Рішення № 34573229, 28.10.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" жовтня 2013 р.Справа № 916/2271/13

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Рибніцька автоколона-2831"

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "ОДЕСАВТОТРАНС"

про стягнення 12877,89дол.США

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Коломійчук А.С., довіреність від 15.07.13р.;

Від відповідача: Бугела О.С., довіреність від 23.10.13р.;

В судовому засіданні 24.09.13р. по справі було оголошено перерву до 15.10.13р. о 10:45хв., в судовому засіданні 15.10.13р. по справі було оголошено перерву до 24.10.13р. о 09:20хв., а також в судовому засіданні 24.10.13р. по справі було оголошено перерву до 28.10.13р. о 09:30хв., в порядку ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Рибніцька автоколона-2831", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Відкритого акціонерного товариства "ОДЕСАВТОТРАНС" про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 26704,23 дол.США, а саме: суми основного боргу у розмірі 22564,70 доларів США, пені у розмірі 3336,48 доларів США, та 3%річних у розмірі 803,05 доларів США.

Поряд з цим, позивачем заявлено клопотання(вх.№25765/13 від 27.08.13р.) в порядку ст.ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову, згідно якого просить суд накласти арешт на кошти у розмірі 26704,23дол.США або їх еквіваленті у гривні за курсом НБУ які обліковуються на рахунках Відкритого акціонерного товариства "ОДЕСАВТОТРАНС".

Розглянувши зазначене клопотання суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову повинно бути обґрунтоване з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кіль кістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Обираючи засіб забезпечення позову, суд повинен виходити із вимог позовного провадження. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретними заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави на наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відкритим акціонерним товариством "Рибніцька автоколона-2831" до матеріалів справи не було надано доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вони не містять даних, на підставі яких можна зробити висновки, що Відкритим акціонерним товариством "ОДЕСАВТОТРАНС" вчиняються дії, які потребують вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом, визначеним позивачем у заяві про забезпечення позову.

Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин необхідності забезпечення позову, тому розглянув клопотання позивача про забезпечення позову, суд відмовляє у його задоволенні, враховуючи таке: дійсно згідно з ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.08.2013р. порушено провадження у справі №916/2271/13.

24.09.13р. від позивача надійшло клопотання(вх.№28559/13 від 24.09.13р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи розрахунок пені від 23.09.13р.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи наданий розрахунок пені.

15.10.13р. від позивача надійшло клопотання(вх.№30846/13 від 15.10.13р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи довідку банку від 11.10.13р. №1173.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи надану довідку банку від 11.10.13р. №1173.

15.10.13р. від відповідача надійшло клопотання(вх.№30845/13 від 15.10.13р.) про припинення провадження у справі, згідно якого просить суд принити провадження у справі №316/2271/13, у зв'язку з тим, що відповідно до п. 8.3 договору від 01.02.2007р. №55/08-ас, укладеного між позивачем та відповідачем, сторони погодили, що у випадку, якщо сторонам не вдалось досягнути згоди шляхом переговорів, протягом 20 днів, будь-який спір, виникаючий за цим договором, чи у зв'язку з ним, підлягає передачі на розгляд та подальше вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Зазначає, що згідно зі ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994р. N4002-ХП, арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежне від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994р. N4002-ХП, суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі, а згідно п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

23.10.13р. від позивача надійшли заперечення(вх.№32103/13 від 23.10.13р.) на клопотання про припинення провадження у справі, згідно яких зазначає про те, що з такою позицією відповідача не погоджується з огляду на те, що згідно з врахуванням п. 8.2, 8.3 укладеного договору, в зазначеній арбітражній угоді не зазначено про склад арбітражного суду, місце проведення засідання. Також вказану арбітражну угоду неможливо виконати. Угодою передбачена можливість передачі спору до Міжнародного комерційного арбітражу лише після закінчення переговорів в строк 20 днів, однак, зважаючи на неможливість, у випадку відмови від переговорів іншої сторони, встановити початок цього строку, як наслідок, відсутні і необхідні передумови для звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду. Таким чином, вказана арбітражна угода є такою, що не може бути виконана. Відповідно до Листа Вищого господарського суду України від 01.01.2009р. «Про узагальнення судової практики вирішення господарськими судами окремих категорій спорів за участю нерезидентів» встановлення факту недійсності арбітражної угоди, втрати чинності або неможливості виконання можливе лише за результатами судового засідання. Таким чином, суди повинні приймати до провадження справи, у яких є арбітражна угода (а не відмовляти у прийнятті позовної заяви на підставі -дуцкт-У, 1 дастини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України) і після вирішення зазначених питань вирішувати питання щодо можливості припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. У разі подання позову, зазначеного в пункті 1 цієї статті, арбітражний розгляд проте може бути розпочато або продовжено і арбітражне рішення може бути винесено, поки сперечання про підсудність чекають розв'язання в суді. Аналогічні положення містяться в п.1 статті VI Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж - отвод государственного суда по неподсудности, основанный на наличии арбитражного соглашения и заявленный в государственном суде, в котором возбуждено дело одной из сторон в арбитражном соглашении, должен быть заявлен под угрозой утраты права за пропуском срока до или в момент представлення возражений по существу иска, в зависимости от того, рассматривает ли закон страны суда такой отвод как вопрос процесуального или материального права. В той же час відповідачем по справі були надані пояснення по суті спору в судовому засіданні, яке відбулося 24.09.2013р. в Господарському суді Одеської області, про наявність арбітражної угоди і наявність підстав в зв'язку з цим для припинення провадження по справі. Лише в наступному судовому засіданні, яке відбулося 15.10.2013р. відповідачем заявлено про наявність арбітражної угоди, що свідчить про відсутність підстав для припинення провадження у справі.

Судом клопотання(вх.№30845/13 від 15.10.13р.) про припинення провадження у справі, яке надійшло від відповідача розглянуто та не задоволенно, оскільки з матеріалів справи №916/2271/13 вбачається, що 24.09.2013р. господарський суд Одеської області почав розгляд справи по суті в судовому засіданні, що зафіксовано в протоколі судового засідання від 24.09.2013р., а статтєю 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» встановлено, що суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана, таким чином суд дійшов висновку про те, що дана угода не може бути виконана.

24.10.13р. від відповідача надійшло клопотання(вх.№32269/13 від 24.10.13р.), відповідно до якого просить суд вважати вказаний у клопотання про припинення провадження у справі номер справи технічною помилкою, а саме клопотання дійсним та зазначив, що вірний номер справи - №916/2271/13.

24.10.13р. від позивача надійшли уточнення до позовної заяви(вх.№32271/13 від 24.10.13р.), відповідно до яких, зважаючи на часткове виконання відповідачем під час розгляду справи договору про надання послуг і виконання робіт, пов'язаних з відправкою та прибуттям пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міжнародного сполучення на автостанціях та автовокзалах ВАТ "ОДЕСАВТОТРАНС" від 01.02.2008р., що підтверджується довідкою ЗАТ «Агропромбанк» №1173 від 11.10.2013р., уточнює позовні вимоги (зменшує розмір позовних вимог), та просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 10382,84дол.США, пеню у розмірі 1692дол.США, та 3%річних у розмірі 803,05дол.США.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та не обгрунтованими належним чином, та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позов(вх.№32578/13 від 28.10.13р.). Так в обґрунтування відзиву зазначає про те, що відповідачем у рахунок погашення заборгованості перед позивачем за Договором відповідно до актів виконаних робіт було здійснено наступні платежі: 20.12.2012р. 2000 дол. США; 21.12.2012р. 2000 дол. США; 23.12.2012р. 2000 дол. США; 26.12.2012р. 2000 дол. США; 28.12.12р. 2594,71 дол. США; 15.05.13р. 1518,30 дол. США; 20.09.2013р. 4468,08 дол.США; 27.09.2013р. 4274,18 дол. США, а отже за даними актами виконаних робіт відповідачем сплачено 20855,27 дол. США, що взагалі не враховано позивачем при визначенні позовних вимог. Крім того зазначає, що вимогу про стягнення пені та зявлену позивачем вимогу про стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми боргу, вважає безпідставною та не обґрунтованою у зв'язку з тим, що позивач невірно визначив суму боргу і час прострочення платежів. Також, згідно з умовами Договору, а саме п. 5.1, оплата виконується у доларах США, на підставі Акту виконаних робіт по наданню послуг по реалізації квитків за перевезення пасажирів за мінусом ПДВ відповідно до п. 6.2.4 Закону України «Про податок на додану вартість», наданого перевізником (Позивачем) до 20 числа місяця, наступного за звітним. Всі затрати по конвертації валюти за рахунок за рахунок перевізника, проте при визначенні заборгованості позивач не врахував витрати, пов'язані з конвертацією валют, адже відповідач придбавав долари США та перераховував їх позивачеві на ту суму гривень, яка вказана у актах виконаних робіт.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Відкрите акціонерне товариство "Рибніцька автоколона-2831" 05.07.2005р. зареєстровано за №06-021-3335 в єдиному державному реєстрі юридичних осіб (свідоцтво про державну реєстрацію серії АА № 0006727 видано Зелінською Д.С. державним реєстратором державної установи «реєстраційна палата» міністерства юстиції Придністровської Молдавської Республіки, Тимчасова виписка з державного регістру юридичних осіб про тимчасовий облік видано реєстратором державного регістру підприємств та організацій Республіки Молдова від 02.08.2013р.).

01.02.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "ОДЕСАВТОТРАНС"(Автостанція) та Відкритим акціонерним товариством "Рибніцька автоколона-2831" (Перевізник) було укладено договір №55/08-ас про надання послуг і виконання робіт, пов'язаних з відправкою та прибуттям пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міжнародного сполучення на автостанціях та автовокзалах ВАТ "ОДЕСАВТОТРАНС"(з додатковими угодами та з урахуванням протоколу погодження №1 до протоколу розбіжностей), відповідно до умов якого Перевізник здійснює перевезення пасажирів згідно реалізованим квиткам, а Автостанція надає послуги та виконує роботи пов'язані з відправленим та прибуттям автобусів.

Згідно п. 5.1. договору, оплата здійснюється в доларах США, на підставі Акта виконаних робіт по наданню послуг з реалізації білетів за перевезення пасажирів за мінусом ПДВ згідно п. 6.2.4. Закону України „Про податок на додану вартість", що надається Перевізником до 20 числа місяця, наступного за звітнім місяцем. Всі затрати по конвертації валюти за рахунок Перевізника.

Відповідно до п. 7.1. договору, за невиконання або неналежне виконання умов договору Сторони несуть відповідальність у відповідності з міжнародними договорами та законодавством України.

Пунктом 7.11. договору передбачено, що у випадку несвоєчасного перерахування грошових коштів за надані послуги Автостанція сплачує Перевізнику пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми встановленої оплати, за кожний день прострочки.

У відповідності до п.8.2. договору, усі спірні питання між сторонами, що виникли в процесі виконання та розірвання даного договору, будуть вирішуватись шляхом переговорів між Сторонами.

Згідно п.8.3. договору, у випадку, якщо сторонами не вдалося досягнути згоди шляхом переговорів, у строк 20 днів, будь-який спір, що виникає по даному договору або у зв'язку з ним, підлягає передачі на розгляд та заключне вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

На виконання умов договору, між позивачем та відповідачем були підписані та скріплені печатками акти виконаних робіт по перевезенню пасажирів та багажу, а саме: від 31.08.2011р.; від 30.09.2011р.; від 31.10.2011р.; від 30.11.2011р.; від 31.12.2011р.; від 31.01.2012р.

В підтвердження виконання зобов'язань за договором позивач надав суду підписаний обома сторонами та скріплений печатками акт звірки взаємних розрахунків станом на 05.06.2012р. згідно якого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 22564,70доларів США.

В порушення умов зазначеного договору відповідач за отримані послуги не розрахувався.

Враховуючи непроведення відповідачем оплати за отримані послуги Відкрите акціонерне товариство "Рибніцька автоколона-2831", звернувся до суду з даною позовною заявою та уточненням до неї, та просить суд стягнути з відповідача Відкритого акціонерного товариства "ОДЕСАВТОТРАНС" суму основної заборгованості у розмірі 10382,84дол.США, пеню у розмірі 1692дол.США, та 3%річних у розмірі 803,05дол.США.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Між сторонами підписано та засвідчено печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до яких станом на 05.06.2012р. за Відкритим акціонерним товариством "ОДЕСАВТОТРАНС" рахується заборгованість у розмірі 22564,70доларів США.

При цьому суд враховує, що акт звірки розрахунків є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), натомість доказів погашення зазначеної заборгованості у строк, визначений сторонами у договорі, відповідач суду не надав всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки ЗАТ «Агропромбанк»№1173 від 11.10.13р., банк підтверджує надходження грошових коштів на транзитний рахунок 20940584000000338 Відкритого акціонерного товариства "Рибніцька автоколона-2831" від контрагента Відкритого акціонерного товариства "ОДЕСАВТОТРАНС" по договору №55/08-ас від 01.02.2008р. за період з 01.06.2012р. по 11.10.2013р.: 16.05.13р. у сумі 1518,30доларів США; 23.09.2013р. у сумі 4468,08доларів США; 26.09.2013р. у сумі 1921,30доларів США; 30.09.2013р. у сумі 4274,18доларів США.

Так відповідачем до відзиву в підтвердження проведенни ним часткових проплат було додані меморіальні ордери, а саме: №23312 від 27.09.2013р. на суму 4274,18доларів США, №11024 від 20.09.2013р. на суму 4468,08доларів США, №16941 від 15.05.2013р. на суму 1518,30доларів США.

Так, судом встановлено наявність надання Відкритим акціонерним товариством "Рибніцька автоколона-2831" послуг на виконання умов договору №55/08-ас від 01.02.2008р., порушення відповідачем умов договору щодо проведення оплати за отримані послуги, існування заборгованості Відкритого акціонерного товариства "ОДЕСАВТОТРАНС" по оплаті, проведення часткової проплати, у зв'язку з чим уточнена позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 10382,84дол.США є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3%річних у розмірі 803,05дол.США за період з 05.06.2012р. по 12.08.2013р.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Відкритого акціонерного товариства "ОДЕСАВТОТРАНС" та перевірівши наданий позивачем розрахунок 3%річних, наданий позивачем розрахунок 3%річних, на думку суду, здійснений належним чином, а тому заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3%річних у розмірі 803,05дол.США підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "ОДЕСАВТОТРАНС" пені в розмірі 1692дол.США за перод з 02.06.12р. по 01.12.2012р.(183 днів прострочення), що обрахована із суми заборгованіості у розмірі 22564,70доларів США.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.11р. у справі №15/187 та Вищого господарського суду України у справі № 9/107 від 21 квітня 2011 року.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку, на думку суду наданий позивачем розрахунок пені, здійснений належним чином, у зв'язку з чим підлягає задоволенню пеня у розмірі 1692дол.США.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позов судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, та позивачем доведено факт наявності заборгованості відповідача за договором №55/08-ас про надання послуг і виконання робіт, пов'язаних з відправкою та прибуттям пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міжнародного сполучення на автостанціях та автовокзалах ВАТ "ОДЕСАВТОТРАНС" від 01.02.2008р. актами виконаних робіт по перевезенню пасажирів та багажу а саме: від 31.08.2011р.; від 30.09.2011р.; від 31.10.2011р.; від 30.11.2011р.; від 31.12.2011р.; від 31.01.2012р., які підписані представниками обох сторін.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, уточнені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Рибніцька автоколона-2831" до відповідача Відкритого акціонерного товариства "ОДЕСАВТОТРАНС" про стягнення суму основної заборгованості у розмірі 10382,84дол.США, пені у розмірі 1692дол.США, та 3%річних у розмірі 803,05дол.США, є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 2058,66грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "ОДЕСАВТОТРАНС" (65039, м.Одеса, вул. Транспортна, 5, код ЄДРПОУ 22479374) на користь Відкритого акціонерного товариства "Рибніцька автоколона-2831" (юридична адреса:5500, Молдова, м.Рибниця, вул.Мічуріна, буд.140; адреса для листування 65014, м.Одеса, вул.Базарна, 5/4, кв.23; код 06-021-3335) суму основної заборгованості у розмірі 10382 (десять тисяч триста вісімдесят два) доларів США 84центів, пеню у розмірі 1692(одну тисячу шістсот дев'яносто два)дол.США, 3% річних у розмірі 803(вісімсот три) доларів США 05центів, витрати по сплаті судового збору у сумі 2058(дві тисяч пятдесят вісім)грн.66коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.11.2013р.

Суддя Гут С.Ф.