Ухвала суду № 34577260, 30.10.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Махаринець Д.Є.

Суддя-доповідач:Хаюк С.М.

УХВАЛА

іменем України

"30" жовтня 2013 р. Справа № 817/1633/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Хаюка С.М.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Моніча Б.С.,

при секретарі Степанській А.В. ,

за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" липня 2013 р. у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001842342 від 29.04.2013 року, мотивуючи тим , що оспорюване податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято з допущенням ряду порушень податкового законодавства. Зокрема, зазначає, що позапланову перевірку було проведено за відсутності належних підстав, а висновки зроблені в акті перевірки не підтверджуються первинними документами та не відповідають обставинам справи.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби України № 0001842342 від 29.04.2013 року.

Присуджено на користь позивача Товариство з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 347 грн.

Не погоджуючись з даною постановою податкова інспекція звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити .

Представник податкової інспекції підтримав апеляційну скаргу.

Представник товариства апеляційну скаргу не визнав.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.01.2010 року між ТДВ "Рівненський завод будівельних матеріалів" (Замовник) та ТОВ "Консоль" (Виконавець) було укладено договір №1201, предметом якого стало виконання робіт з технічного обслуговування печей.

15.01.2010 року між ТДВ "Рівненський завод будівельних матеріалів" (Замовник) та ТОВ "Консоль" (Виконавець) було укладено договір №1501, предметом якого стало виконання робіт з технічного обслуговування будівель.

На виконання умов даних договорів, протягом 2010 року ТОВ "Консоль" було виконано роботи та поставлено товарно-матеріальні цінності для ТДВ "Рівненський завод будівельних матеріалів" на загальну суму 281475,60 грн., в тому числі ПДВ у сумі 39829,26 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), актом приймання виконаних будівельних робіт типової форми №КБ-2в, довідкою про вартість виконання будівельних робіт та податковими накладними.

Розрахунки за поставлений товар здійснювалися між сторонами в безготівковій формі, шляхом перерахування ТДВ "Рівненський завод будівельних матеріалів" на розрахунковий рахунок ТОВ "Консоль" вартості поставлених товарів та виконаних робіт, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями на перерахування грошових коштів.

ДПІ у м. Рівному проведено позапланову виїзну перевірку ТДВ "Рівненський завод будівельних матеріалів" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з платником податків ТОВ "Консоль", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №10865/22-210 від 26.04.2013 року згідно висновків якого встановлено порушення платником податку пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, яке полягало у заниженні суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 39829,00 грн., в тому числі, за січень 2010 року - на 12088,00 грн., за квітень 2010 року - на 5083,00 грн., за травень 2010 року - на 5033,00 грн., за червень 2010 року - на 2833,00 грн., за серпень 2010 року - на 6250,00 грн., за вересень 2010 року - на 3467,00 грн., за жовтень 2010 року - на 2500,00 грн., за листопад 2010 року - на 2575,00 грн.

На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Рівному прийнято податкове повідомлення-рішення №0001842342 від 29.04.2013 року про збільшення ТДВ "Рівненський завод будівельних матеріалів" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 34676,25 грн., з яких за основним платежем 27741,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6935,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що первинними документами підтверджується фактичне здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом ТОВ "Консоль", які стали підставою для формування ТДВ "Рівненський завод будівельних матеріалів" податкового кредиту з податку на додану вартість за січень, квітень-листопад 2010 року. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що ТОВ "Консоль" не було спроможним здійснити господарські операції з поставки товарів. Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами, якщо таке мало місце, є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, податкова накладна, за правилами пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними. В силу приписів пп. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарських операцій із ТОВ "Консоль" є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року та відповідають всім необхідним вимогам, передбаченим цим Законом.

Крім того, надані позивачем для перевірки податкові накладні, виписані ТОВ "Консоль", відповідають вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", претензії щодо їх форми та змісту у відповідача відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дослідженими в судовому засіданні первинними документами підтверджується фактичне здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом ТОВ "Консоль", які стали підставою для формування ТДВ "Рівненський завод будівельних матеріалів" податкового кредиту з податку на додану вартість за січень, квітень-листопад 2010 року.

Твердження відповідача, наведені в акті перевірки, щодо встановлення податковим органом під час перевірки ТОВ "Консоль" відсутності даного підприємства за місцем державної реєстрації є безпідставними, так як із витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що станом на час здійснення господарських операцій із ТДВ "Рівненський завод будівельних матеріалів", ТОВ "Консоль" було зареєстровано за адресою: 33001, Рівненська область, м. Рівне, вул. Біла, буд. 7.

Крім того, при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. В разі наявності у податкового органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи. До того ж, представником відповідача було надано звіти форми 1-ДФ, що подавалися ТОВ "Консоль" до податкового органу протягом спірного періоду, з яких вбачається наявність працівників на даному підприємстві. Тому, доводи відповідача , щодо відсутності у ТОВ "Консоль" трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту для здійснення фінансово-господарської діяльності даного підприємства, не відповідають дійсним обставинам справи.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що ТОВ "Консоль" не було спроможним здійснити господарські операції з поставки товарів. Вироків судів чи постанов про закриття кримінального провадження стосовно посадових осіб ТОВ "Консоль" за фактом фіктивного підприємництва чи умисного ухилення від сппати податків відповідачем в судове засідання не надано.

Чинним законодавством України на сторону правочину, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості. Разом з тим, нi установчі, нi статутні документи контрагента позивача не визнані в установленому порядку недійсними i доказів про зворотне в матеріалах справи не має.

Та обставина, що постачальник послуг ТОВ "Консоль" не знаходився за податковою адресою, не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість такому постачальнику товару.

Також відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності та обережності i йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускає його контрагент, чи контрагенти останнього, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Позивачем первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними, доведено, що виникнення права на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо безтоварності та нікчемності господарської операції за наслідками якої було сформовано податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки товарів та послуг.

Відповідачем також не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Крім того , відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. У ст.203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Спрямованість правочину на незаконне заволодіння майном держави, за даних, обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту. Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача та його контрагента.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами, якщо таке мало місце, є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені законодавством підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладеного правочину не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання такого договору.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки постанову судом першої інстанції винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" липня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М.Хаюк

судді: І.Ф.Бондарчук

Б.С. Моніч

Повний текст виготовлено 5.11.2013 року

З оригіналом згідно: суддя _______ С.М.Хаюк

Повний текст cудового рішення виготовлено "05" листопада 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з додатковою відповідальністю "Рівненський завод будівельних матеріалів" вул.Дворецька,120 б,м.Рівне,33001

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023