Ухвала суду № 34548676, 31.10.2013, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 415/1945/13-ц

Провадження № 22ц/782/3963/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого: Дронської І.О.

суддів: Карташова О.Ю., Оробцової Р.І.,

при секретарі Скоробогатовій Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за апеляційною скаргою Відокремленого підрозділу «Шахта «Привільнянська» Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 13 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа: директор Відокремленого підрозділу «Шахта «Привільнянська»- Молодик В.І.,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що з 12.09.2006року він працював у відповідача, та з 21.07.2011року був переведений на посаду гірничого майстра підземного, а 11.02.2013року- звільнений з посади наказом № 64К від 11.02.2013року згідно з п.7 ст.40 КЗпП України за появу на роботі у нетверезому стані. Своє звільнення вважає незаконним та необґрунтованим, оскільки на роботу він приїхав у нормальному стані, але начальнику здалося, що він вживав алкоголь, та його пояснень щодо хворобливого стану не прийняв, у медичному огляді йому було відмовлено, первинна профспілкова організація шахти згоди на його звільнення не дала. З 12.02.2013року він не працює. Просив, після уточнення позовних вимог, поновити його на роботі на посаді гірничого майстра підземного ділянки «Водовідлив» ОП «Шахта Привільнянська» ПАВ «Лисичанськвугілля» та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.02.2013року в сумі 5647,34грн.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 13 серпня 2013року позовні вимоги ОСОБА_1задоволені. Поновлено ОСОБА_1 на роботі з 11.02. 2013 року на займаній ним до його звільнення посаді та стягнуто з ПАТ «Лисичанськвугілля на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 5647,34грн. Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідачем ВП «Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля» подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задовольнянні позовних вимог ОСОБА_1

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справ, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проаналізував наявні дані, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі та надані сторонами, в їх сукупності, всі докази, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України та правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

За результатом розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивач з 21.07.2011р. по день його звільнення - 11.02.2013р. працював на посаді гірничого майстра з підземним повним робочим днем ділянки «Водовідлив» ОП «Шахта Привільнянська» ПАВ «Лисичанськвугілля». З 17.08.2005р.позивач був членом Професійної спілки працівників вугільної промисловості, а з вересня 2006 року - первинної профспілкової організації - Профспілкова організація шахти «Привільнянська». 05.02.1013р. комісією у складі: заступника начальника ділянки «Водовідлив» - Марченка Д.О.; медсестри - ОСОБА_4; охоронця - ОСОБА_5 було складено акт, в якому зазначено, що гірничий майстер ОСОБА_1, був відсторонений від роботи у зв'язку із находженням на роботі у нетверезому стані, ознаками алкогольного сп'яніння були: запах алкоголю з роту, порушення мови, нестійкість пози, при цьому лікар підприємства ОСОБА_6, яка безпосередньо проводила огляд позивача у медичному пункті на встановлення факту його перебування на роботі у нетверезому стані, до складу комісії включена не була та вказаний акт не підписувала. Зазначений акт затверджено директором ВП «Шахта «Привільнянська» - В.І. Молодик.

Згідно із записом в трудовій книжці позивача його було звільнено 11.02. 2013 року на підставі наказу № 64-К від 11.02 2013 року згідно із п. 7 ст. 40 КЗпП України.

Згідно наказу № 167 від 11.02.2013року «Про рішення ПДК з охорони праці від 07 лютого 2013 року» за підписом директора ВП шахта «Привільнянська», формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 - « за систематичне порушення п. 3.5. IV «Правил безпеки в вугільних шахтах», зокрема, за неодноразове знаходження на підприємстві у нетверезому стані гірничого майстра ОСОБА_1 таб. № 4091- звільнити з підприємства 11.02.2013року».

Разом з тим, згідно з наказом № 64-к від 11.02.2013року, за підписом директора ВП шахта «Привільнянська», формулювання звільнення ОСОБА_1 зазначено: поява на роботі в нетверезому стані 11.02.2013року.

Вказані обставини повністю відповідають матеріалам справи.

Прймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, приймаючи до уваги те, що відповідачем не було надано суду доказів створення комісія для встановлення перебування ОСОБА_1 у нетверезому стані на роботі за розпорядженням (наказом) керівника відокремленого підрозділу - його директора, а так само не було надано доказів реєстрації відповідного наказу в журналі реєстрації наказів по підрозділу, відповідно до встановленого на підприємстві порядку документообігу; підписання акту комісією про знаходження ОСОБА_1 у нетверезому стані без відповідного клінічного обстеження ОСОБА_1, (алкотест, забір крові і т.п.) за суб'єктивно встановленими ознаками, які на погляд осіб, що підписали акт, свідчили про вживання позивачем алкоголю та його нетверезий стан; наявність розбіжностей у формулюваннях підстав звільнення з роботи ОСОБА_1 за наказом № 167 від 11.02.2013року - за систематичне порушення правил трудового розпорядку з посиланням на вищевказані правила безпеки, а саме, за систематичне знаходження на підприємстві в нетверезому стані та за наказом № 64-К від 11.02.2013р. - поява на роботі в нетверезому стан, що, відповідно до п.п. З, 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є самостійними підставами для звільнення працівника, а також відсутність згоди на звільнення ОСОБА_1 профспілкового комітету шахти «Привільнянська», суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивача було звільнено з роботи з порушенням приписів чинного законодавства щодо розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, що вказує на обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1

З визначеним судом першої інстанції розміром середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідач згоден. Наданий розрахунок судом перевірено.

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт вважає, що відсутність акту обстеження ОСОБА_1 у наркологічному диспансері та медичний огляд на предмет алкогольного сп'яніння не є обов'язковим, оскільки факт знаходження ОСОБА_1 у нетверезому стані підтверджено свідками.

Відповідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, дійсно, відповідно до ст.57 ЦПК України показання свідків є доказами, але враховуючи обставини справи та необхідність встановлення факту сп'яніння, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що доказами появи працівника у нетверезому стані не можуть бути тільки показання свідків, оскільки ці пояснення підлягають оцінці саме у сукупності з іншими доказами з урахуванням усіх обставин, що підлягають встановленню при вирішення питання законності звільнення працівника за цією підставою.

Так, Тимчасовою інструкцією «Про порядок медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння», затвердженою зам.Міністра охорони здоров'я СРСР 01.08.1988 № 06-14/33-14 медичний огляд для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння у випадках, у т.ч. перебування у стані сп'яніння та вживання спиртних напоїв на роботі проводиться у спеціалізованих кабінетах наркологічних диспансерів ( відділень) лікарями психіатрами- наркологами або у лікувально-профілактичних закладах лікарями психіатрами-наркологами і лікарями інших спеціальностей, які пройшли підготовку, як безпосередньо у закладах так і з виїздом у спеціально облаштованих автомобілях ( п.2).

Відповідно до п.7 тимчасової нструкції лабораторні дослідження при проведенні огляду є обов'язковими.

Відповідно до п.8 тимчасової нструкції у випадках сумнівної картини алкогольного сп'яніння необхідно застосовувати не менше двох біологичних реакцій на алкоголь (проба Рапопорта, Мохова-Шинкаренка, аппарат ППС-1).

Відповідно до п.11 - результати медицичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю та встановлення алкогольного сп'яніння може вважатися дійсним при умові отримання у ході медичного огляду, виконаного у відповідності із зазначеною Інструкцією та при використанні при проведенні лабораторних досліджень тільки медодики та обладнання, дозволених Мінздравом СРСР для застосування для огляду.

Як вбачається з наказу МОЗ СРСР від 08.09.1988р.№ 694 "Про заходи щодо подальшого вдосконалення медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння" медичний огляд у випадках конфліктних ситуацій, пов'язаних з перебуванням на роботі у нетверезому стані, проводиться лікарем, який пройшов спеціальну підготовку, у спеціалізованих кабінетах наркологічних диспансерів або у лікувально-профілактичних закладах ( п.1.7.), про що складається Протокол медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану алкогольного сп'яніння, (форма N 115/у),(п.1).

Відповідно до роз'яснення Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги МОЗ у листі щодо порядку медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану алкогольного сп'яніння від 21.06.2013р.№ 3.22-17/327/182 тимчасова інструкція про порядок медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння, яку затверджено заступником Міністра МОЗ СРСР від 01.09.88 N 06-14/33-14, є доповненням до наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР від 08 вересня 1988 року N 694 "Про заходи щодо подальшого вдосконалення медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння".Зазначений Наказ включений до Переліку наказів МОЗ СРСР, які застосовуються в Україні, що додається до вказівки Міністерства охорони здоров'я України від 28 травня 1996 р. N 165 (пункт 399).

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем відповідного медичного огляду щодо наявності стану сп'яніння у спеціалізованому кабінеті наркологічного диспансеру чи іншому відповідному медичному закладі ОСОБА_1 не проходив.

На пропозицію ОСОБА_1 направити його на відповідний медичний огляд, останньому відповідачем було відмовлено.

Лікарь підприємства ОСОБА_6, яка безпосередньо проводила огляд позивача у медичному пункті шахти на встановлення факту перебування на роботі ОСОБА_1 у нетверезому стані, не має ліцензії на застосування спецзасобів для визначення рівня алкоголю.

Крім того лабораторні дослідження проведені не були, відповідне обладнання щодо встановлення вживання алкоголю не застосовувалось.

Посилаючись у апеляційній скарзі на пояснення свідків, що підтверджували знаходження ОСОБА_1 на роботі у нетверезому стані, апелянт не зазначає підстав, з яких суд повинен був оцінити критично та відхилити пояснення інших свідків, які не підтвердили наявність ознак вживання позивачем алкоголю, а навпроти, вказували на їх відсутність.

Так, з пояснень заступника начальника ділянки ОСОБА_3, ( члена комісії, який підписав акт про наявність нетверезого стану у ОСОБА_1.), допитаного судом першої інстанції у якості свідка, вбачається, що свідок запаху алкоголю від ОСОБА_1 не чув, а стан останнього визначив через його зовнішній стан.

Інші свідки ( ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10) у судовому засіданні дали пояснення про відсутність ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1

На підставі зазначеного колегія суддів вважає, що пояснення свідків, на які посилається апелянт, не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту знаходження позивача у нетверезому стані, при відсутності відповідного медичного висновку щодо встановлення факту вживання алкоголю 05.02.2013р. та стану сп'яніння ОСОБА_1, складеного відповідно до тимчасової інструкції « Про порядок медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння» та наказу МОЗ СРСР від 08.09.1988р.№ 694 "Про заходи щодо подальшого вдосконалення медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння», наявність якого є обов'язковою умовою для вирішення спірного питання.

Інші доводи апеляційної скарги щодо відсутності згоди профспілкової організації на звільнення ОСОБА_1 були предметом дослідження судом першої інстанції, висновок якого з цього питання колегія суддів вважає правильним.

Також колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що профспілкова організація не дала згоди на звільнення позивача з мотивів жалісливості, оскільки останній має 2-х малолітніх дітей.

Як вбачається з пояснень голови профспілкового комітету ОСОБА_11, допитаного судом першої інстанції у якості свідка, згоду на звільнення ОСОБА_1 профспілковий комітет не дав у зв'язку з тим, що надані на розгляд профкому документи були оформлені неграмотно та був відсутній акт медичного висновку про стан алкогольного сп'яніння позивача.

Щодо постійного зловживання алкоголю та знаходження ОСОБА_1 у нетверезому стані на роботі, колегія суддів вважає, що встановлення факту знаходження ОСОБА_1 на роботі у нетверезому стані 03.12.2012року та наявність наказу про догану не має ознак системності та не може бути підставою для висновку про знаходження ОСОБА_1 у нетверезому стані на роботі й 05.02.2013року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволенні судом першої інстанції не тільки з підстав щодо порушення відповідачем порядку встановлення та не доведення останнім факту знаходження на роботі ОСОБА_1 у нетверезому стані, а також відсутності згоди первісної профспілкової організації на звільнення позивача, що апелянт не вважає порушенням, а й з підстав порушення відповідачем приписів чинного законодавства щодо розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, про судом першої інстанції зазначено у мотивувальній частині рішення.

Начало формы

З урахування вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не надано доказів щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що потягло за собою невідповідність висновку суду обставинам справи.

Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення переглянуте колегією суддів в межах доводів апеляційної скарги, в повній мірі відповідає вимогам закону, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 209, 303,304,п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313,314,315,317,319 ЦПК України судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відокремленого підрозділу «Шахта «Привільнянська» Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», відхилити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 13 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа: директор Відокремленого підрозділу «Шахта «Привільнянська»- Молодик В.І., залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий

Судді:

З урахування вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не надано доказів щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що потягло за собою невідповідність висновку суду обставинам справи.

Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення переглянуте колегією суддів в межах доводів апеляційної скарги, в повній мірі відповідає вимогам закону, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 209, 303,304,п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313,314,315,317,319 ЦПК України судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відокремленого підрозділу «Шахта «Привільнянська» Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», відхилити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 13 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа: директор Відокремленого підрозділу «Шахта «Привільнянська»- Молодик В.І., залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий

Судді: