Ухвала суду № 34550312, 22.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3025/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

22 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроколор» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 14.12.2012 року №0001112260, №0001102260, наказу від 21.11.2012 року №1865,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 14.12.2012 року №0001112260, №0001102260, наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 21.11.2012 року №1865.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2013 року позов задоволено частково, визнанні протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення від 14.12.2012 року №0001112260, №0001102260.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини першої статті 195 КАС України колегія суддів визнала за можливе переглянути рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено невиїзну позапланову перевірку діяльності позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Метрос» за період з 01.06.2012 року по 30.09.2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 30.11.2012 року №1003/22-6/21669345.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 336521,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2012 року на 92147,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року - 244374,00 грн.; п. 185.1, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового кредиту на загальну суму 320496,00 грн., у тому числі за червень 2012 року на 87759,00 грн., липень 2012 року - 62395,00 грн., серпень 2012 року - 87190,00 грн., вересень 2012 року - 83152,00 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань орган державної податкової служби посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Метрос», оскільки згідно актів ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Метрос» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2012 року по 31.07.2012 року» від 10.10.2012 року №782/22-6/31238263 та «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Метрос» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року» від 08.11.2012 року №909/22-6/31238263, останній не знаходиться за юридичною адресою; на товаристві відсутні складські приміщення, автомобільні чи інші транспорти, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності товариства; не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця; правочини, що нібито укладені між ТОВ «Метрос» та товариствами постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків.

14 грудня 2012 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0001102260, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 420652,00 грн., у тому числі за основним платежем 336521,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 84131,00 грн.;

- №0001112260, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 400620,00 грн., у тому числі за основним платежем 320496,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 80124,00 грн.

Задовольняючи позов в частині, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Метрос», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, 08 червня 2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Метрос» (виконавець) укладено договір про надання послуг №М080612, відповідно до якого останній за завданням замовника зобов'язується виконувати технологічне обслуговування тонувального обладнання замовника, що передбачає догляд та належну експлуатацію під час його використання для швидкого та зручного приготування лакофарбової продукції із матеріалів замовника з метою її реалізації споживачам, налагоджування тонувального обладнання, його чищення та проведення профілактичних робіт для підтримання в робочому стані. Послуги надаються в торгівельних центрах «Епіцентр», що розташовані в містах України.

Додатковою угодою від 08 червня 2012 року №1 до вказаного договору сторонами визначено міста України, в яких знаходиться обладнання.

На підтвердження виконання договору позивачем надано рахунки - фактури, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, відповідно до яких позивач отримав послуги по обслуговуванню тонуючого обладнання.

На підтвердження оплати товару позивачем надано виписку по рахунку у банку.

На підтвердження використання отриманих послуг у господарській діяльності позивачем надані:

- договір від 02 січня 2010 року №3726/50/10, відповідно до якого ТОВ «Епіцентр К» приймає у тимчасове володіння та користування обладнання, найменування та кількість якого визначено в додатку 1 до договору. Метою оренди є тонування матеріалів ТМ «Vivacolor»;

- лист від 08.06.2012 року №23, яким позивач просив ТОВ «Епіцентр К» допустити співробітників ТОВ «Метрос» на територію гіпермакетів «Епіцентр К» з метою проведення профілактичних заходів по обслуговуванню тонуючого обладнання, яке належить ТОВ «Євроколор» в зв'язку з дотриманням інструкції виробника про обов'язкову рециркуляцію пігментів не менше ніж 6 раз на рік;

- лист - відповідь ТОВ «Метрос» від 16.04.2013 року, відповідно до якого останній повідомив позивача, що на виконання умов договору співробітниками було здійснено обслуговування тонуючого обладнання в регіонах мережі магазинів «Епіцентр К»; також в листи перелічені прізвища, ім'я та по батькові осіб, які здійснювали обслуговування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «Метрос» здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також, як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише висновки актів про неможливість проведення зустрічної звірки, будь - яких інших доказів на підтвердження укладення між позивачем та контрагентом правочину, який вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегією суддів встановлено, що на дату підписання договору та розрахункових документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

При цьому, не встановлення місцезнаходження юридичної особи та її посадових осіб не може бути підставою для збільшення грошових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкових повідомлень - рішень від 14.12.2012 року №0001112260, №0001102260.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції в частині задоволених вимог про скасування податкових повідомлень - рішень від 14.12.2012 року №0001112260, №0001102260, наказу від 21.11.2012 року №1865 ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції в цій частині відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 28.10.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: В.О. Аліменко

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Федотов І.В.