Ухвала суду № 34543099, 04.11.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/2045/13-а

04.11.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "АРК"- Іванова Анжеліка Вікторівна, довіреність № б/н від 03.12.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі- Головашкіна Олена Андріївна, довіреність № 184/9/10-039 від 01.07.13

розглянувши адміністративну справу № 827/2045/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Мінько О.В.) від 26.09.2013

за позовом Приватного підприємства "АРК" (вул. М. Музики, 58, кв. 63, місто Севастополь, 99029)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі (вул. Кулакова, 37, місто Севастополь,99011)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 26.09.2013 адміністративний позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі від 15.07.2013: № 0001582210, яким збільшено приватному підприємству "АРК" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 43950,00 грн., з яких за основним платежем 35160,00 грн., за штрафними санкціями 8790,00 грн.; № 0001592210, яким збільшено приватному підприємству "АРК" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робот, послуг) у розмірі 40917,50 грн., з яких за основним платежем 32734,00 грн., за штрафними санкціями - 8183,50 грн., вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, відповідач звернувся апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 26.09.2013 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Приватне підприємство "АРК" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0001582210 від 15 липня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 43 950,00 грн.; № 0001592210 від 15 липня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 40 917,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним визначенням позивачу грошових зобов'язань, оскільки висновки про порушення ним вимог Податкового кодексу України суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на документах первинного обліку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств, прийняті по необґрунтованим висновкам про порушення позивачем норм податкового законодавства, які були зроблені в результаті проведеної відповідачем перевірки. Суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо відсутності права на формування податкового кредиту з підстав встановлення нікчемності господарських операцій позивача з контрагентом, оскільки операції з контрагентом, за результатом яких сформований податковий кредит не є нікчемними, фактично відбулися та мали реальний характер, що є підставою для формування податкового кредиту.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 15.07.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001582210 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 43 950,00 грн., у тому числі основний платіж - 35 160,00 грн., штрафна санкція - 8 790,00 грн.; № 0001592210 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 40 917,50 грн., в тому числі основний платіж - 32 734,00 грн., штрафна санкція - 8 183,50 грн.

Передумовою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт № 6/27-02-22-01/24040487 від 01.07.2013 позапланової документальної виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія "Дельта Груп Інвест" за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України у частині завищення витрат операційної діяльності по постачальнику - ТОВ "Компанія "Дельта Груп Інвест" у загальній сумі 163 668,00 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту по постачальнику - ТОВ "Компанія "Дельта Груп Інвест" у загальній сумі 32 734,00 грн.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що позивач не мав правових підстав для формування податкового кредиту на підставі отриманих від ТОВ "Компанія "Дельта Груп Інвест" податкових накладних, у зв'язку з тим, що правочини, які були укладені між зазначеним підприємством та позивачем мають признаки "фіктивності", оскільки, відсутня реальність здіснення господарських операцій, через наступне.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом першої інстанції безперечно встановлено. що 05 січня 2012 року між ОК ЖБК "Інтербуд" (замовник) та позивачем (підрядник) укладений підрядний договір № 16, за яким підрядник приймає на себе виконання власними або залученими силами та матеріалами сантехнічних робіт (внутрішні мережі водопостачання та каналізації, та опалення, встановлення та підключення котлів) по об'єкту: "Багатоквартирний житловий будинок по пр. Жовтневої Революції корпус 8 IV 7 черзі ІV мікрорайону в Гагарінському районі м. Севастополя". З метою виконання зазначеного договору, між позивачем (замовник) та ТОВ "Компанія "Дельта Груп Інвест" (підрядник) 21 березня 2012 року укладений підрядний договір № 210301, за яким підрядник приймає на себе виконання власними або залученими силами та матеріалами сантехнічних робіт (внутрішні мережі водопостачання та каналізації, та опалення) по об'єкту: "Багатоквартирний житловий будинок по пр. Жовтневої Революції корпус 8 в 7 черзі 4 мр в Гагарінському районі м. Севастополя".

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що виконання умов договору підряду № 210301 підтверджується актами прийомки виконаних будівельних робіт КБ-2в, підсумковими відомостями ресурсів, довідками про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 за квітень-травень 2012 року та відповідними податковими накладними на загальну суму 196401,60 грн., з яких податок на додану вартість складає 32733,60 грн. Оплата вартості підрядних робіт, виконаних ТОВ "Компанія "Дельта Груп Інвест", підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 196 401,60 грн.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що підрядні роботи, виконані ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест», передані позивачем замовнику ОК ЖБК «Інтербуд», про що свідчать акти прийомки виконаних будівельних робіт КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 за квітень, червень, липень, серпень 2012, податкові накладні та акт звірки розрахунків за період з 01.01.2012 по 01.10.2012.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що документи створені у ході виконання укладених договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Судом першої інстанції безспірно встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами, на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що документи, що долучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.

Слід зазначити, що позивач і його контрагент мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест» та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту.

Помилковими визнаються твердження в апеляційній скарзі щодо порушень позивачем податкового законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту, оскільки не можуть ґрунтуватися на постанові слідчого про порушення кримінальної справи, на матеріалах кримінального провадження № 32012100130000003 за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України по факту створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест» з метою прикриття незаконної діяльності, на протоколах допиту свідків, оскільки на час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаній кримінальній справі, отже, обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів, через те. що згідно до приписів частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що відсутність у ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест» достатніх основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ним господарські операції: адже транспорт, виробничі потужності та необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказаний контрагент позивача на момент укладення угоди був виключений з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим був не наділений цивільною дієздатністю та правоздатністю. Більш того акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Будь-яких доказів недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість, податковим органом не подано.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність здійснення реального виконання господарських операцій, оскільки зміст правочинів з контрагентом позивача не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договір укладений за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаних правочинів.

В порушенні вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом Державної податкової служби України від 22.12.2010 №984, акт перевірки не містить оцінки конкретних господарських операцій вчинених між позивачем та контрагентом з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, що вказує на необґрунтованість зроблених висновків, а також вказують на формальний підхід відповідача до проведення перевірки.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача та його контрагента ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест» стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а надані позивачем письмові пояснення, зокрема, про те, що позивач мав достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення суми податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладеного договору не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, оскільки такі докази є належними та допустимими в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень- рішень, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 15.07.2013: № 0001582210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 43950,00 грн. та № 0001592210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робот, послуг) у розмірі 40917,50 грн., діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 26.09.2013 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 26.09.2013 у справі № 827/2045/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко