Постанова № 34549879, 31.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2013 року м. Львів № 813/241/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Думич Х.М., розглянув адміністративну справу за позовом державного підприємства «Рава-Руський спиртовий завод» до державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Рава-Руський спиртовий завод» (далі - ДП «Рава-Руський спиртовий завод») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001092300 від 26.09.2012 року, № 0001082300 від 26.09.2012 року та № 0004932300 від 07.10.2012 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підприємство здійснило реальні господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей в постачальників ПП «Ардея-Тех» та ТОВ «УкрПромтехснаб», тому висновки податкового органу про фіктивність таких операцій є надуманими, а прийняті на підставі таких висновків рішення підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. 31 жовтня 2013 року подав заяву про те, що позовні вимоги підтримує повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд завершити розгляд справи у його відсутність.

Податковий орган наполягає на тому, що постачальники платника податків ПП «Ардея-Тех» та ТОВ «УкрПромтехснаб» не могли реально здійснити поставку товарів, оскільки не володіють необхідними для цього матеріальними та трудовими ресурсами, а також з огляду на територіальну віддаленість контрагентів. Платник податку не надав до перевірки документальних доказів транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей та інших доказів (сертифікатів якості тощо), тому висновки податкового органу є об'єктивними, а рішення про визначення платнику податків грошових зобов'язань ґрунтуються на законі. Представник відповідача просить суд задоволенні позову відмовити. 31 жовтня 2013 року подав клопотання про завершення розгляду справи без його участі, зазначив також, що позовні вимоги заперечує повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

На підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд замінив відповідача державну податкову інспекцію у Жовківському районі Львівської області ДПС на його процесуального правонаступника - державну податкову інспекцію у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Жовківському районі).

Суд заслухав пояснення осіб, що беруть у справі, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі підтверджуються, та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ДП «Рава-Руський спиртовий завод» утворено згідно з розпорядженням Жовківської районної ради №484 від 31.12.1991 року та перебуває на обліку платників податків у ДПІ в Жовківському районі.

На підставі долучених до матеріалів справи доказів суд встановив, що в грудні 2010 року позивач мав фінансового-господарські відносини з ПП «Ардея-Тех» щодо придбання будівельних матеріалів та з ТОВ «УкрПромтехснаб» стосовно придбання котельного палива.

Між ДП «Рава-Руський спиртовий завод» та ПП «Ардея-Тех» договір про поставку товарів не укладався, їх господарські відносини виникли на підставі усної домовленості, а їх суть відображено у видаткові накладній № 131201 від 13.12.2010 року на поставку будівельних матеріалів (шпаклівки, ґрунтовки, сніжки) на загальну суму 5170 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 861,67 грн. (а.с. 171). На підставі цієї накладної ДП «Рава-Руський спиртовий завод» відніс до складу валових витрат підприємства за 4 квартал 2010 року суму 4310 грн. По факту поставки ТОВ «Ардея-Тех» виписало позивачу податкову накладну №787 від 13.12.2010 року (а.с. 170), на підставі якої останній відніс до складу податкового кредиту за грудень 2010 року 861,67 грн.

Доставка товару на склад підприємства здійснювалася власним транспортом покупця, що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля (а.с.186, 193). Придбані в ПП «Ардея-Тех» будівельні матеріали надалі було використано на потреби ДП «Рава-Руський спиртовий завод». На підтвердження цього представник позивача надав копії вимог від 28.12.2010 року (а.с. 173), в яких зазначено про видачу будівельних матеріалів для ремонтних робіт. Заборгованості по оплаті товару перед постачальником немає.

Щодо господарських відносин позивача і ТОВ «УкрПромтехснаб», то суд встановив, що такі виникли на підставі договору поставки №1-25/11/10 від 25.11.2010 року (а.с. 73-75), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник (ТОВ «УкрПромтехснаб») зобов'язується поставити (передати у власність) Замовнику (ДП «Рава-Руський спиртовий завод») Продукцію, а саме: паливо котельне, а Замовник - прийняти і оплатити її відповідно до умов даного договору. Відповідно до п. 2.3 договору Постачальник зобов'язується надати Замовнику рахунок-фактуру, свідоцтво про якість продукції, видаткову та податкові накладні. Відповідно до п. 5.1. договору Постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізнодорожним транспортом згідно домовленості сторін на адресу Замовника, яка зазначається у рознарядці Замовника. Поставка здійснюється на умовах DDP м. Рава-Руська. Додатком №1 до договору від 25.11.2010 року є протоколи узгодження цін, яким сторони погодили ціну на паливо котельне в розмірі 2500 грн. за тонну.

Факт поставки палива підтверджується рахунком-фактурою №СФ-1229-25 від 29.12.2010 року та видатковою накладною №РН-1229-23 від 29.12.2010 року на суму 72909,89 грн., в т.ч. 12151,65 грн. ПДВ (а.с. 146, 147), а також рахунком-фактурою № СФ-1215-24 від 15.12.2010 року та видатковою накладною № РН-1215-24 від 15.12.2010 року на суму 83474,87 грн. в т.ч. 13912,48 грн. ПДВ (а.с. 149, 150).

Вартість котельного палива позивач оплатив у повному обсязі. На підставі зазначених вище первинних документів позивач відніс до складу валових витрат за 4 квартал 2010 року суму 130320,63 грн.

По факту поставки ТОВ «УкрПромтехснаб» виписало позивачу податкову накладу №121524 від 15.12.2010 року на суму 83474,87 грн., в т.ч. 13912,48 грн. ПДВ та податкову накладну №122925 від 29.12.2010 року на суму 72909,89 грн., в т.ч. 12151,65 грн. ПДВ (а.с. 148, 152). На підставі цих податкових накладних ДП «Рава-Руський спиртовий завод» відніс до складу податкового кредиту за грудень 2010 року сплачений у вартості котельного палива ПДВ на загальну суму 26064,13 грн.

Як пояснив представник позивача, котельне паливо придбано для використання у власній господарській діяльності заводу. На підтвердження цього представник позивача надав: картку № 1 складського обліку матеріалів (згідно з якою пальне від ТОВ «Укрпромтехснаб» оприбутковано на складі підприємства), довідку про поставку котельного палива ТОВ «УкрПромтехснаб» ДП «Рава-Руський спиртовий завод» за грудень 2010 року, довідку про рух котельного палива за 2010 року, інформацію про загальновиробничі норми питомих витрат палива, теплової та електричної енергії на Рава-Руському спиртовому заводі, які затверджено на 2010 рік, звіти про обсяги виробництва та реалізації спирту за грудень 2010 року, копії лімітно-забірних карток з відомостями про списання палива (а.с. 162-163, 168, 169174, 175, 180, 185). Крім того, представник позивача надав суду копію книги реєстрації матеріальних цінностей, що ввозяться, у якій є відмітки про в'їзд на територію підприємства транспортних засобів, якими доставлявся товар від постачальників ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Укрпромтехснаб» (а. с. 181-183).

У серпні 2012 року ДПІ у Жовківському районі провела позапланову виїзну документальну перевірку ДП «Рава-Руський спиртовий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Світлохім», ПП «Ардея-Тех», ТОВ «УкрПромтехснаб» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року, за наслідками якої складено акт №578/22-0/00374769 від 22.08.2012 року (далі - акт перевірки від 22.08.2012 року).

У висновках акта перевірки від 22.08.2012 року відповідач зазначив про наступні порушення норм податкового законодавства, які діяли у період виникнення взаємовідносин з «Ардея-Тех» і ТОВ «УкрПромтехснаб»:

- пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 26926 грн., в т.ч. за грудень 2010 року в сумі 6249 грн., в січні 2011 року в сумі 20677 грн.;

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено валові витрати у 4 кварталі 2010 року на суму 134630 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у 4 кварталі на суму 33658 грн.

Як зазначено в акті від 22.08.2012 року, при перевірці ДП «Рава-Руський спиртовий завод» ДПІ у Жовківському районі використала акт Алчевської ОДПІ № 299/22-300/37156768 від 15.05.2012 року, який складено за наслідкам позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ардея-Тех» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість. Відповідно до цього акта, у ПП «Ардея-Тех» немає необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності, зокрема в акті зазначено про відсутність виробничих, складських приміщень, транспортних засобів, працівників, що свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань. Господарські операції між ПП «Ардея-Тех» та його контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення такої діяльності. Як підсумок в акті Алчевської ОДПІ зазначено про нікчемність правочинів ПП «Ардея-Тех» з його контрагентами та безтоварність їх господарських операцій.

Стосовно ТОВ «УкрПромтехснаб», то відповідач врахував висновки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, які викладено в акті № 1558/23-610/32688548 від 20.05.2011 року за наслідками перевірки названого контрагента з питань правомірності та обґрунтованості формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по декларації з ПДВ за грудень 2010 року, січень, лютий 2010 року, у якому також зазначено про нікчемність правочинів, безтоварність господарських операцій ТОВ «УкрПромтехснаб» та відсутність об'єкта та бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

На підставі зазначених в актах актів Алчевської ОДПІ та ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська висновків відповідач вирішив, що ПП «Ардея-Тех» і ТОВ «УкрПромтехснаб» об'єктивно не могли здійснити поставок на ДП «Рава-Руський спиртовий завод», які оформлено зазначеними вище видатковими та податковими накладними.

У зв'язку з цим відповідач дійшов висновку, що про завищення податкового кредиту за грудень 2010 року внаслідок включення до його складу податку на додану вартість згідно з податковими накладними від ПП «Ардея-Тех» на суму 862 грн., від ТОВ «УкрПромтехснаб» на суму 26064 грн. З тих самих підстав відповідач зробив висновок про завищення валових витрат за 4 квартал 2010 року на суму 134630 грн., та як наслідок заниження податку на прибуток на загальну суму 33658 грн.

На підставі акта перевірки від 22.08.2012 року ДПІ у Жовквському районі винесла:

1) податкове повідомлення-рішення № 0001092300 від 26.09.2012 року, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 28489,25 грн., в т.ч. 26926 грн. за основним платежем, 1563,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

2) податкове повідомлення-рішення № 0001082300 від 26.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ДП «Рава-Руський спиртовий завод» за платежем податок на прибуток на загальну суму 42082,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 33658 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 8414,50 грн.

Зазначені рішення платник оскаржив спершу до ДПС у Львівській області, яка за наслідками розгляду первинної скарги висла рішення №23771/10/10-2005/1845 від 02.11.2012 року. Згідно з цим рішення, скаргу ДП «Рава-Руський спиртовий завод» залишено без задоволення, а крім того збільшено його грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 5168,25 грн. (штрафні (фінансові) санкції на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України). З урахуванням рішення №23771/10/10-2005/1845 від 02.11.2012 року ДПІ у Жовківському районі винесла податкове повідомлення-рішення № 0004932300 від 07.10.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ДП «Рава-Руський спиртовий завод» на 5168,25 грн.

Повторну скаргу на зазначені вище податкові повідомлення-рішення платник подав до ДПС України, яка рішенням № 6681/0/61-12/10-2115 від 06.12.2012 року залишила її без задоволення. Попри це ДП «Рава-Руський спиртовий завод» не погоджується з правомірністю висновків, викладених в акті перевірки від 22.08.2012 року та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим звернулося з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

До набрання 01.01.2011 року чинності Податковим кодексом України правове регулювання відносин щодо справляння окремих видів податків, зокрема податку на додану вартість та податку на прибуток, регулювались нормами спеціальних законів, а саме: Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України № 334/94-ВР). Зважаючи на те, що об'єктом перевірки відповідача були правовідносини з його контрагентами, які виникли до 01.01.2011 року, тобто в період дії зазначених вище спеціальних Законів, суд під час розгляду даної справи керується нормами законодавства, які діяли на момент виникнення відносин між ДП «Рава-Руський спиртовий завод» та ПП «Ардея-Тех», ТОВ «УкрПромтехснаб».

Правовідносини щодо справляння податку на додану вартість до набрання чинності Податковим кодексом України регулював Закон України «Про податок на додану вартість», відповідно до вимог підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 якого об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

У відповідності до пп.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 1) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; 2) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до пп.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий адміністративний суд України в листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010р. «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» роз'яснив, що не є підставою для відмові у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Порядок нарахування, декларування та сплати податку на прибуток, до набрання чинності Податковим кодексом України, був регламентований спеціальним законом - Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Об'єктом оподаткування, згідно з приписами п. 3.1 ст. 3 цього Закону, є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, а також суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Закон України № 334/94-ВР визначає валовий доход як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход в т.ч. включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг). Не включаються до складу валового доходу в т.ч. суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), отримані (нараховані) платником ПДВ, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 11.3.1. ст. 11 Закону України № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу підприємства вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 1) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; 2) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

При вирішенні спору суд виходить з наступних мотивів:

ДП «Рава-Руський спиртовий завод» є зареєстрованим суб'єктом господарювання у сфері виробництва етилового спирту. Для здійснення своєї діяльності підприємство має необхідні для цього власні виробничі потужності, складські приміщення, які розташовано в м. Рава-Руська, про що зазначено в акті перевірки від 22.08.2012 року.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів суд встановив, що валові витрати за 4 квартал 2010 року на суму 134630 грн. та податковий кредит за грудень 2010 року на загальну суму на суму 26926 грн. позивач сформував за наслідками господарських операцій зі своїми контрагентами: ПП «Ардея-Тех» та ТОВ «УкрПромтехснаб». Зміст господарських операцій, в т.ч. найменування товару, їх обсяг, вартісні показники відображено у видаткових накладних, рахунках-фактурах, виставлених покупцю для оплати, а також у податкових накладних, які були правовою підставою для формування податкового кредиту за грудень 2010 року. Згадані вище первинні документи оформлено належним чином, зауважень до їх змісту чи форми не виникало.

В акті перевірки від 22.08.2012 року відповідач, обґрунтовуючи безтоварність господарських операцій позивача, окрім результатів податкових перевірок контрагентів останнього, зазначив також про відсутність товарно-транспортних накладних, які б засвідчували факт перевезення товару на територію заводу. З цього приводу суд встановив наступне.

В книзі реєстрації матеріальних цінностей, що ввозяться на підприємство (а.с.181-184), копію якого представник позивача надав для долучення до матеріалів справи, є зокрема запис про те, що 15.12.2010 року від постачальника ТОВ «УкрПромтехснаб» поступило паливо котельне в кількості 33,39 тон; на територію підприємства зазначений товар доставив вантажний автомобіль НОМЕР_4. Згідно з даними ВРЕР ДАІ вказаний вантажний автомобіль (сідловий тягач DAF 95XF480) зареєстровано за гр.ОСОБА_1, зареєстрованим місцем проживання якого є: АДРЕСА_1.

З метою з'ясувати обставини щодо доставки на ДП «Рава-Руський спиртовий завод» котельного палива у кількості 33,39 тон суд постановив ухвалу від 29.04.2013 року про судове доручення Дніпропетровському окружному адміністративному суду допитати у якості свідка гр. ОСОБА_1 У відповідь Дніпропетровський окружний адміністративний суд надіслав ухвалу від 10.07.2013 року про повернення судового доручення Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 року без виконання. Як вбачається з ухвали від 10.07.2013 року, допитати ОСОБА_1 не вдалося у зв'язку з тим, що за вказаною вище адресою він не проживає, а відомостей щодо місця його перебування немає.

Крім запису в журналі реєстрації сировини від 15.12.2010 року про отримання від постачальника ТОВ «УкрПромтехснаб» палива в кількості 33,39 тон, є ще один запис від 29.12.2010 року про отримання від того ж постачальника палива в кількості 29164 тон., доставленого автомобілем днз 8026. Факт доставки пального на завод підтверджують ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які у своїх письмових поясненнях зазначили, що дійсно приймали паливо котельне від постачальника ТОВ «Укрпромтехснаб» 15.12.2010 року та 29.12.2010 року в обсязі, який зазначено в журналі реєстрації сировини. Письмові пояснення вказаних осіб долучено до матеріалів справи.

Що ж стосується відсутності товарно-транспортних накладних, про що відповідач зазначає в акті перевірки для підтвердження власних висновків про безтоварність операцій, то такі доводи є безпідставними, оскільки відсутність цих документів поряд з наявністю інших доказів та встановлених на їх підставі фактів, сама по собі не свідчить про безтоварність господарських операцій. Крім того, податковим органом не було досліджено особливостей поставки. Зокрема, згідно з умовами договору №1-25/11/10 від 25.11.2010 року поставка товару його замовнику є обов'язком постачальника, що передбачає обов'язок останнього організувати та оплатити транспортні витрати по доставці товару. Відтак, позивач не мав зобов'язань по документуванню транспортних послуг.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з ПП «Ардея-Тех» та ТОВ «УкрПромтехснаб». Первинні документи, про які зазначено вище, і які, на думку суду, у повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій, позивач також надав податковому органу для перевірки, але їм не було надано належної правової оцінки.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Попри свій обов'язок, відповідач не довів суду неможливості здійснення ПП «Ардея-Тех» та ТОВ «УкрПромтехснаб» господарської діяльності, як це зазначено в акті перевірки від 22.08.2012 року. Висновки податкового органу про завищення показників податкового кредиту та заниження зобов'язань по податку на прибуток за наслідками господарських операцій позивача з названими контрагентами, по суті, ґрунтуються на результатах перевірок цих же контрагентів, які проводили Алчевська ОДПІ та ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, про фіктивність правочинів, укладених названими підприємствами.

З приводу такого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, варто зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу. У даному випадку суд взяв до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 31.01.2011 року в справі № 21-47а10 наступного змісту. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація;. експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (пп. 83.1.1. 83.1.2. 83.1.383.1.4. 83.1.6. п. 81.3 ст. 83 ПК України).

Всупереч наведеній нормі, орган ДПС досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства. Проте, висновки про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України відповідач зробив з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ані Податковий кодекс України, ані Закон України «Про державну податкову службу України» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Податкові органи не наділено компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону. Встановивши, що правочин має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яку наведено у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема, корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо у нього і були б відповідні переконання.

За змістом статті 228 ЦК України у редакції, яка діє з 01 січня 2011 року, правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, належать до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

З цього приводу слід також додати, що відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На основі наведено вище суд дійшов до висновку, що прийняті на основі висновків акта перевірки від 22.08.2012 року податкові повідомлення-рішення № 0001092300 від 26.09.2012 року, № 0001082300 від 26.09.2012 року та № 0004932300 від 07.10.2012 року не відповідають критеріям, які наведено у ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки їх прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. Поряд з тим, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд вважає, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

На підставі норми статті 94 КАС України суд присуджує понесені позивачем судові витрати (судовий збір) з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Жовківському районі № 0001092300 від 26.09.2012 року, № 0001082300 від 26.09.2012 року та №0004932300 від 07.10.2012 року.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 05 листопада 2013 року.

Суддя Москаль Р.М.