Рішення № 34576747, 29.10.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/6327/13 Головуючий 1 інст. - Чередник В.Е.

Справа № 2018/17314/2012 Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: про право власності

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді - Кіся П.В.,

суддів: - Макарова Г.О.,

- Котелевець А.В.,

при секретарі - Прийміч А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про порядок користування житлом співвласниками,

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вище зазначеним позовом та просила суд: виділити їй в окреме користування житлові кімнати площами 18,3 кв.м., 13.8 кв. м.; залишити в окремому користуванні ОСОБА_5 кімнати площами 12,2 кв.м., 7,5 кв.м.; залишити в її користуванні кухню площею 7,5 кв.м., ванну кімнату - 7,7 кв.м. У спільному користування їй, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7 і ОСОБА_3 позивач просила залишити коридори площами 4,7 кв.м., 6,0 кв.м., 8,4 кв.м., 9,8 кв.м., 1,8 кв.м., вбиральню - 1,3 кв.м., вбудовану шафу - 0,3 кв.м., кухню площею - 15,5 кв.м.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона і вказані вище її сусіди є співвласниками квартири, однак з відповідачем ОСОБА_5 виникають суперечки щодо сплати комунальних послуг, користування власністю.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21.12.2012 року позовну заяву ОСОБА_4 задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане заочне рішення, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначає, що вона є співвласником квартири і їй належить 16/100 частини комунальної квартири АДРЕСА_1.

Фактично вона користується 5-ою кімнатою, площею 16 кв.м. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - 1-ою кімнатою, площею 12,5 кв.м., та 3-ою кімнатою, площею 20,3 кв.м. ОСОБА_4 та її онук - ОСОБА_5 користуються 2-ю кімнатою, площею 18,3 кв.м., 4-ю кімнатою, площею 13,8 кв.м, 6-ю кімнатою, площею 2.2 кв.м., та 7-ю кімнатою, площею 7,5 кв.м.

У спільному користуванні всіх співвласників спірної квартири знаходяться: кухні, площею 15,5 та 7,5 кв.м., вбиральні (сполученої) - 1,3 кв.м., ванної кімнати, площею 7,7 кв.м., коридору площею 4,7 кв.м., 6 кв.м., 8,4 кв.м., 9,8 кв.м., 1,8 кв.м.

З урахуванням того, що призначенням кухні, ванної кімнати та вбиральні є забезпечення потреб усіх власників квартири, кухні, площею 15,5 та 7,5 кв.м., вбиральні (сполученої) - 1,3 кв.м., ванної кімнати, площею 7,7 кв.м., коридору, площею 4,7 кв.м., 6 кв.м., 8,4 кв.м., 9,8 кв.м., 1,8 кв.м згідно з планом квартири, є місцями загального користування сторін.

Однак, суд справу розглянув без її участі, про розгляд справи не повідомив.

Ухваливши рішення, в частині виділення у користування ОСОБА_4 місця загального користування, а саме - кухні площею 7,5 кв.м. та ванної кімнати площею 7,7 кв.м., залишивши у спільному користуванні ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 лише одну кухню площею 15,5 кв.м., коридори, площами 4,7 кв.м., 6 кв.м., 8, 4 кв.м., 9,8 кв. М., 1,89 кв.м., вбиральню 1,3 кв.м., порушив права інших співвласників квартири, а також права її матері і права її неповнолітніх дітей на користування місцями загального користування.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи, в письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 і ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а заочне рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову за таких підстав.

Судом встановлено, а сторонами та іншими особами, які брали участь у справі, не заперечується, що семикімнатна комунальна квартира є спільною частковою власністю, набутою в порядку приватизації державного житлового фонду. Позивачу ОСОБА_4 і відповідачу ОСОБА_5 належить 51/100 частин у спільній частковій власності на квартиру, третім особам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - 33/100 і третій особі ОСОБА_3 - 16/100 частин.

Заочне рішення про задоволення позову суд першої інстанції обгрунтовував посиланням на ту обставину, що ОСОБА_4 бажає самостійно володіти, користуватися, сплачувати за відокремлену від ОСОБА_5 особисто для неї житлову площу і що такі вимоги не порушують права інших співвласників - відповідача та третіх осіб.

Однак з таким рішенням колегія суддів погодитися не може, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, ті обставини, що мають значення для справи та які суд вважав встановленими в дійсності не доведені, має місце неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Усупереч вимог ст.ст. 169, 224 ЦПК України дану справу суд першої інстанції розглянув справу без сторін та інших осіб, не маючи відомостей про те, що відповідач і треті особи, які є співвласниками квартири, належним чином, тобто у відповідності з вимогами ст.ст.74,76 ЦПК України повідомлені судовою повісткою про час і місце розгляду справи, не маючи відомостей, що вони отримали копію позовної заяви з додатками і що хоча би взагалі знають про розгляд справи, якою вирішуються їх права і обов'язки, не з'ясувавши наявність заперечень на позов та не перевіривши доводи інших співвласників.

З повернутої до суду поштової кореспонденції (а.с.32, 33, 36, 39) вбачається, що судові повістки, копія ухвали про відкриття провадження і копії позовної заяви вказані особи не отримували.

Заочне рішення також не відповідає вимогам ст.ст.213-215 ЦПК України, судом неправильно застосовані норми матеріального права, за якими мав би вирішуватися спір.

Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх загальною згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників спільної часткової власності має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Надані позивачем докази не містять даних, які б свідчили про наявність домовленості у співвласників квартири щодо порядку володіння і користування жилими кімнатами та місцями загального користування (коридорів, вбиралень, кухонь, ванних кімнат, вбудованої шафи) в комунальній квартирі.

Не надано також доказів і існування спору з приводу користування вказаними приміщеннями між позивачем ОСОБА_4 та її онуком ОСОБА_5, яким належить право власності на 51/100 частини квартири, що знаходиться у спільній частковій власності, без окремого визначення частки кожного з них, тобто ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та без визначення в натурі приміщень, які належать кожному з них окремо і чи хоча би обом у спільній частковій власності - комунальній квартирі АДРЕСА_1.

З огляду на спосіб набуття права власності на житло шляхом приватизації наймачами житлових приміщень у державному житловому фонді можна лише передбачати вірогідність відповідності загальної площі колишніх наймачів тій частці у спільній частковій власності, яка вказана у свідоцтві про право власності на житло.

Однак навіть у такому випадку залишається невизначеними частки кожного зі сторін - ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а також житлових приміщень, які припадають на належну кожному з них частку.

Крім того, доказування, згідно ч.4 ст.60 ЦПК України, не може ґрунтуватися на припущеннях відповідно до вимог ч.4 ст.60 ЦПК України,

Крім того, що більш важливе, поза увагою суду залишилась та обставина, що за відсутністю передбаченою ч.2 ст.358 ЦК України домовленості співвласників щодо порядку володіння і користування спільною сумісною власністю, відповідачами у справі за позовом у такій справі мають бути усі інші співвласники такого майна, оскільки обсяг їх процесуальних прав має бути рівним.

Звернення ОСОБА_4 до суду з позовом лише до свого онука ОСОБА_5 без залучення до справи у якості відповідачів інших співвласників має ознаки штучного створення видимості спору між ними, наслідком якого є судове рішення, яким вирішено права та обов'язки інших співвласників спільного майна.

Кожна особа самостійно обирає передбачений частиною 2 ст. 16 ЦК України спосіб захисту цивільних прав та інтересів, на свій розсуд визначає відповідача (відповідачів), саме який(які), на її думку, порушує її права.

Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статею 61 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ч.2 ст.27 і ст.131ЦПК України сторони повинні подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводилося, - до початку розгляду справи по суті.

Позивачем до суду подано лише свідоцтва про право власності на житло, на спадщину, відповідь КП «Харківське міське БТІ» про зареєстроване право власності співвласників квартири АДРЕСА_1, витяг про державну реєстрацію прав на спадщину, копію свідоцтва про смерть чоловіка, - тобто докази наявності спільної часткової власності, які ніхто не оспорює.

Разом з тим, ні в суді першої інстанції, а ні в апеляційному суді позивачем не надано доказів, а матеріали справи не містять даних, які б давали підставу для задоволення позову.

ОСОБА_4 не доведено шляхом надання належних і допустимих доказів, що вказаний у її позовній заяві варіант виділення в натурі для неї, відповідача ОСОБА_5 та інших співвласників квартири у користування житлових приміщень і місць загального користування відповідає частці кожного з них у праві спільної часткової власності і не порушує права і законні інтереси інших співвласників квартири.

За таких обставин заочне рішення Київського районного суду м.Харкова від 21.12.2012 року підлягає скасуванню, з підстав передбачених п.п.2-4 ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Рішення суду апеляційної інстанції по даній справі, згідно ст.3 ЦПК України, не перешкоджає ОСОБА_4 звернутися до суду з новим позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів в порядку, встановленому цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п.2-4 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2012 року скасувати, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: