Ухвала суду № 34559390, 29.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3126/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника відповідача - Кіпчук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Завод «Цегла Трипілля» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Завод «Цегла Трипілля» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.06.2013 року №0000781502/724.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на безпідставність застосування до ПАТ «Цегла Трипілля» штрафних санкцій за подання уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2013 року, за підсумками якої складено акт від 18.05.2013 року №668/1502/05474949/73 та виявлено порушення п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України та пп. 4.6.8 п. 4.6 розділу V та п. 7 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492. Зазначене порушення, згідно акту перевірки, полягало в тому, що при виправленні помилки шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року, позивачем самостійно не нарахована та не сплачена до бюджету відповідна сума штрафу.

У зв'язку із проведеною перевіркою, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.06.2013 року №0000781502/724, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями у розмірі 12206,90 грн.

Не погоджуючись із такими рішеннями податкового органу, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, судова колегія зважає на таке.

Податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п. 46.1 ст. 46 ПК України).

Згідно з пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 цього Кодексу податкова декларація за вибором платника податків може подаватись засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (пп. «в»).

Колегією суддів установлено, що ПАТ «Завод «Цегла Трипілля» подало контролюючому органу електронну податкову декларацію з ПДВ за березень 2013р., в якій у рядку 18 було вказано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у розмірі 244138,00 грн. Аналогічна сума також зазначена позивачем у рядку 25 (сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного податкового періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього періоду) та у рядку 25.1 (сума, що сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету).

Направлення засобом електронного зв'язку податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року та її отримання податковим органом підтверджується квитанціями №1 та №2, що наявні в матеріалах справи.

Як було встановлено судом першої інстанції із пояснень представника позивача, 26.04.2013 року останній надав відповідачу у письмовій формі уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2013 року, де у рядку 25.1 визначено суму у розмірі 244138,00 грн., оскільки представник податкового органу зателефонував позивачу та висловив прохання подати йому уточнюючий розрахунок у зв'язку з тим, що у відповідача не відкривається рядок 25.1 вказаної вище електронної звітної податкової декларації з ПДВ за березень 2013 року. Вказані обставини не заперечуються відповідачем.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зважає на таке.

Абзацами 1-5 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Приведені норми встановлюють обов'язок платника податків, у випадку виявлення помилки у вигляді заниження податкового зобов'язання у поданій в минулому звітному періоді податковій декларації, вчинити одну з альтернативних дій: або надіслати податковому органу уточнюючий розрахунок, або відобразити змінені показники у складі декларації за наступний за тим, у якому виявлені помилки, податковий період. При цьому, платник податків зобов'язаний сплатити відповідний штраф у відсотковому відношенні до суми недоплаченого податкового зобов'язання.

Як убачається із матеріалів справи, відповідачем було визначене позивачу грошове зобов'язання у зв'язку із тим, що останнім одночасно із надісланим в уточнюючому розрахунку, із заповненням рядку 25.1 податкової декларації з ПДВ за березень 2013 року, не сплачено до бюджету суму штрафу у розмірі 3% від указаної в рядку 25.1 суми (244138 грн.).

На підставі чого, контролюючим органом у відповідності до пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України, спірним податковим повідомленням-рішенням, застосовано до ПАТ «Завод «Цегла Трипілля» штрафні санкції у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати), що становить 12206,90 грн.

Аналізуючи правомірність застосованих до позивача санкцій, колегія суддів зауважує, що передбачений у підпункті «а» абзацу 3 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України обов'язок платника податків сплатити штраф безпосередньо пов'язаний і залежить від наявності факту заниження ним податкового зобов'язання, що призвело до утворення недоплати.

Податковим зобов'язанням, згідно пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу, є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). А штрафною санкцією, підпунктом 14.1.265 названої правової норми, визнається плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що лише у випадку допущення платником податків помилки у податковій декларації, яка призвела до зменшення належних до сплати надходжень до бюджету, такий платник повинен у відповідності до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України разом із уточнюючим розрахунком сплачувати штрафні санкції.

Як убачається із копії платіжного доручення №645 від 29.04.2013 року, позивачем було сплачено самостійно визначене у декларації з ПДВ за березень 2013 року податкове зобов'язання (а.с. 28) у розмірі 244138 грн. Більше того, переплачено належну до сплати суму на 862 грн.

Відтак, відповідачем застосовані до позивача податковим повідомленням-рішенням №0000781502 від 04.06.2013 року санкції є безпідставними, що було правильно встановлено судом першої інстанції.

З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складено 04 листопада 2013 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М