Ухвала суду № 34553237, 10.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/49296/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2011

у справі № 2а-10981/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗУКРАЇНА-2009»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗУКРАЇНА-2009» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2009») звернулось до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач, Харківська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень №0001822340/0 від 17.08.2010 та №0001832340/0 від 17.08.2010.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2011, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 №0001822340/0 на загальну суму у розмірі 367613,20 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 № 0001832340/0 на загальну суму у розмірі 318075,00 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Харківської ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ГАЗУКРАЇНА- 2009» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, за результатами якої складено акт №2821/234/36308214 від 19.07.2010.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.08.2010 №0001822340/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 424313,20 грн., з яких 308438,00 грн. - основний платіж, 115875,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення №0001832340/0 від 17.08.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 366675,00 грн., з яких 244450,00 грн. - основний платіж, 122225,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки щодо порушення ТОВ «ГАЗУКРАЇНА- 2009» п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту - Закон №334/94-ВР) та пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97-ВР).

В акті перевірки також з посиланням на ст. 228, ч. 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України вказано на нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону №334/94-ВР передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 згаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Крім того, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п. 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період. Договори, укладені між позивачем та його контрагентами, відповідають вимогам Закону. Контрагентами позивача велася реальна фінансова-господарська діяльність, на час укладання договорів із позивачем, вони були належним чином зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та були платниками податку на додану вартість згідно чинного законодавства. Факт реальності здійснених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наданими позивачем доказами не спростовано презумпції правомірності правочину (договору) і не підтверджено наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 234 ЦК України; у свою чергу матеріалами справи документально підтверджується виконання зобов'язань по укладеним угодам.

При цьому, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов'язку покупця (замовника) перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем (виконавцем) в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Якщо контрагент за договором не виконав свого зобов'язання по декларуванню та сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, але не є підставою для визнання недійсними угод, які він укладав під час своєї підприємницької діяльності та не звітувався перед податковими органами.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров