Вирок № 34546559, 30.10.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/7945/2012

Провадження № 1/344/111/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1

з участю: секретарів: Мельник Н.С., Гречун Т.Б., Стефанець Г.Я.

прокурорів: Свірідова Д.І., Соломчака Б.Т.,

ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Івано-Франківську кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, розлученого, на утриманні нікого немає, приватного підприємця, згідно ст.89 КК України - раніше не судимого,

за ст.192 ч.2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 заподіяв майнову шкоду у великих розмірах шляхом обману, за відсутності ознак шахрайства, за попередньою змовою групою осіб.

Злочин вчинено за наступних обставин.

12 квітня 1998 року за договором позики ОСОБА_4 передав у борг своєму колезі по роботі ОСОБА_5 3500 грн., які останній вчасно не повернув.

За рішенням Івано-Франківського міського суду від 22.09.1998 року, ОСОБА_5 повинен був відшкодувати ОСОБА_4 за вказаним договором із врахуванням інфляції 4200 грн., на що останній погодився та добровільно, до набрання рішенням законної сили, повернув борг ОСОБА_6 в розмірі 3771,99 грн. Дане повернення боргу, відбулося шляхом відрахування в жовтні 1998 року, вищевказаної суми із грошової допомоги при звільненні потерпілого ОСОБА_5 у фінансовому відділенні військової частини. А з врахуванням того, що з потерпілого ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4, раніше з грошового забезпечення було утримано ще і 328,01 грн, то підсудній ОСОБА_4, отримав всю суму боргу, встановленого рішенням суду від 22.09.1998 року.

Однак, 18 липня 2000 року ОСОБА_4 звернувся із заявою до Івано-Франківського міського суду, де повідомив завідомо неправдиві дані про невиконання вищевказаного рішення суду та просив видати дублікат виконавчого листа. Отримавши відмову заступника голови суду у видачі вказаного виконавчого листа за відсутності законних підстав, з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_5, вступив у злочинну змову з невстановленою слідством особою, яка діючи в користь підсудного ОСОБА_4, ввівши в оману посадових осіб Івано-Франківського міського суду, 09.08.2001 року незаконно виготовила та без належної реєстрації, в порушення встановленого законодавством порядку, передала підсудному ОСОБА_4 дублікат виконавчого листа відповідно до рішення суду від 22.09.1998 року. Маючи намір довести свій злочинний умисел по заволодінню майном потерпілого ОСОБА_5 до кінця, підсудний ОСОБА_4 передав дублікат виконавчого листа, виданий 09.08.2001 року до Державної виконавчої служби, повідомив державному виконавцю Малині Ю.В. про невиконання судового рішення, та вимагав негайно передати останній у відділення Ощадного банку України для стягнення грошей з рахунку ОСОБА_5

На підставі отриманого дублікату виконавчого листа та усного звернення ОСОБА_4, 15.08.2001 року державним виконавцем шляхом розпорядження, до відділення Державного Ощадного банку було направлено для виконання дублікат виконавчого листа від 09.08.2001 року по цивільній справі №2-4058/1998р. про стягнення із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 коштів в розмірі 4200 грн.

Як наслідок, із ОСОБА_5 з вересня 2001 року по травень 2004 року відділенням Державного Ощадного банку було утримано та передано на рахунок ОСОБА_4 3592 грн. 15 коп., якими останній заволодів шляхом обману, заподіявши потерпілому майнової шкоди у великих розмірах.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому звинуваченні заперечив та пояснив, що в квітні 1998 року він позичив ОСОБА_5 3500 грн, про що було укладено відповідну угоду. Оскільки боржник своєчасно не повернув гроші, то він змушений був звернутися до суду із позовом про повернення боргу. В період тривання судового процесу, він домовився із потерпілим ОСОБА_5, що той повинен віддати йому борг в сумі 8400 грн., із яких 4200 грн. він виплачує добровільно із грошового забезпечення, а решту суми по виконавчому листу. Даний позов було задоволено і судом прийнято рішення про стягнення із ОСОБА_5 на його користь 4200 грн, із врахуванням індексу інфляції. Вважаючи, що він, ОСОБА_4, отримавши від ОСОБА_5, 4200 грн. основного боргу, які було утримано із грошової допомоги останнього, з позадоговірних зобовязань, тобто на основі усної домовленості, має право на отримання ще і 4200 грн., відповідно до рішення Івано-Франківського міського суду. А тому, 31.10.2000 року він звернувся із заявою до Івано-Франківського міського суду про видачу дубліката виконавчого листа по вищезгаданому рішенню суду.

17.11.2000 року він отримав дублікат виконавчого листа, який пред'явив в Відділ ДВС м.Івано-Франківська. З вересня 2001 року на свій рахунок він отримував гроші із ОСОБА_5, однак діяв не з метою обману, як йому пред'являється, а згідно усної домовленості із ОСОБА_5. Окрім того, той факт, що дублікат виконавчого листа від 09.08.2001 року він не отримував і про те, що стягнення з ОСОБА_5 відбувається по цьому дублікату він дізнався тільки від працівників міліції під час допиту в листопаді 2005 року і вважав, що після порушення кримінальної справи відносно нього стягнення по вказаному дублікату виконавчого листа було припинено, а гроші надходять по іншому виконавчому листу, відповідно до якого відбувалося стягнення із ОСОБА_5 ще одного боргу, по іншій справі на суму 1962 грн 33 коп. Йому також пред'явлено звинувачення в тому, що він діяв в змові із невстановленою слідством особою, однак до цього часу така особа не встановлена і постанова про порушення кримінальної справи відносно невстановленої особи, яка діяла ніби-то з ним в змові, на даний час скасована. Вважає, що в його діях відсутній будь-який склад злочину та просить його виправдати.

Незважаючи на невизнання вини самим підсудним, його вина у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 192 КК України, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_5, суду пояснив, що в квітні 1998 року він позичав у ОСОБА_4 гроші на суму 3500 грн., про що було укладено відповідну угоду. В процесі розгляду справи, про стягнення з нього, потерпілого ОСОБА_5, коштів на користь ОСОБА_4 Івано-Франківським міським судом, вони домовилися про повернення боргу в сумі 4200 грн. із врахуванням індексу інфляції про що судом було винесено відповідне рішення. Інших домовленостей в них не було. Зобовязання відповідно до рішення суду ним було виконано добровільно та при його звільненні в жовтні 1998 року, ОСОБА_4 у фінансовому відділенні військової частини отримав 3771 грн. 99 коп., а дещо раніше ОСОБА_4 отримав із його грошового забезпечення за червень 1998 року 328 грн. 01 коп., про що, останній, розписався у відповідних фінансових документах. У 2000 році він, ОСОБА_5, за сімейними обставинами переїхав в Чернігівську область, де проживав. Отримуючи пенсійне забезпечення у вересні 2001 року дізнався, що з його пенсії утримуються кошти на користь ОСОБА_4 по виконавчому листу на підставі рішення суду. Оскільки ОСОБА_4 вже втретє намагався стягнути із нього гроші по вищезгаданому боргу, він через свого представника в м.Івано-Франківську звернувся із заявою в міліцію. Всього із нього було утримано 3592,15 коп. Дана сума являється для нього великою. Однак, після звернення ним із заявою до органів внутрішніх справ, протягом нетривалого періоду часу, він помітив, що на його пенсійний рахунок відбулися грошові поступлення, які перевищили пенсійні грошові нарахування. Вважає, що ці кошти йому повернув саме підсудній ОСОБА_4М, оскільки жодних збільшень по пенсійних нарахуваннях у нього не було. Цивільний позов (а.с.250-251 том 1) про стягнення матеріальної шкоди на суму 3592,08 грн. та 5000 грн. моральної шкоди просить задоволити частково та стягнути на його користь з підсудного ОСОБА_4 1000 грн. моральної шкоди, в решті позовні вимоги залишити без розгляду.

Із показань свідка ОСОБА_7, оголошених в порядку ст.306 КПК України 1960 року (а.с.103 том 2), вбачається, що останній в період з грудня 2000 по квітень 2002 року працював державним виконавцем Івано-Франківського ВДВС.

13.08.2001 року, йому з канцелярії ДВС поступив дублікат виконавчого листа виданий Івано-Франківським міським судом 09.08.2001 року по справі №2-4058 з 1998 року, про стягнення з потерпілого ОСОБА_5 на користь підсуднього ОСОБА_4 грошових коштів в розмірі 4200 грн. 13.08.2001 року по даному листу, ним було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

13 або 14 квітня 2001 року до нього прийшов чоловік, який представився ОСОБА_4 і сказав, що являється стягувачем і що по його справі і заяві, суд направив для виконання дублікат виконавчого листа від 09.08.2001року для стягнення із ОСОБА_5 грошей в сумі 4200 грн. Також ОСОБА_4 повідомив йому про те, що ОСОБА_5 є пенсіонером-військовослужбовцем і отримує пенсію в Ощадбанку на власний рахунок. 15.08.2001 року ним було направлено у відділення Ощадного банку вищевказаний виконавчий лист із розпорядженням до виконання про стягнення із рахунку ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 коштів в сумі 4200 грн. Дане виконавче провадження залишалось на контролі в ДВС до повного стягнення суми боргу. Наскільки йому відомо, Ощадбанк здійснював стягнення вказаних коштів із рахунку ОСОБА_5

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він працював на посаді державного виконавця ВДВС. Так, йому було передано контрольне виконавче провадження за дублікатом виконавчого листа виданого 08.08.2001 року Івано-Франківським міським судом за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 на суму 4200 (чотири тисячі двісті) грн. Попереднім виконавцем ОСОБА_7 виконавчий лист з розпорядженням, було направлено до Ощадного банку м.Івано-Франківська, де відбувалися стягнення з рахунку ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4, однак кошти по виконавчому листі повністю стягнуті не були, оскільки про повне стягнення мав повернутися виконавчий лист з відміткою про стягнення.

Із показань свідка ОСОБА_9 (а.с.100 том 2), оголошених в порядку ст.306 КПК України 1960 р. вбачається, що з 1998 року він перебував на посаді заступника голови Івано-Франківського міського суду. Одним із його функціональних обов'язків було підписувати різного роду процесуальні та інші документи, які видаються сторонами у разі відсутності судді, який розглядав справу. Відповідно до ст.353 ЦПК України, замість втраченого оригіналу виконавчого листа суд, який постановив рішення, може видати дублікат виконавчого листа. Заява про видачу дубліката виконавчого листа розглядається в судовому засіданні із викликом сторін і зацікавлених осіб, проте їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката. На ухвалу суду із питання видачі дубліката може бути подано скаргу, внесено окреме подання. Це свідчить про те, що він не міг підписати дублікат виконавчого листа, оскільки був відсутній процесуальний документ - ухвала, яка б давала підставу його видати. Напис на виконавчому листі дублікат виконаний вже після його підписання. Хто готував виконавчий лист до видачі він вказати не може, оскільки за один день роботи в міському суді підписував до сотні різного роду документів.

Крім того, вина підсудного ОСОБА_4 доведена дослідженими матеріалами кримінальної справи, а саме:

Згідно інформаційної довідки по цивільній справі №2-4058/98 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, виданої Івано-Франківським міським судом, 17.11.2000року ОСОБА_4 отримав дублікат виконавчого листа.

Розпорядженням державного виконавця відділу Державної виконавчої служби м. Івано-Франківська ОСОБА_7 від 15.08.2001 року вказано що в обласне відділення Ощадбанку м.Івано-Франківська на виконання був направлений виконавчий лист за №2-4058 від 09.08.2001 року про стягнення із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 4200 грн.

Із повідомлення Івано-Франківського обласного управління ВАТ Державний Ощадний банк України вбачається, що із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 по виконавчому листу здійснювалось стягнення коштів включно по 2004 рік в сумі 3592, 15 грн., не утриманий залишок по виконавчому листу становить 607,85 грн.

Згідно особового рахунку ОСОБА_5, з нього було утримано по виконавчому документу з вересня 2001 року по травень 2004 року 3592 грн. 15 коп.

Відповідно до актів амбулаторних судово-психіатричних експертиз №453 від 24.11.2003 року (а.с.93-96 том 1) та №912 від 15.10.2012 року (а.с.115-116 том 7) ОСОБА_4 психічними розладами не страждає і не страждав на період часу, що відноситься до інкримінованих йому дій, а виявляє ознаки афективного розладу (циклотимії). На момент інкримінованого йому злочину ОСОБА_4 перебував в стані, при якому здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні не здобуто доказів, які б підтверджували позицію підсудного ОСОБА_4, про те, що він ніби-то домовився із ОСОБА_5 про повернення останнім боргу в розмірі 8400 грн, із яких 4200 грн. він отримує без виконавчого листа, а решту 4200 грн. будуть стягнені по виконавчому листу, та спростовується наявним Рішенням Івано-Франківського міського суду від 22 вересня 1998 року відповівдно до якого позивач ОСОБА_4 надав в борг ОСОБА_10, 12.04.1998 року, кошти в розмірі 3500 грн. з урахуванням 20% неустойки. Де судом, позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволено та в його користь стягнуто з ОСОБА_5, саме 4200 (чотири тисячі двісті) грн. Не знайшло свого підтвердження та спростовано показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і те, що він, ОСОБА_4 не отримував та не передавав до державної виконавчої служби дублікат виконавчого листа від 09.08.2001 року і не знав, що саме по цьому дублікату проводиться стягнення в його користь, оскільки стягнення відбувалися саме на підставі дублікату виконавчого листа та поступали на рахунок підсудного ОСОБА_4.

Цей факт, а також встановлені судом дані про те, що дублікат виконавчого листа на суму 4200 грн., виданого на підставі рішення Івано-Франківського міського суду від 22.09.1998 року, яке набрало законної сили з 02.10.1998 року про стягнення із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 вказаної суми, незалежно від фактичної дати його видачі (17.11.2000 року чи 09.08.2001 року) та обставин його передачі до відділу ДВС м.Івано-Франківська (безпосередньо ОСОБА_4 у другій половині листопада 2000 року, чи судом у липні 2001 року), свідчить про те, що ОСОБА_4 своїми діями, направленими на отримання дублікату виконавчого листа та його звернення до примусового виконання, з метою безпідставного отримання коштів у сумі 4200 грн. згідно вказаного вище рішення, ввів в оману міський суд і відділ державної виконавчої служби, які відповідно видали дублікат виконавчого листа та звернули його до примусового виконання. Дані обставини також узгоджуються з іншими дослідженими в судовому засіданні письмовими матеріалами справи.

Таким чином, оцінюючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у заподіянні майнової шкоди у великих розмірах шляхом обману, за відсутності ознак шахрайства, за попередньою змовою групою осіб, доведена повністю, а його дії за ч.2 ст.192 КК України кваліфіковано вірно.

Призначаючи покарання підсудному, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_4, суд враховує, що вчинений ним злочин, у відповідності до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, особу винного, зокрема те, що він відповідно до ст.89 КК України вважається не судимим (а.с.128-129 том 1), на обліках в Івано-Франківському ОНД та ОКПНД не перебуває (а.с.131,132 том 1, а.с.112 том 7), позитивно характеризується за місцем проживання, його молодий вік та стан здоровя.

Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання судом не встановлено.

Суд вважає, що покарання підсудному слід призначити в межах санкції ч.2 ст.192 КК України у вигляді штрафу.

Однак, враховуючи те, що на момент винесення вироку закінчились строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, підсудного слід звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст.74 ч.5, ст.49 КК України.

Частиною 1 ст.49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчиненні злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі.

Відповідно до ч.5 ст.74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст.49 цього Кодексу.

Виходячи із положень ст.12 КК України, за якою злочин, вчинений ОСОБА_4, відноситься до злочинів невеликої тяжкості; підсудний не надав своєї згоди на закриття кримінальної справи відносно нього та звільнення його від кримінальної відповідальності, на момент розгляду справи з дня вчинення злочину пройшло більш як три роки, суд приходить до висновку, що підсудного слід звільнити від призначеного покарання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди у зменшеному розмірі 1000 грн. підлягає до задовлення, оскільки суд вважає, що дійсно неправомірними діями підсудного ОСОБА_4 потерпілому завдано моральну шкоду, що виразилась в отриманні протягом певного періоду пенсійного забезпечення в розмірі 50 % від належного розміру, погіршенні стану здоровя та тривалому розгляді справи.

Суд вважає, що з врахуванням глибини моральних страждань, які зазнав потерпілий, матеріального становища як підсудного, так і потерпілого, сума морального відшкодування в розмірі 1000 гривень, буде цілком справедливою.

Питання речових доказів вирішити згідно вимог ст.81 КПК України 1960 р..

На підставі наведеного, ст.12, 49, 74 КК України, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України 1960 року, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.192 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 1000 гривень.

Звільнити ОСОБА_4 від покарання за ч.2 ст.192 КК України у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст.ст.49, ч.5 ст.74 КК України.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4 залишити попередню - підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задоволити. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 1000 (одну тисячу) гривень моральної шкоди.

Речові докази: договір позики від 15.01.1997 року (а.с.102-103 том 1), дві автобіографії листок бесіди з офіцером, який підлягає звільненню в запас, рапорт ОСОБА_5 (а.с.120-123 том 1), документи виконавчого провадження (дублікат виконавчого листа, постанова про відкриття виконавчого провадження, розпорядження виконавця) (а.с.162, 163, 172, 173-174 том 1) залишитии при матеріалах кримінальної справи.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом п'ятнадцяти діб з часу проголошення шляхом подачі апеляції через Івано-Франківський міський суд.

Суддя Болюк І.І.