матеріальну шкоду, яка згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №23 від 26.04.2012 року складає 120 577 грн. Крім того, позивачем понесені витрати з оплату послуг експерта, які склали 1200 грн.

Оскільки страхова компанія ПАТ „Страхова компанія „Альфа страхування" сплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 50 000 грн., з відповідача підлягає стягненню матеріальна шкода в сумі 70 577 грн.

Заочним рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 04 березня 2013 року позов ОСОБА_5 задоволений. З ОСОБА_4 стягнута матеріальна шкода в сумі 70577 грн., та витрати з оплати експертизи в сумі 1200 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Гагарінського районного суду від 13 травня 2013 року заява відповідача про перегляд заочного рішення суду залишена без задоволення.

ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення - про задоволення позову, але із зобов'язанням позивача передати йому пошкоджений у ДТП автомобіль „Toyota Corolla", реєстраційний номер НОМЕР_1.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, суд першої інстанції не вирішив питання про передачу йому пошкодженого автомобіля „Toyota Corolla".

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Судом першої інстанції встановлено, що внаслідок ДТП 08 жовтня 2011 року на автодорозі Київ-Одеса з вини водія ОСОБА_4, який керував автомобілем марки „KIA SPORTAGE", реєстраційний номер НОМЕР_2, був пошкоджений автомобіль „Toyota Corolla", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №23 від 26.04.2012р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „Toyota Corolla", становить 120 577 грн., вартість відновлювального ремонту - 169 683,43 грн.(а.с.7-12).

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПАТ „Страхова компанія „Альфа" Страхування", останнє виплатило ОСОБА_5 максимальну суму страхового відшкодування в розмірі 50 000 грн.(а.с.37).

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що оскільки страхова компанія виплатила ОСОБА_6 страхове відшкодування у повному обсязі, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою повинен відшкодувати ОСОБА_4

Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року „Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача пояснив, що фактично належний позивачу автомобіль „Toyota Corolla" відновленню не підлягав, в результаті ДТП фізично знищений, вивезений на звалище.

З матеріалів справи вбачається, що в заяві про перегляд заочного рішення суду від 04.03.2013 року ОСОБА_4 ставить питання про передачу пошкодженого автомобіля „Toyota Corolla" відповідачу відповідно до вимог вищезазначеної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Однак, ухвалюючи рішення про задоволення позову та стягнення на користь ОСОБА_5 матеріальної шкоди без вирішення питання про передачу пошкодженого майна відповідачу, суд першої інстанції не врахував, що оскільки пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлений, і сам ОСОБА_5 із цим згоден, то ОСОБА_4 має право на залишки пошкодженого автомобіля.

Доводи представника позивача про вивіз автомобілю на звалище нічим не підтверджені, до теперішнього часу право власності на пошкоджений автомобіль зареєстровано за позивачем.

У зв'язку з викладеним, рішення суду відповідно до п. 4 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні, з внесенням до резолютивної частини останнього доповнення щодо зобов'язання позивача передати ОСОБА_4 належний йому автомобіль „Toyota Corolla".

Керуючись ст. ст. 303-317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 04 березня 2013 року змінити, доповнивши резолютивну частину рішення наступним:

„Зобов'язати ОСОБА_5 передати автомобіль „Toyota Corolla", державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску ОСОБА_4".

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуючий /підпис/ А.А.Андрейченко

Судді /підпис/ В.В.Саліхов

/підпис/ В.О.Єфімова

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного

суду м.Севастополя А.А. Андрейченко