Постанова № 34559493, 29.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6922/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Сюйви І.В.,

представника відповідача - Рябошапки С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колор Юніверсал» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Колор Юніверсал» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Колор Юніверсал» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0008232220 від 24.12.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2013 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на недоведеність реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Метрос».

Проте, з такими висновком суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТД «Композит - Сервіс» (правонаступником якого є ТОВ «Колор Універсал») з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Метрос» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, за підсумками якої складено акт від 23.11.2012 року №541/1-22-20-31606951 та виявлені порушення вимог п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість та призвело до заниження цього податку на загальну суму 256419 грн. у серпні 2011 року.

На підставі проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0008232220 від 24.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на суму 320523,75 грн., в тому числі 256419,00 грн. - за основним платежем, 64104,70 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу та результатами його адміністративного оскарження в досудовому порядку, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання з ПДВ стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім товарів та послуг від ТОВ «Метрос» за договором та первинними документами, які не доводять реального здійснення господарських операцій.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на викладених у акті «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Метрос» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2012 року по 31.07.2012 року №782/22-6/31238263 від 10.10.2012 року обставинах. Так, у цьому акті контролюючим суб'єктом стверджується, що стосовно зазначеного товариства направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням (стан платника - « 9»), а також, що працівниками податкової міліції ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС не було виявлено директора та засновника ТОВ «Метрос» за зареєстрованою адресою проживання. У зв'язку із чим, податковий ревізор-інспектор дійшов у акті висновку про нікчемність угод, укладених між позивачем та контрагентами-покупцями і контрагентами-постачальниками у липні 2013 року, оскільки такі, на переконання контролюючого суб'єкта, спрямовані на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України.

Відповідно до ст. 198 названого Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається з матеріалів справи, між позивачем, як замовником, та ТОВ «Метрос», як виконавцем, укладено договір про надання послуг №2201 від 02.06.2011 року, предметом якого виступало зобов'язання надавати за плату послуги, перелік яких визначається сторонами в актах приймання-передачі наданих послуг.

Колегією суддів установлено, що у серпні 2011 року сторонами вказаного договору виконувались його умови, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0000055 від 31.08.2011 року та №0000056 від 31.08.2011 року, що відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Так, згідно даних актів ТОВ «Метрос» виконані роботи з сервісно-технічного обслуговування пакувального обладнання та ліній фасування.

Після надання послуг виконавцем виписано позивачу податкові накладні від 31.08.2011 року №4 та від 31.08.2011 року №5, які за формою та змістом відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Також, у серпні 2011 року позивач вступав у господарські відносини з ТОВ «Метрос» за договором поставки від 01.07.2011 року. Предметом цього договору виступало зобов'язання ТОВ «Метрос» поставити та передати у власність покупцю сировину, асортимент, кількість та вартість якої вказується у видаткових накладних.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано видаткові накладні №0000154 від 08.08.2011 року, №0000140 від 01.08.2011 року, №0000141 від 01.08.2011 року, які за формою та змістом відповідають вимогам до первинних документів, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». За фактом поставки, ТОВ «Метрос» надало позивачу податкові накладні, які за формою та змістом відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Як убачається із акту від 23.11.2012 року №541/1-22-20-31606951 контролюючими органом в ході податкової перевірки досліджено бухгалтерські рахунки позивача та встановлено, що розрахунки між останнім та ТОВ «Метрос» проводились у безготівковій формі. Відтак, відповідач не заперечує, що позивачем проводилась оплата поставлених товарів та отриманих послуг за договорами від 02.06.2011 року №2201 та від 01.07.2011 року, укладеними між останнім та ТОВ «Метрос».

Колегія суддів зауважує, що згідно довідки АА №788899 з ЄДРПОУ видами діяльності ТОВ «Колор Юніверсал» за КВЕД-2010 є, зокрема, надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у, виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. Враховуючи предмет договорів № 2201 від 02.06.2011 року та від 01.07.2011 року, колегія суддів доходить висновку, що замовлені послуги та поставлені товари не суперечать звичайній господарській діяльності даного підприємства, визначеної в ЄДРПОУ.

Отже, колегією суддів установлено, що зобов'язання згідно укладених договорів виконані ТОВ «Колор Юніверсал» та ТОВ «Метрос» у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами та узгоджується із звичайною господарською діяльністю позивача.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні названим контрагентом, колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладених контрагент позивача не був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.

Колегія суддів критично ставиться до висновків податкового інспектора-ревізора, викладених у акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Метрос» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2012 року по 31.07.2012 року №782/22-6/31238263 від 10.10.2012 року, адже спірні правовідносини, що розглядаються в межах даної адміністративної справи відбулися у серпні 2011 року, а не в період, описаний у вказаному акті. Крім того, колегія суддів наголошує, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки свідчить лише про фактичне не проведення податковим органом співставлення первинних бухгалтерських документів та не доводить фіктивності господарських операцій, укладених між позивачем та ТОВ «Метрос», враховуючи документальне підтвердження їх фактичного здійснення позивачем.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що зі змісту акту, складеного на підставі перевірки позивача вбачається, що контролюючий орган посилається на те, що укладені ним правочини суперечать інтересам держави, з чим не погоджується колегія суддів, позаяк умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Підтвердженням винуватості особи у вчиненні правочинів, які суперечать інтересам держави, в силу ст. 62 Конституції України, може бути лише обвинувальний вирок суду, яким установлено відповідні обставини.

Проте, матеріали справи не містять доказів притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача чи його контрагента.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між останнім та ТОВ «Метрос» у серпні 2011 року, а тому не доведено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру цих господарських взаємовідносин.

З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колор Юніверсал» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2013 року скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Колор Юніверсал» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 24 грудня 2012 року №0008232220.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складено 04 листопада 2013 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М