Ухвала суду № 34553538, 21.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2013 р. м. Київ К-24659/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника позивача Гончар О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010

у справі №2а-5173/08

за позовом Акціонерного товариства «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова від 31.08.2007 №0001322330/0, №0001312330/0, від 14.11.2007 №0001842330/1, №0001312330/1, від 05.03.2008 №0001312330/2, №0001842330/2, від 15.04.2008 №0001842330/3, №0001312330/3.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.06.2005, за результатами якої складено акт № 1156/23-14085922 від 23.08.2007.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв?язку з чим занижено податок на прибуток в сумі 254000 грн. та п6.1, пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 та пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого донараховано податкове зобов?язання з податку на додану вартість у сумі 407200 грн.

На підставі акта перевірки 31.08.2007 прийнято податкові повідомлення-рішення №0001312330/0, яким визначено податкове зобов?язання з податку на прибуток в сумі 381000 грн., у т.ч. основний платіж 254000 грн. та штрафні (фінансові) санкції 127000 грн.; №0001322330/0, яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість на загальну суму 712800 грн., у т.ч. основний платіж 407200 грн. та штрафні (фінансові) санкції 305600 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги платника задоволені частково, зменшено розмір застосованих штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням про визначення податкового зобов?язання з податку на додану вартість до 203600 грн., в решті - залишені без змін, прийнято податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати податкового зобов?язання.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

До таких обмежень, згідно підпункту 5.3.9 вищеназваного Закону, відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у квітні 2005 року згідно договору постачання №4/4 від 04.04.2005 ПП «Укрспецресурс» передало у власність позивача (покупця) шкури великої рогатої худоби мокросолоні розвісом 3-9 кг на суму 1219200,00 грн., в т.ч. ПДВ 203200,00 грн., що підтверджується накладною № 14 від 14.04.2005 та податковою накладною № 14 від 14.04.2005. Позивач з постачальником розрахувався грошовими коштами та векселем, що в свою чергу підтверджується платіжним дорученням № 1502 від 07.10.2005 на суму 500000,00 грн., платіжним дорученням № 1557 від 25.10.2005 на суму 519200,00 грн. та актом прийому-передачі векселя від 24.10.2005 на суму 200000,00 грн.

Таким чином, виконання договору в повному обсязі підтверджується наявними у позивача первинними документами, на підставі яких відбулась господарська операція з придбання товару, та які в розумінні підпункту 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є підставою для формування валових витрат, у зв?язку з чим включення позивачем до складу валових витрат у 1-му півріччі 2005 року витрат, понесених у зв?язку з виконанням договору постачання №4/4 від 04.04.2005, є правомірним.

При цьому, судами попередніх інстанцій правильно відхилено доводи відповідача щодо неможливості підтвердити факт реалізації шкур на адресу позивача від постачальника ПП «Укрспецресурс» у зв?язку з тим, що постановою Господарського суду м.Києва від 30.03.2007 угода між ПП «Укрспецресурс» та ТОВ «Мобіл Тек» щодо придбання шкур мокросолоних ВРХ визнана недійсною, оскільки відповідачем не надано доказів зв?язку зазначеної угоди з товаром, який був придбаний позивачем за договором від 04.04.2005 №4/4.

В подальшому у червні та липні 2005 року на підставі договору комісії №7/4 від 07.02.2005 з ПП «Алігатор», позивач здійснив операцію по експортуванню придбаного напівфабрикату із шкіри ВРХ підприємству нерезиденту «SHOOT-BAS» S.R.L. MD -5302 м. Вулканешти, вул. Короленко, 6, Республіка Молдова.

За вказаними обсягами реалізації позивачем застосовано пільги по оподаткуванню та використано нульову ставку податку на додану вартість на підставі п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»

Згідно вимог пп. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою декларацією.

Факт експорту підтверджується вантажно-митними деклараціями №55796 від 09.06.2005 та №558395 від 24.07.2005, в графі 9 яких визначено особу, відповідальну за фінансове регулювання - ПП «Алігатор», тобто комісіонера, який на підставі договору комісії уклав зовнішньоекономічний контракт.

Відповідач, не заперечуючи факт здійснення поставки товару за межі митної території України, обґрунтовує свої висновки відсутністю у позивача права на застосування нульової ставки податку на додану вартість за зазначеними операціями, у зв?язку з тим, що вантажно-митні декларації заповнені з порушенням «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної», затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307 із змінами та доповненнями, а саме п.2 «Опис граф вантажної митної декларації», що визначає порядок заповнення графи 9 вантажної митної декларації «Особа, відповідальна за фінансове регулювання».

За твердженням відповідача в цій графі вказано юридичну особу - ПП «Алігатор», яка не сплачувала державне мито та яку ліквідовано як юридичну особу.

Однак, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, надані позивачем ВМД №55796 від 09.06.2005 та №558395 від 24.07.2005, згідно яких здійснювалась поставка продукції на користь фірми «SHOOT-BAS», відповідають вимогам нормативно-правових актів щодо їх оформлення, мають запис про фактичне вивезення товару за межі митної території України, а, отже, є належним доказом здійснення реальної експортної операції.

Доводи відповідача, що ПП «Алігатор» не сплачувало державне мито не можуть бути підставою для інших висновків, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язок платника податку контролювати дотримання закону його контрагентами та виконання ними своїх обов'язків, у тому числі сплату податкових зобов'язань, а також відповідати за будь-які інші порушення ними приписів чинного законодавства. На час укладення та виконання зовнішньоекономічної угоди ПП «Алігатор» було зареєстровано в ЄДРПОУ, тобто було юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Ліквідація юридичної особи ПП «Алігатор» відбулася згідно ухвали Господарського суду м.Києва від 09.06.2006 у зв?язку з визнанням банкрутом, тобто після укладення та виконання вищезазначених угод. Під час здійснення ліквідаційної процедури мали бути вирішені питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Припинення юридичної особи підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства і до моменту виключення його з державного реєстру.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для їх скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун