Постанова № 34568156, 05.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа№ 910/15177/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Гончарова С.А.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 05.11.2013 року по справі № 910/15177/13 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальне господарство "Геолог" на рішення господарського суду міста Києва від 23.08.2013 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 28.08.2013 року) по справі № 910/15177/13 (суддя - Підченко Ю.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-

комунальне господарство "Геолог"

про стягнення 120 097,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до господарського суду м. Києва з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальне господарство "Геолог" про стягнення з останнього основного боргу за спожиту теплову енергію в сумі 105 597,03 грн., пені в сумі 1 354,44 грн., трьох процентів річних в сумі 9 810,03 грн. та інфляційних в сумі 3 335,87 грн. за прострочення грошового зобов'язання відповідно до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520247 від 01.10.2004 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.08.2013 року позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальне господарство "Геолог", 04123, м. Київ, вул. Бестужева, буд. 36, код ЄДРПОУ 32960711, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" основний борг в сумі 74 981,28 грн., пеню в сумі 3 405,53 грн., три проценти річних в сумі 9 810,03 грн., інфляційних у сумі 3 335,87 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 789,63 грн. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 30 615,75 грн. - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальне господарство "Геолог", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що відповідно до акту звіряння наданого позивачем за спірний період відповідачу було нараховано 218 512,13 грн., а оплачено 236 347, 87 грн., тобто має місце переплата, а не борг. Крім того, рішення ґрунтується на довідці позивача про спожиту енергію, а не на первинних документах.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/15177/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 року по справі № 910/15177/13 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальне господарство "Геолог" прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 05.11.2013 року.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго», м. Київ, на підставі ст. 96 ГПК України надало суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 23.08.2013 року у справі № 910/15177/13 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Відповідно до розпорядження Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Авдеєвим П.В., Гончаровим С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальне господарство "Геолог" на рішення господарського суду міста Києва від 23.08.2013 року по справі № 910/15177/13 до провадження зазначеною колегією.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 23.08.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальне господарство "Геолог" - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача, проти чого також не заперечує представник позивача, присутній у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 23.08.2013 року по справі № 910/15177/13 - слід змінити, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

01.10.2004 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (позивач, енергопостачальна організація) та товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальне господарство "Геолог" (відповідач, абонент) укладено договір № 520247 на постачання теплової енергії у гарячій воді (а.с. 19-22).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За умовами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов'язків, які у сукупності і визначають правову природу договору.

Предметом договору є постачання позивачем за плату теплової енергії відповідачу у вигляді гарячої води, тобто за своєю правовою природою він є договором енергопостачання (параграф 3 глави 29 Господарського кодексу України), платником за яким є сторона за договором, на користь якої він укладений, тобто відповідач.

Відповідно до п. 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору (а.с. 24).

Між сторонами укладено додатки до договору № 520247, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Позивачем умови договору виконано належним чином, що підтверджується обліковими картками з грудня 2010 року по червень 2013 року (а.с. 40-54) та розрахунком заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді (а.с. 8).

Згідно з п. 2.3.1 договору абонент зобов'язаний додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору (п. 2.3.2 договору).

У додатку до договору встановлено порядок розрахунків за теплову енергію. Відповідно до якого абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в РВТ № 5 за адресою Товарна, 1 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду, та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (а.с. 16).

За період з грудня 2010 року по липень 2013 року позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу енергії на суму 1 019 491,10 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок заборгованості (а.с. 8).

Вартість використаної за період 01.12.2010 року по 01.06.2013 року теплової енергії сплачувалась споживачем постачальнику з порушенням умов договору № 520247, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 105 597,03 грн.

Разом з тим, під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем надано довідку про нарахування коштів за спожиту ПАТ "Київенерго" теплоенергію станом на 23.08.2013 року, яка свідчить про перерахування на його адресу суми основної заборгованості в розмірі 30 615,75 грн.

Оскільки погашення основної заборгованості в сумі 30 615,75 грн. відбулося до моменту звернення позивача до суду, а саме з 26.07.2013 по 31.07.2013 року, то судом першої інстанції правомірно відмовлено к задоволенні позову в частині стягнення основного боргу в сумі 30 615,75 грн.

З урахуванням зазначеного основний борг у відповідача перед позивачем становить 74 981,28 грн.

Виходячи зі змісту ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду щодо встановлення факту наявності основної заборгованості за поставлену теплову енергію у відповідача перед позивачем в сумі 74 981,28 грн., а відтак позовні вимоги в частині стягнення основного боргу правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 3 335,87 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 9 810,03 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 9 810,03 грн. та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 3 335,87 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 1 354,44 грн.

Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України регламентовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.5 додатку 4 до договору передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (відповідно до п. 3 додатку - 25 число поточного місяця) позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що місцевим судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, то вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України правомірно визнані місцевим судом обґрунтованими та задовольняються саме у розмірі 1 354,44 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку, перевіреного колегією суддів апеляційного суду, а не у сумі 3 405,53 грн. як це зазначено у резолютивній частині рішення.

Щодо посилань скаржника на те, що позовна заява не містять обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, документи додані до позовної заяви не містять розшифровки складових частин нарахувань за спожиту теплову енергію; табуляграми нарахування обсягів теплової енергії за спірний період мають безпідставний характер, надані позивачем в односторонньому порядку і не узгоджені відповідачем, то вони колегією суддів не беруться до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нарахування відповідачу оплати за теплову енергію здійснюється, відповідно до звертання-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2004 року (а.с. 23) підписаного сторонами договору, розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

При цьому відповідно до п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

Пунктом 3 ст. 184 ГКУ передбачено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Такими правилами є Наказ Міністерства енергетики України. Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 28 жовтня 1999 року № 307/262 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією». Даними правилами було затверджено Типовий договір на постачання теплової енергії. Правила користування тепловою енергією були чинні на момент укладення Договору.

Отже, договір був укладений відповідно до вимог чинного, на момент його укладення, законодавства.

Обсяги постачання теплової енергії відповідачу передбачені п. 1.4 додатку № 1, тарифи на теплову енергію встановлені відповідно до додатку № 3, дані додатки були погоджені сторонами під час підписання договору і за час дії договору жодного разу не були оскаржені відповідачем.

Як було зазначено вище, на підставі п. 2 додатку № 4 до договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та платіжну вимогу доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Відповідно до п. 3 додатка № 4 до договору відповідач сплату за вказаними в п. 2 додатку до Договору документами виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Також, табуляграми, як звітний документ по виконанню умов договору, передбачені п. 2 додатку № 4 до договору, при цьому відповідач зобов'язаний самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), отже небажання відповідача отримувати та надавати до РВТ звітних документів передбачених договором, не звільняє його від обов'язку оплачувати спожиту теплову енергію.

Щодо посилань скаржника на акт звіряння розрахунків за теплову енергію між позивачем та відповідачем, то вони колегією суддів також не беруться до уваги, з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, за період з грудня 2010 року по липень 2013 року позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу енергії на суму 1 019 491,10 грн., а оплачено її в сумі 944 509,82 грн. тобто заборгованість складає 74 981,28 грн.

Наявний в матеріалах справи акт звіряння розрахунків є одностороннім і відповідачем не підписаний, отже він правомірно не був взятий до уваги судом першої інстанції (а.с. 62).

Щодо твердження того, що судом першої інстанції було порушено право відповідача на судовий захист, оскільки справу було вирішено одним засіданням, про яке відповідача не було належним чином повідомлено.

В матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу позовної заяви з додатками (а.с. 11-12), а також повідомлення про дату та час судового засідання (а.с. 3), тому судом першої інстанції правомірно, з урахуванням вимог ст. 4-2, 4-3 ГПК України були створені всі необхідні умови для вирішення спору. При цьому неприбуття до судового засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті.

Крім того, предстаник відповідача і до апеляційного суду не з'явився, однак в матеріалах справи наявне повідомлення про дату та час судового засідання, тому неприбуття до судового засідання його представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті.

Інші доводи апеляційної скарги внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальне господарство "Геолог" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 23.08.2013 року у справі № 910/15177/13 необхідно змінити.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальне господарство "Геолог" на рішення господарського суду міста Києва від 23.08.2013 року по справі № 910/15177/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.08.2013 року у справі № 910/15177/13 змінити в частині стягнення пені та викласти в наступній редакції:

«Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальне господарство "Геолог" (04123, м. Київ, вул. Бестужева, буд. 36, код ЄДРПОУ 32960711) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 00131305) пеню в сумі 1 354 (одна тисяча триста п'ятдесят чотири) грн. 44 коп.

3. В іншій частині рішення без змін.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови та рішення судів.

5. Матеріали справи № 910/15177/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлєв М.Л.

Судді Авдеєв П.В.

Гончаров С.А.