Ухвала суду № 34565139, 26.09.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

26.09.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797/2356/2013р. Головуючий у першій

інстанції Лугвіщик А.М.

Категорія 30 Головуючий у апеляційній

інстанції Лівінський С.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Лівінського С.В.

суддів - Зотова В.С., Козуб О.В.,

при секретарі - Івченко М.О.,

за участю: - представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідачів ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 02 липня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про відшкодування шкоди внаслідок затоки квартири,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2012 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 та просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 19967 грн. із врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, а всього 20944, 35 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Вимоги позову мотивовані тим, що ОСОБА_7 є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_8 є власником квартири НОМЕР_1 за вище вказаною адресою, та яка знаходиться поверхом вище. 24 квітня 2011 року з вини ОСОБА_8 виникла затока квартири позивача, за результатами якої позивачу відповідно до висновку експерта Севастопольської торгівельно-промислової палати № В -86 від 31 липня 2011 року позивачу була спричинена матеріальна шкода у розмірі 19967 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь індекс інфляції та три відсотки річних за період заборгованості з відшкодування йому матеріальної шкоди в період з 24 квітня 2011 року по 24 квітня 2012 року, а всього 20944, 35 грн. Також, позивач просить відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 5000 грн., яка була спричинена йому внаслідок протиправних дій відповідача. Ухвалою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 26 квітня 2013 року у зв'язку із смертю ОСОБА_8 останню було замінено на відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є законними спадкоємцями після її смерті. Рішенням Гагарінського районного суду від 02 липня 2013 року позов ОСОБА_7 був задоволений частково та вирішено стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь позивача по матеріальну шкоду по 9733, 5 грн. з кожного, моральну шкоду по 500 грн. з кожного та судові витрати понесені позивачем по справі, а всього по 10933,5 грн., у решті позову ОСОБА_7 відмовлено. Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали апеляційні скарги та ставлять питання про скасування вказаного рішення суду, у зв'язку із тим, що воно винесено з порушення норм матеріального та процесуального права Пояснюють, що судом не були повністю з'ясовані усі обставини справи, які мають значення при її вирішенні та просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_7

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які брали участь у справі, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає відхиленню з наступних підстав. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Пункт 2 Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами) роз'яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Відповідно до ч.1 ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власником забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Відповідно до вимог ч.1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне. ОСОБА_7 є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_8 є власником квартири НОМЕР_1 за вище вказаною адресою, та яка знаходиться поверхом вище. Згідно акту від 29 квітня 2011 року та заявки від 24 квітня 2011 року у будинку АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_8, 24 квітня 2011 року відбулась затока. Причиною затоки є провина власника квартири НОМЕР_1 ОСОБА_8: лопнув гнучкий шланг на бачку.У результаті затоки на кухні, у прихожій, у залі, в дитячій кімнаті, у санвузлі- намокли стіни, стеля, віконні відсіки, на підлозі - кафель, ліноліум, ламінат. По усій квартирі намокла електропроводка. При цьому, вищезазначений акт стронами не оспорюється. Згідно Висновку експерта № В-86 від 31.07.2011 року вартість ремонтно-будівельних робіт квартири АДРЕСА_1 складає 19 967 грн. У ході судового розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_8 померла. Згідно даним 3-ої Севастопольської державної нотаріальної контори від 20 квітня 2013 року з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 звернулися її діти: син ОСОБА_6 і донька ОСОБА_5 До складу спадкового майна завлена квартира АДРЕСА_1. Будь-які інші особи з будь-якими заявами - не зверталися. Всупереч твердженням апеляційної скарги, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку усім доказам, які надали сторони, в тому числі й тим, на які посилається апелянт, та прийшов до вірного висновку, враховуючи, що дана категорія справ допускає правонаступництво та відповідно до даних БТІ та ДРОНМ у м. Севастополі за відповідачами зареєстровано право власності на вищевказану квартиру за кожним після смерті матері ОСОБА_8, а тому з них необхідно стягнути на користь ОСОБА_7 з рівних частках суму матеріальної шкоди в розмірі 9 733 грн. 50 коп. з кожного з відрахуванням 500 грн, отриманих позивачем від ОСОБА_8 06 вересня 2011 року, що вбачається із розписки ОСОБА_8 (19 967 грн. - 500 грн. /2 ). Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення зі спадкоємців індексу інфляції та 3 % річних необхідно відмовити, оскільки такі правові наслідки підлягають застосування у випадку виникнення грошового зобов'язання, однак, у даному ж випадку спір виникає через відшкодування шкоди внаслідок затоки. Стаття 23 Цивільного кодексу України встановлює право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. На підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених законом. Враховуючи зміст наведених норм права, правильним та вмотивованим, не зважаючи на доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає і висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, оскільки, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 1 000 грн., по 500 грн. з кожного відповідача, суд першої інстанції виходив із загальних засад виваженості, розумності та справедливості, враховуючи моральні переживання позивача щодо проживання в умовах сирості, порушення його звичного укладу життя та понесених ним незаплановані додаткові затрати і вважає необхідним та достатнім розмір відшкодування моральної шкоди. Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції були неправильно застосовані положення ст. 1281 ЦК України, колегія суддів вважає наслідком помилкового тлумачення норм права, оскільки в даному випадку можуть бути застосовані строки позовної давності, враховуючи, що ще за своє життя померла ОСОБА_8 передала позивачу грошові кошти в розмірі 500 грн. в рахунок проведення ремонту в його квартирі в наслідок затоплення, а позивач в свою чергу надав померлій розписку із позначенням розміру отриманих коштів та цілі для якої вони одержані. Таким чином, колегія суддів вважає, що померла ОСОБА_8 тим самим визнала факт завдання нею позивачу матеріальної шкоди та почала його відшкодовувати, а тому посилання апелянтів колегія суддів вважає необґрунтованими. Безпідставними є й посилання апелянтів на ту обставину, що судом першої інстанції з власної ініціативи були витребувані у відповідачів та долучені до матеріалів справи документи, оскільки суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених Цивільно-процесуальним кодексом України ( ч. 4 ст. 10 ЦПК України).

Інші доводи апелянта висновків суду не спростовують, не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Тому, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Севастополя, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 02 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: С.В. Лівінський

Судді: В.С. Зотов

О.В. Козуб