Постанова № 34549951, 23.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 травня 2013 року Справа № 810/607/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Луценко К.Ю., за участю:

представника позивача - Нішти В.В.,

представника відповідача - Ткачова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Завод порошкової металургії»до про Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, ВСТАНОВИВ:Державне підприємство «Завод порошкової металургії» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 31.01.2013 № 0000132205, 31.01.2013 № 0000142205 та 31.01.2013 № 0000152205.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Державному підприємству «Завод порошкової металургії» донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 8910 грн. 00 коп. (7128 грн. 00 коп. - за основним платежем; 1782 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями), зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 11880 грн. 00 коп. та від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 95040 грн. 00 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 23 травня 2013 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Державне підприємство «Завод порошкової металургії» (ідентифікаційний код 00186192, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, Промвузол) зареєстроване в якості юридичної особи 22.10.1998, перебуває на податковому обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби та здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з порошковою металургією, виробництвом скловолокна, чавуну, сталі, феросплавів та механічним обробленням металевих виробів.

Зазначені обставини підтверджуються даними виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 1 а.с. 72) та довідки Управління статистики у Броварському районі серії АБ № 534398 (т. 1 а.с. 73).

У січні 2013 року посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України проведено позапланову документальну невиїзну перевірку з питань дотримання Державним підприємством «Завод порошкової металургії» вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Мета-Груп Україна» за період з 01.10.2011 по 31.03.2012.

За результатами перевірки складено акт від 18.01.2013 № 28/22-5/00186192 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Державним підприємством «Завод порошкової металургії» під час декларування податкових зобов`язань за господарськими операціями з купівлі у ПП «Мета-Груп Україна» послуг з гальванопокриття деталей не дотримано вимог пунктів 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за грудень 2011 року і лютий 2012 року на суму 19008 грн. 00 коп. та витрат, що враховуються під час визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІV квартал 2011 року на суму 95040 грн. 00 коп.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов`язань за наведені вище звітні періоди відповідачем прийнято до уваги відомості, отримані від інших органів державної податкової служби про господарську діяльність ПП «Мета-Груп Україна» та про характер господарських взаємовідносин ПП «Мета-Груп Україна» з іншими суб`єктами господарювання - ПП «Укравтоматизація» та ТОВ «КФ «ПТА», а останнім - з ПП «Комфорт» по ланцюгу постачання.

Зокрема, відповідач зважав на викладені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок та в актах перевірок висновки посадових осіб податкових органів, у яких наведені вище юридичні особи перебувають на податковому обліку, стосовно:

- відсутності у ПП «Укравтоматизація» та ТОВ «КФ «ПТА» (контрагентів ПП «Мета-Груп Україна») та у ПП «Комфорт» (контрагента ТОВ «КФ «ПТА») достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ними показників;

- відсутності ПП «Укравтоматизація» та ТОВ «КФ «ПТА» за податковою адресою;

- непричетності ОСОБА_3, який згідно реєстраційних та установчих документів ПП «Укравтоматизація» є керівником та головним бухгалтером юридичної особи, до господарської діяльності підприємства (вказані обставини встановлені на підставі показів сусідів ОСОБА_3, які зазначили, що за своїми морально-діловими якостями, відсутністю спеціальної освіти (фінансово-економічної, бухгалтерської або юридичної) ОСОБА_3 не може бути керівником або головним бухгалтером підприємства).

Враховуючи наведені вище відомості, відповідач дійшов висновку про те, що контрагент позивача - ПП «Мета-Груп Україна» використовував у своїй діяльності юридичних осіб з ознаками фіктивності, правочини між ПП «Укравтоматизація», ТОВ «КФ «ПТА» та ПП «Мета-Груп Україна», а в подальшому між ПП «Мета-Груп Україна» та позивачем не спричинили жодних правових наслідків.

За таких обставин, відповідач вважає, що договір, за яким ПП «Мета-Груп Україна» зобов`язалось надати позивачу послуги з гальванопокриття деталей, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочину без фактичного здійснення господарської операції, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування валових витрат та податкового кредиту на користь позивача.

Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об`єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств, відповідач дійшов висновку про заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за лютий 2012 року на суму 7128 грн. 00 коп. та про невідповідність (завищення) від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2011 року у сумі 11880 грн. 00 коп. та від`ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за І квартал 2012 року на суму 95040 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 31.01.2013 № 0000132205, 31.01.2013 № 0000142205 та 31.01.2013 № 0000152205, якими відповідно до приписів пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 8910 грн. 00 коп., з яких: 7128 грн. 00 коп. - за основним платежем; 1782 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та здійснено коригування у сторону зменшення задекларованого позивачем розміру від`ємного значення податку на додану вартість на суму 11880 грн. 00 коп. і від`ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 95040 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач оскаржив їх до суду.

Позивач зазначає, що висновки податкового органу стосовно вчинення Державним підприємством «Завод порошкової металургії» податкового правопорушення є помилковими, оскільки нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарську операцію з ПП «Мета-Груп Україна» належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Оскільки висновки податкового органу про відсутність у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками вчинення господарської операції з ПП «Мета-Груп Україна» ґрунтуються на твердженнях про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагента та про відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, позивачем, з метою спростування таких доводів, подано суду відомості стосовно формування валових витрат та податкового кредиту за звітні періоди, що підлягали перевірці, первинні фінансово - господарські документи, що підтверджують виконання правочину та зв'язок між фактом придбання позивачем послуг із його господарською діяльністю.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.

У січні 2011 року позивачем укладено з ПП «Мета-Груп Україна» договір від 18.01.2011 № 18/01/11, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання надати позивачу послуги з гальванопокриття деталей за переліком (номенклатурою) та ціною, визначеними та погодженими сторонами у специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору, а позивач зобов`язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

Згідно з даними специфікації від 18.01.2011 № 1 до вказаного договору, сторонами правочину визначено, що вартість послуг з гальванопокриття однієї основи деталі ПМКП-110.00.20.001 складає 9 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ - 1 грн. 58 коп.

У грудні 2011 року та лютому 2012 року між ПП «Мета-Груп Україна» та позивачем підписано акти надання послуг від 14.12.2011 № 644, 19.12.2011 № 645, 19.12.2011 № 646, 26.12.2011 № 653, 30.12.2011 № 660, 02.02.2012 № 60 та 16.02.2012 № 80, відповідно до яких позивач прийняв виконані ПП «Мета-Груп Україна» на умовах договору від 18.01.2011 № 18/01/11 послуги з гальванопокриття 12000 деталей та оцінив їх вартість на загальну суму 114048 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 19008 грн. 00 коп.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена Державним підприємством «Завод порошкової металургії» у складі ціни послуг, представником позивача надано суду належним чином засвідчені копії виписаних ПП «Мета-Груп Україна» податкових накладних від 14.12.2011 № 49 на суму 14256 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2376 грн. 00 коп., 19.12.2011 № 50 на суму 14256 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2376 грн. 00 коп., 19.12.2011 № 51 на суму 14256 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2376 грн. 00 коп., 26.12.2011 № 70 на суму 14256 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2376 грн. 00 коп., 29.12.2011 № 77 на суму 14256 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2376 грн. 00 коп., 02.02.2012 № 8 на суму 28512 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 4752 грн. 00 коп. та 16.02.2012 № 29 на суму 14256 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2376 грн. 00 коп.

Оплату за виконані ПП «Мета-Груп Україна» послуги проведено позивачем у безготівковій формі на підставі виставлених його контрагентом рахунків на оплату по замовленню, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії рахунків на оплату, банківської виписки та аналітичних відомостей по рахунку 68/5 «розрахунки з іншими кредиторами».

Витрати, понесені позивачем на придбання послуг, виконаних ПП «Мета-Груп Україна», та податок на додану вартість, сплачений у складі їх ціни, включені позивачем до витрат, що враховуються під час визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, та до податкового кредиту.

Під час судового розгляду справи представник позивача пояснив суду, що основи деталей, послуги з гальванопокриття яких здійснювало ПП «Мета-Груп Україна», попередньо вироблялись силами підприємства позивача. Оскільки умовами укладеного між позивачем та ПП «Мета-Груп Україна» договору від 18.01.2011 № 18/01/11 передбачено, що відповідальним за переміщення деталей, гальванопокриттям яких займається контрагент, є позивач, переміщення цих деталей зі складу та на склад позивача здійснювалось його транспортом. На підтвердження цих обставин представником позивача надано суду належним чином засвідчені копії акту про використання металу для виробництва металокерамічних елементів, накладних на відпуск матеріалів на сторону або на переробку, а також подорожніх листів вантажного автомобіля.

Крім того, з метою доведеності суду обставин, що свідчать про наявність зв`язку між фактом придбання позивачем послуг із його господарською діяльністю, представником позивача подано суду докази реалізації деталей, нанесення гальванопокриття на які здійснювало ПП «Мета-Груп Україна», а саме: копії договорів про поставку деталей, укладених позивачем із контрагентами - одержувачами, додаткових угод та специфікацій до них, наказів про відпуск готової продукції (елементів металокерамічних ПМКП -110.00.20.001) зі складу та довіреностей на отримання деталей.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпунктів 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпунктів 14.1.165, 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділів ІІІ та V цього Кодексу.

Згідно з приписами підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 розділу ІІІ Податкового кодексу України, платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Об`єктом оподаткування цим податком є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 150.1 статті 150 цього Кодексу, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У свою чергу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Таким чином, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до витрат, що враховуються під час обчислення при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств для зменшення його валового доходу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 (що діяв до 16.12.2011), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Аналогічні за змістом положення викладені також у чинному з 16.12.2011 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт надання позивачу послуг з боку ПП «Мета-Груп Україна» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; обмеження, визначені статтею 139 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на формування витрат для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток підприємств, відсутні.

У період виконання ПП «Мета-Груп Україна» господарських зобов`язань перед позивачем вказана юридична особа була зареєстрована у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість. До видів діяльності контрагента позивача за КВЕД відносяться, зокрема, загальні механічні операції, виготовлення інших готових металевих виробів. Зазначені обставини свідчать про можливість ПП «Мета-Груп Україна» здійснювати господарські операції з надання послуг з гальванопокриття деталей та складати за їх результатами податкові накладні.

У свою чергу, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД, досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання позивачем у власній господарській діяльності виконаних ПП «Мета-Груп Україна» послуг з гальванопокриття деталей з метою подальшого постачання цих матеріальних цінностей наступним контрагентам - одержувачам товарів, що у свою чергу підтверджує реальність виконання наведених вище операцій.

Відсутність сертифікатів якості товарів та товарно-транспортних накладних не слугує беззаперечним доказом, що спростовує обставини виконання ПП «Мета-Груп Україна» послуг з гальванопокриття деталей, оскільки складання позивачем товарно - транспортної накладної при самостійному переміщенні основ деталей зі складу та на склад не є обов`язковим, а сертифікати якості товару слугують виключно для надання інформації про якість продукції, проте не є документами первинного податкового обліку, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у податкового органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Водночас, з дослідженого у судовому засіданні акта перевірки вбачається, що відповідачем в дійсності факт отримання позивачем від ПП «Мета-Груп Україна» послуг та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено отриману від інших органів державної податкової служби податкову інформацію стосовно господарської діяльності ПП «Мета-Груп Україна» та його контрагентів - постачальників, яка судом до уваги не приймається, оскільки ґрунтується на припущеннях посадових осіб податкових органів та стосується осіб, які не беруть участі у даній справі.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг позивачу його контрагентом у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму витрат та податкового кредиту, задекларованих позивачем, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 31.01.2013 № 0000132205, 31.01.2013 № 0000142205 та 31.01.2013 № 0000152205 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1158 грн. 30 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення - рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 31.01.2013 № 0000132205, 31.01.2013 № 0000142205 та 31.01.2013 № 0000152205, - визнати протиправними та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Завод порошкової металургії» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1158 (одна тисяча сто п'ятдесят вісім) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 28 травня 2013 року.