Ухвала суду № 34553584, 03.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/8638/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська

та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.05.2010

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2011

у справі № 2а-2017/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліанга»

до Головного управління Державного казначейства України у Луганській області та Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська

про стягнення в примусовому порядку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліанга» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Ліанга») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державного казначейства України у Луганській області (далі по тексту - відповідач 1, ГУДКУ у Луганській області) та Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська (далі по тексту - відповідач 2, ДПІ Жовтневого району м. Луганська) про стягнення в примусовому порядку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06.05.2010, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2011, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач 2 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 наведеного Закону (в редакції, чинною на дату виникнення права на бюджетне відшкодування) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Згідно до вимог пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий орган зобов'язаний протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, провести документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.05.2009 позивачем подано до ДПІ Жовтневого району м. Луганська податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2009 року, із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника податків

ДПІ Жовтневого району м. Луганська було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась у період з 01.11.2008, по 30.04.2009, з 01.03.2009, по 30.04.2009, за результатами якої складено акт від 30.07.2009, № 586/23-217/13396548 про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за квітень 2009 року - 32207,00 грн., що пов'язано з неотриманням результатів зустрічної перевірки основного постачальника.

Згідно ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування» платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.

Згідно пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суми податку на додану вартість (позитивне значення декларацій - податкове зобов'язання) зараховуються до Державного бюджету України та використовуються державою у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Закон не ставить право платника податку на податковий кредит у залежність від того чи здійснена зустрічна перевірка контрагентів платника податку податковим органом та можливості здійснення такої перевірки. Підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередньому податковому періоді, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими судами матеріалами справи.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.05.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров