Ухвала суду № 34553593, 03.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/20801/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011

у справі № 2а-2906/10/0870

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Плодоовочі»доДержавної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжяпроскасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкційВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Плодоовочі» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Плодоовочі») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі по тексту - відповідач, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2010, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.01.2010 № 000142303 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9 504,80 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки господарської одиниці, що належить позивачу, з питань дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій, відповідачем складено акт від 13.01.2010 № 00006/08/00/23/13615967/0024/08/29/23/13615967, яким встановлено порушення позивачем п. 12, п. 13 ст. 3 Закону України ««Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі по тексту - Закон).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.01.2010 № 000142303, яким до позивача на підставі ст. 20, ст. 21, ст. 22 Закону застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9 634,05 грн.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Статтею 22 Закону передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач про нарахування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 22 Закону, не заперечує.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Підставою для нарахування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 12 ст. 3 Закону став висновок податкового органу щодо порушення позивачем встановленого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на підприємстві, у зв'язку з тим, що позивачем не оформлювались накладні на внутрішнє переміщення матеріальних цінностей між складом та господарськими одиницями - магазин та нічний магазин.

Відповідно до п. 3.12 Методичних рекомендацій по бухгалтерському обліку запасів передбачено, що для внутрішнього переміщення запасів, їх відпуску виробничим підрозділам та іншим структурним підрозділам, що розташовані на іншій ніж підрозділ, що їх відпускає, території використовується накладна-вимога на відпуску (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що магазин по суті є торговельним комплексом де працює два відділи, а склад фактично є підсобним приміщенням самого магазину.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що в даному випадку позивач не мав необхідності вести облік руху товарних запасів при їх переміщенні із підсобного приміщення до відділів магазину шляхом оформлення накладних на внутрішнє переміщення. Крім того, магазин, що належить позивачу є єдиною господарською одиницею та розташований на єдиній території. Будь-яких переміщень товарних запасів із підсобного приміщення до магазину із застосуванням транспорту чи іншої техніки не здійснюється.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова