Постанова № 34551735, 31.10.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2292/13-a

31 жовтня 2013 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Костецькій Н.Т.

за участю:

представників позивача - Козак Н.В. та Триш Г.Д.

представників відповідача - Мельника О.А. та Савки Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовною заявою Приватного підприємства «Чортківсир»

до Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

про скасування податкових повідомлень-рішень від 13 вересня 2013 року №0000792200 та №0000802200,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Чортківсир» (далі по тексту - ПП «Чортківсир», Підприємство або позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - Чортківська ОДПІ або відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 13 вересня 2013 року №0000792200 та №0000802200.

Представники позивача в обґрунтування позовних вимог, суду пояснили, що висновки в Акті перевірки, на підставі яких винесено податкове повідомлення-рішення №0000792200, щодо включення до складу витрат відсотки по кредиту не підтвердженні банківськими виписками є помилковими і не відповідають дійсності. На підтвердження цих витрат позивачем надавалися для перевірки банківські документи і жодних вимог чи пропозицій про надання пояснень до посадових осіб ПП «Чортківсир» від перевіряючих не надходило.

У висновках Акту перевірки, на підставі яких винесено податкове повідомлення-рішення №0000802200, встановлено завищення податкового кредиту у зв'язку з порушенням порядку заповнення податкових накладних, а саме в ЄДР податкових накладних цифровий підпис на квитанції не відповідає підпису уповноваженої особи зазначеної в податковій накладній.

З такими висновками представники позивача не погоджуються оскільки: по-перше, податкові накладні були прийняті Державною податковою службою України, про що свідчать квитанції ДПС України з призначенням реєстраційного номеру; по-друге серед переліку обов'язкових реквізитів, визначених ПК, підпису та прізвища особи, що склала податкову накладну, немає; по-третє у ПК немає чіткого визначення поняття «уповноважена особа».

З врахуванням викладеного, представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів викладених в адміністративному позові.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, проти позову заперечили, посилаючись на те, що оспорювані податкові повідомлення-рішення Чортківської ОДПІ прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім пояснень представників сторін, судом також досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що в період з 25 червня по 06 серпня 2013 року, на підставі направлень виданих Чортківською ОДПІ ревізорами-інспекторами було проведено планову виїзну перевірку ПП «Чортківсир» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої було винесено акт від 13.08.2013 року №170/22-30344807 (а.с.14-46).

Відповідно до акту перевірки, податковими інспекторами виявлено порушення Підприємством п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, яке на думку перевіряючи виразилось у включенні до складу валових витрат відсотків по кредиту у сумі 339 427 грн., які не підтвердженні банківськими виписками.

Крім того, під час перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п.198.6 ст.198 та п. 201.10 ст. 201 ПК України внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 503 401 грн.

На підставі висновків викладених в акті перевірки Чортківською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2013 року №0000792200, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 78 068 грн. та податкове повідомлення-рішення від 13.09.2013 року №0000802200, яким визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 755 103 грн., в т.ч. 503 401 грн. - основний платіж; 251 702 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Аналізуючи висновки викладені в акті перевірки про порушення ПП. «Чортківсир» вимог податкового законодавства суд вважає їх неправомірними виходячи з наступного.

Як в акті перевірки так і в запереченні на позов відповідач зазначає, що суми перерахованих грошових коштів не підтверджені необхідними розрахунковими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема, представники відповідача стверджують, що службовими особами ПП «Чортківсир» під час перевірки не представлено первинних документів, які б підтверджували укладення кредитних договорів та факти перерахування коштів банку-кредитору і не доведено, що такі документи знаходилися на підприємстві на час проведення перевірки.

Суд вважає, що такі твердження є безпідставними та спростовуються наступним.

Як пояснила в судовому засіданні бухгалтер ПП «Чортківсир» Триш Г.Д., всі первинні документи були представлені для перевірки і жодних вимог чи пропозицій про надання пояснень посадовими особами ПП «Чортківсир» від перевіряючих не надходило. Крім того, вона наголосила, що для перевірки надавалися всі банківські виписки. Заперечень до акту перевірки не подавалося, оскільки копія акту перевірки нею була отримана нею особисто в податковому органі разом з податковими повідомленнями-рішеннями.

Як вбачається з акту перевірки, а саме п.2.11 розділу 2, при проведенні даної перевірки банківські документи підприємства перевірялись вибірковим порядком (а.с.18).

Відповідно до п.44.6. ст.44 ПК у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Вищенаведене дозволяє суду прийти до висновку, що банківські виписки були на підприємстві на час проведення перевірки, надавалися для перевірки, проте з незрозумілих причин не досліджувались при її проведенні, а тому в даному випадку не мав місця факт ненадання посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Відповідно до п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

До матеріалів справи позивачем долучено кредитні договори №263-11 від 21 липня 2011 року, №375-11 від 20 жовтня 2011 року (а.с.53-65), виписки банку від 21 жовтня 2011 року, 29 листопада 2011 року та 27 грудня 2011 року (а.с.100-108) та банківські платіжні доручення (а.с.49-52), які підтверджують понесені позивачем витрати в сумі 339 427 грн.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення вимог п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, а тому застосування до нього податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 13.09.2013 року №0000792200 є неправомірним.

Щодо висновку податкового органу про те, що в порушення п.198.6 ст.198 та п. 201.10 ст. 201 ПК України позивачем завищено податковий кредит на суму 503 401 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Підставою для виключення вказаної суми податкового кредиту Підприємства є отримані від постачальників податкові накладні, які оформленні, на думку перевіряючих, з порушенням вимог податкового законодавства, а саме: при співставленні інформаційної бази даних єдиного реєстру податкових накладних та підписів на паперових носіях встановлено, що електронний цифровий підпис податкових накладних (квитанцій) не відповідає підписам уповноважених осіб, що зазначені у паперових носіях податкових накладних.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п.201.1. ст..201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

З матеріалів справи вбачається, що в спірних податкових накладних (а.с.66-99) були заповнені усі необхідні реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 ПК України, вони пройшли реєстрацію в єдиному реєстрі податкових накладних, а тому у ПП «Чортківсир» не було підстав для подання скарг на постачальників товару.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку, відповідач зазначає про порушення порядку заповнення податкової накладної, проте не зазначає в чому могло виразитися таке порушення Порядку.

Безпідставними є посилання представника відповідача викладені в запереченні на позов з приводу того, що позивачем порушено Порядок ведення єдиного реєстру податкових накладних, а порушення даного порядку є порушенням п.201.10 ст.201 ПК України, оскільки в акті перевірки жодним чином не згадано про порушення вищезазначеного порядку, а судом таких порушень не встановлено в судовому засіданні.

Таким чином, в судовому засіданні не встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 та п. 201.10 ст. 201 ПК України, а тому суд приходить до висновку, що виключення 503 401 грн. із податкового кредиту та застосування штрафних санкцій до позивача є безпідставним, а відтак і податкове повідомлення-рішення від 13.09.2013 року №0000802200 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158-167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 13 вересня 2013 року №0000792200 та №0000802200.

Повернути з державного бюджету України на користь приватного підприємства "Чортківсир" 2 294 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 5 листопада 2013 року.

Суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.