Постанова № 34565947, 24.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 жовтня 2013 року 16:59 № 826/15423/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, за участю:

представника позивача - Каленський О.М., Пашинський Ю.А., Самчук К.І.

представника відповідача - Безручко В.В.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Коростенський завод МДФ» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання неправомірною бездіяльність Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо не направлення висновку до органу Державного казначейства України про перерахування на розрахунковий рахунок ПрАТ «Коростенський завод МДФ» надміру сплаченої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 21 664 191грн. та зобов'язання відповідача направити висновок до відповідного органу Державного казначейства України про перерахування на розрахунковий рахунок ПрАТ «Коростенський завод МДФ» надміру сплаченої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 21 664 191грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що бездіяльність відповідача є неправомірною та протиправною, яка полягала в не направленні останнім висновку до органу Державного казначейства України про повернення надміру сплачених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок ПрАТ «Коростенський завод МДФ».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що сума переплати по податку на додану вартість у ПрАТ «Коростенський завод МДФ» утворилась не за рахунок зайво сплачених сум, а за рахунок збільшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, про що було повідомлено позивача листом, а отже з боку податкового органу бездіяльності не вбачається.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ «Коростенський завод МДФ» звернулось до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві із заявою від 21.08.2013р. вих.№873, якою просив відповідача перерахувати на розрахунковий рахунок позивача частину надміру сплаченого податку на додану вартість.

Відповідач листом від 04.09.2013р. №3113/10/26-59-20-04-28 повідомив, що сума переплати є бюджетним відшкодуванням у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, перерахування коштів на розрахунковий рахунок не можливо.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату (підпункт 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Згідно з п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного додаткового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.200.6. ст.200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п.200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п.200.8 ст. 200 Податкового кодексу України до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Згідно «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за N 1490/20228 (зі змінами та доповненнями), а саме:

пп. 4.6.2. п.4.6. ст. 4 р. 3 якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації;

пп. 4.6.3. п.4.6. ст. 4 р. 3 якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду (відображається у рядку 20.1 декларації)), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду);

п.п. 4.6.4. п.4.6. ст.4 р. 3 якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2);

п.п. 4.6.5. п.4.6. ст.4 р. 3 платники, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (ДЗ) (додаток 3).

Значення рядка 3 (ДЗ) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації), подають (Д4) (додаток 4).

Отже, враховуючи вищенаведене, позивач зобов'язаний був подати до органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, а саме в р. 23.1 або 23.2, окрім того, до такої декларації подається розрахунок суми бюджетного відшкодування.

До матеріалів справи позивачем долучено копію акту перевірки від 18.09.2012р. №128/15-670/37079170, бухгалтерську довідку від 23.10.2023р., копію договору №185/4 від 09.02.2011р., копію додаткової угоди №1 від 15.04.2011р., копію додатку зі специфікацією, копію акту прийому-передачі від 15.04.2011р.

Як видно з матеріалів справи, зокрема, поданої позивачем до податкового органу заяви від 21.08.2013р. вих.№873 (без жодних додатків), факт надміру сплаченого податку на додану вартість в сумі 21 664 191грн. до Державного бюджету України не підтверджується.

За таких умов, судом не приймається до уваги посилання позивача, як на підставу для визнання бездіяльності ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві протиправною, оскільки позивачем документально не було підтверджено факту надміру сплаченого податку на додану вартість.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи усе вищевикладене, врахувавши зміст ч. 3 ст. 2 КАС України, а також перевіривши відповідність оскаржуваної бездіяльності усім вищезазначеним вимогам, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності його дій, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Приватному акціонерному товариству «Коростенський завод МДФ» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 01.11.2013р.

Суддя В.В. Амельохін