Рішення № 34573301, 29.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2013 р. Справа № 914/3433/13

За позовом: Прокурора Мостиського району Львівської області в інтересах держави в особі:

Позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, вул. Січ. Стрільців, 3, м. Львів; ідентифікаційний код 20823070),

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Міра і К" (79008, вул. Л.Українки, 7, м. Львів; ідентифікаційний код 31896923),

про розірвання договору купівлі-продажу та повернення об'єкту незавершеного будівництва у державну власність,

Суддя Фартушок Т.Б.

Секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Прокурор: Телюк Г.В., прокурор прокуратури;

Позивача: Жуган І.О. - представник, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача: Сухарина І.С. - представник, довіреність в матеріалах справи.

Суть спору:

Прокурором Мостиського району Львівської області в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області заявлено позов до Господарського суду Львівської області Товариства з обмеженою відповідальністю "Міра і К" з вимогою розірвання договору купівлі-продажу, визнання права власності та повернення об'єкту незавершеного будівництва у державну власність.

09.09.2013р. Ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15год. 00хв. 24.09.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 24.09.2013р. та 03.10.2013р.

Представникам Учасників процесу по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20,22,28,29,38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Прокурор в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

25.10.2013 року Прокурор направив на адресу суду заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог від 24.10.2013р. №83-3480 вих.13, яка отримана канцелярією суду 29.10.2013р. та прийнята судом

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, заявлені вимоги підтримала, надала пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для задоволення позову.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва.

Представник Відповідача в судове засідання з'явилась, проти позову усно заперечила, надала пояснення по суті спору та супровідний лист з додатками згідно опису від 28.10.2013р.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення Учасників процесу, суд встановив наступне:

Відповідно до ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п. 3 ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

27.11.2006 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міра і К" (Покупець) укладено та нотаріально посвідчено (приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Холявко В.Я. та зареєстровано в реєстрі за №5809) договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва-навчальний корпус (540 місць) №516, згідно з умовами якого (п. 1.1) продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві об'єкт незавершеного будівництва-навчальний корпус (540 місць), який розташований за адресою: Львівська область, Мостиський район, село Княжий Міст, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в Договорі.

Згідно п.1.4 Договору, вартість об'єкту незавершеного будівництва становить 13989,36грн.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що Покупець зобов'язаний завершити будівництво протягом 5-ти років, без збереження первісного призначення об'єкта (27.11.2011р.). на вимогу Продавця, Покупець зобов'язаний до моменту завершення будівництва об'єкта та підписання акта підсумкової перевірки виконання умов договору, надавати Продавцю для ознайомлення необхідні матеріали, відомості, документи, тощо про виконання умов Договору (п.5.5).

Приписами п.7.3 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов Договору, Продавець має право, у встановленому порядку на розірвання Договору та повернення об'єкта незавершеного будівництва у державну власність за рішенням суду.

У п.11.2 Договору зазначено, що у разі невиконання однією із сторін умов Договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду або господарського суду, а об'єкт незавершеного будівництва повернутий у державну власність.

Листом від 24.01.2012р. №02-18/22, виконавчий комітет Довгомостиської сільської ради повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області про те, що ТзОВ "Міра і К" - не виконало умов Договору купівлі-продажу (не завершило будівництво протягом 5-ти років без збереження первісного призначення об'єкта).

26.01.2012 року Позивачем проведено перевірку виконання умов Договору. Перевіркою встановлено, що умови договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - навчальний корпус (540 місць) від 27.11.2006р. №516, станом на 26.01.2012р. - не виконано (п.1 резолютивної частини акту поточної перевірки виконання умов договору (Висновки)).

Частиною 2 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» встановлено, що контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу здійснює державний орган приватизації.

Абзацом 12 пункту 4 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого Постановою КМУ від 15.06.1994р. №412, визначено, що регіональне відділення відповідно до покладених на нього завдань і в межах своїх повноважень, здійснює контроль за виконанням зобов'язань, передбачених у договорах купівлі-продажу об'єктів, додержанням умов договорів оренди.

Приписами ст.19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» передбачено, що обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є: встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва; забезпечення вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта приватизації. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір.

У разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору.

У ч.5 ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна» зазначено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Відповідно до ч.9 ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна», у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу положень ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлений статтею 188 ГК України, згідно приписів якої, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

При цьому суд зазначає, що як зазначено в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин, навіть недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору (постанова Верховного Суду України від 01.12.2009 N 50/101-08).

Аналогічна позиція відображена у інформаційному листі Вищого господарського суду України від 15.01.2010 р. N 01-08/12 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)".

Матеріалами справи підтверджено, що Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а Відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав і станом на час подання позову та розгляду справи по суті, не виконав умови Договору та не завершив будівництво протягом 5-ти років без збереження первісного призначення об'єкта (п.5.4).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

29.10.2013 року у відповідності до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 04.11.2013р.

Враховуючи те, що спір виник з вини Відповідача та результати розгляду спору, норма ч. 1 ст. 49 ГПКУ є підставою для покладення на нього судових витрат у справі. При цьому суд враховує, що заявлено вимогу як майнового, так і немайнового характеру. Та, як зазначено у п.2.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями), судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст.ст. 4-3, 4-7, 20, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 69, 75, 82-87, 115-116 ГПК України, - суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Розірвати договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва-навчальний корпус (540 місць) №516 від 27.11.2006р. що знаходиться за адресою: Львівська область, Мостиський район, село Княжий Міст, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (79000, вул. Січ. Стрільців, 3, м. Львів; ідентифікаційний код 20823070) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міра і К" (79008, вул. Л.Українки, 7, м.Львів; ідентифікаційний код 31896923), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Холявко В.Я. та зареєстровано в реєстрі за №5809.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Міра і К" (79008, вул. Л.Українки, 7, м.Львів; ідентифікаційний код 31896923) повернути у державну власність за актом приймання-передачі об'єкт незавершеного будівництва-навчальний корпус (540 місць) №516 від 27.11.2006р. що знаходиться за адресою: Львівська область, Мостиський район, село Княжий Міст.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міра і К" (79008, вул. Л.Українки, 7, м. Львів; ідентифікаційний код 31896923) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 2867,50грн. судового збору.

Суддя Фартушок Т.Б.