Ухвала суду № 34542730, 13.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 р.Справа № 2-а-7684/10/1570

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Кравченка К.В.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Березівської міжрайонної Державної податкової інспекції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року в справі за позовом Дочірного підприємства «Петрол» приватного малого підприємства «Петрол-Форвардінг» до Березівської міжрайонної Державної податкової інспекції в Одеській області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток, -

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2007 року Дочірнє підприємство «Петрол» приватного малого підприємства «Петрол-Форвардінг» звернулось до суду з позовом до Березівської міжрайонної Державної податкової інспекції в Одеській області, в якому просило суд:

- визнати недійсним податкове повідомлення рішення відповідача від 22 грудня 2006 року № 0001622301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 52 342 грн. та штрафні санкції - 12 465,60 грн.

- визнати недійсним податкове повідомлення рішення відповідача від 22 грудня 2006 року № 0001612301/0 яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 391 грн. та штрафні санкції - 2 040 грн.

Постановою від 13 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2007 року, господарський суд Одеської області частково задовольнив адміністративний позов:

- визнав недійсним податкове повідомлення рішення відповідача від 22 грудня 2006 року № 0001622301/0 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 64 807,60 грн., в частині визначення суми податку на прибуток в розмірі 50 357,50 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 11 473,35 грн.;

- визнав недійсним податкове повідомлення рішення відповідача від 22 грудня 2006 року № 0001612301/0 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 431 грн., в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 1 344,50 грн.

- в решті позовних вимог відмовив.

Ухвалою від 01 липня 2010 року Вищий адміністративний суд України постанову господарського суду Одеської області від 13 квітня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2007 року скасував в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 22 грудня 2006 року № 0001622301/0 щодо визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 50 357,50 грн. за основним платежем, та 11 473,35 штрафних санкцій, та справу в цій частині направив на новий розгляд.

Постановою від 12 квітня 2011 року Одеській окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив в повному обсязі та визнав протиправним та скасував податкове повідомлення рішення відповідача від 22 грудня 2006 року № 0001622301/0 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 64 807,60 грн., в частині визначення суми податку на прибуток в розмірі 50 357,50 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 11 473,35 грн.

Не погоджуючись з постановою Одеського окружного адміністративного суду, Березівська міжрайонна Державна податкова інспекція в Одеській області подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що підчас проведення перевірки позивач не надав документів на підтвердження правомірності віднесення до валових витрат сум амортизаційних відрахувань.

Дочірнє підприємство «Петрол» приватного малого підприємства «Петрол-Форвардінг» письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що Дочірнє підприємство «Петрол» приватного малого підприємства «Петрол-Форвардінг» зареєстровано Березівською районною державною адміністрацією Одеської області 21 лютого 2002 року, код ЄДРПОУ 22484671 (т. 1 а.с. 63).

В період з 16 по 24 листопада 2006 року начальником відділу контрольно-перевірочної роботи Березівської МДПІ Одеської області Муринською Т.І та головним державним податковим ревізором-інспектором відділу оподаткування фізичних осіб Студінським М.К. проведено комплексну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 30 вересня 2006 року.

За результатами перевірки складений акт № 730/23-01/22484671 від 15 грудня 2006 року (т. 1 а.с. 11-26).

Під час перевірки податковим органом встановлено, заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 52 342,00 грн., у т.ч.: у IV кварталі 2005 року на суму 10 400,00 грн., у І кварталі 2006 року -13 724,00 грн., у II кварталі 2006 року - 13 666,00 грн., у III кварталі 2006 року -14 552,00 грн.

Заниження позивачем податку на прибуток обґрунтовано податковим органом тим, що у зв'язку з ненаданням в ході документальної перевірки даних про наявність основних засобів в розрізі груп, а також не наданням розрахункових документів, які б підтверджували суми амортизаційних відрахувань, ДП „Петрол" МПП „Петрол-Форвардінг" безпідставно віднесено до складу валових витрат за перевіряемий період з 01 жовтня 2005 р. по 01 жовтня 2006 р. суми амортизаційних відрахувань в розмірі 201 566 грн., в т.ч. у 4 кварталі 2005 року - 40 200 грн., за 9 місяців 2006 року -161 366 грн., внаслідок чого порушені вимоги п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд першої інстанції встановив, що на підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002321630/0 від 22 грудня 2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 64 807,60 грн., у т.ч. за основним платежем - 52 342,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 12 465,60 грн. (т. 1 а.с. 6).

Не погодившись із висновками акту перевірки позивач подав заперечення, на які податковий орган зазначив, що в ході проведення документальної перевірки позивач не надав документи, які б свідчили про наявність основних засобів, та документи, які б підтверджували суми амортизаційних відрахувань, в результаті чого і були зняті всі амортизаційні відрахування за перевіряемий період.

Також суд першої інстанції встановив, що за результатами перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002321630/0 від 22.12.2006 року, яким позивачу донараховано податку на прибуток 52 342,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 12 465,60 грн. (т. 1 а.с. 8).

На податкове повідомлення-рішення № 0002321630/0 від 22.12.2006 року позивач також надав до податкового органу заперечення, в якому зазначив, що документи на підтвердження правильності амортизаційних відрахувань були надані перевіряючим. Також позивач повідомив, що всі відомості по нарахуванню амортизаційних відрахувань та наявності основних фондів в розрізі груп наявні у підприємства і в разі необхідності будуть надані Березівській МДПІ повторно (т. 1 а.с.27). Але Березівською МДПІ листом від 16.01.2007 року № 265/10/23-00 була надана відповідь, згідно якої заперечення позивача не можуть бути розглянуті по суті, оскільки не оформлені належним чином.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції послався на те, що представник відповідача Муринська Т.І. зазначила, що нею раніше була проведена перевірки позивача за період з 01.10.2004 року по 01.11.2005 року, під час якої встановлена наявність у позивача основних фондів та не виявлено порушень правильності нарахування амортизаційних відрахувань, але під час проведення перевірки за період з 01.10.2005 року по 01.10.2006 року такі документи не надавались. При цьому суд першої інстанції встановив, що представник відповідача не спростовувала факту наявності у позивача основних засобів, та зазначила, що висновки про безпідставність віднесення до складу валових витрат за перевіряемий період з 01.10.2005 р. по 01.10.2006 р. суми амортизаційних відрахувань в розмірі 201 566 грн. зроблені лише тому, що при перевірці не було надано відповідних документів.

Суд першої інстанції встановив, що попередніми судовими інстанціями було встановлено, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат понесені ним витрати в розмірі 7 938 грн. на оплату послуг мобільного зв'язку, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0001622301/0 від 22.12.2006 року на загальну суму 64 807,60 грн. визнано правомірним в частині нарахування позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 984,50 грн. та штрафних санкцій в розмірі 992,25 грн.

Вищим адміністративним судом України справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції лише в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 50 357,50 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 11 473,35 грн. з огляду на те, що суди попередніх інстанції належним чином не перевірили доводи податкового органу щодо відсутності доказів наявності у позивача основних засобів, щодо вартості яких було здійснено амортизаційні відрахування, оскільки основним обліковим документом об'єктів основних засобів є інвентарна картка обліку основних засобів, наявність яких судами встановлена не була.

Оскільки позивач надав суду облікові картки основних засобів, відомості нарахування зносу основних засобів, первинні документи, що підтверджують набуття позивачем основних засобів, тобто всі необхідні документи, що підтверджують наявності у позивача основних засобів, щодо вартості яких було здійснено амортизаційні відрахування, а також документи стосовно нарахування суми таких відрахувань (т. 1 а.с. 74-163; т. 2 а.с. 142-250; т. З а.с. 1-62), суд першої інстанції встановив помилковість посилання відповідача як на підставу неправомірності нарахування позивачем амортизаційних відрахувань за перевіряємий період ненадання в ході документальної перевірки даних про наявність основних засобів в розрізі груп, а також не надання розрахункових документів, які б підтверджували суми амортизаційних відрахувань.

Суд першої інстанції не прийняв доводи відповідача про ненадання позивачем до Березівської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області таких документів під час перевірки, оскільки ці доводи спростовані поясненнями представника податкового органу Муринської Т.І. та свідка ОСОБА_4, який на момент проведення перевірки займав посаду головного бухгалтера, а також дослідженими письмовими доказами.

Також висновки відповідача щодо наявності у позивача основних засобів, які містяться в актах перевірки від 05 грудня 2006 року та від 21 листопада 2005 року які відрізняються між собою з огляду на те, що цими перевірками охоплюються однакові періоди господарської діяльності позивача: з 01.10.2004 року до 01.11.2005 року та з 01.10.2005 року до 30.09.2006 року.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що висновок податкової інспекції про безпідставність включення позивачем до складу валових витрат суми амортизаційних відрахувань в розмірі 201 566 грн. спростований наявними в матеріалах справи доказами, якими підтверджена наявність у позивача основних засобів в розрізі груп та підтверджена правомірність віднесення позивачем зазначеної суми амортизаційних відрахувань до складу валових витрат.

Оскільки під час судового розгляду відповідач не довів правомірність податкового повідомлення-рішення № 0001622301/0 від 22.12.2006 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 50 357,50 грн. за основним платежем та 11 473,35 грн. штрафних санкцій, суд першої інстанції встановив, що позовні вимоги дочірнього підприємства «Петрол» приватного малого підприємства «Петрол-Форвардінг» підлягають задоволенню.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору, після перегляду справи Вищим адміністративним судом України, є податкове повідомлення-рішення від 22 грудня 2006 року № 0001622301/0 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 50 357,50 грн., та 11 473,35 штрафних санкцій.

Вищим адміністративним судом України справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції лише в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 50 357,50 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 11 473,35 грн. з огляду на те, що суди попередніх інстанції належним чином не перевірили доводи податкового органу щодо відсутності доказів наявності у позивача основних засобів, щодо вартості яких було здійснено амортизаційні відрахування, оскільки основним обліковим документом об'єктів основних засобів є інвентарна картка обліку основних засобів, наявність яких судами не встановлена.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо помилковості доводів податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток з посиланням на те, що в ході документальної перевірки позивач не надав даних про наявність основних засобів в розрізі груп, а також не надав розрахункових документів, які б підтверджували суми амортизаційних відрахувань, внаслідок чого податковий орган дійшов висновку, що ДП «Петрол» МПП «Петрол-Форвардінг» безпідставно віднесено до складу валових витрат за перевіряемий період з 01 жовтня 2005 р. по 01 жовтня 2006 р. суми амортизаційних відрахувань в розмірі 201 566 грн., в т.ч. у 4 кварталі 2005 року - 40 200 грн., за 9 місяців 2006 року -161 366 грн., внаслідок чого порушені вимоги п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При новому розгляді справи позивач надав облікові картки основних засобів, відомості нарахування зносу основних засобів, первинні документи, що підтверджують набуття позивачем основних засобів, тобто всі необхідні документи, що підтверджують наявності у позивача основних засобів, щодо вартості яких було здійснено амортизаційні відрахування, а також документи стосовно нарахування суми таких відрахувань (т. 1 а.с. 74-163; т. 2 а.с. 142-250; т. З а.с. 1-62).

Зазначені докази спростовують посилання відповідача як на підставу неправомірності нарахування позивачем амортизаційних відрахувань за перевіряємий період ненадання в ході документальної перевірки даних про наявність основних засобів в розрізі груп, а також не надання розрахункових документів, які б підтверджували суми амортизаційних відрахувань.

Також відсутність даних про наявність основних засобів в розрізі груп та розрахункових документів, які б підтверджували суми амортизаційних відрахувань, спростовується висновками податкового органу які містяться в актах перевірки від 05 грудня 2006 року та від 21 листопада 2005 року та відрізняються між собою з огляду на те, що цими перевірками охоплюються однакові періоди господарської діяльності позивача: з 01.10.2004 року до 01.11.2005 року та з 01.10.2005 року до 30.09.2006 року.

Доводи відповідача про ненадання позивачем до Березівської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області документів під час перевірки, спростовані поясненнями представника податкового органу Муринської Т.І. та свідка ОСОБА_4, який на момент проведення перевірки займав посаду головного бухгалтера, а також дослідженими письмовими доказами судом першої інстанції.

Також висновки відповідача про наявність у позивача основних засобів, які містяться в актах перевірки від 05 грудня 2006 року та від 21 листопада 2005 року відрізняються між собою з огляду на те, що цими перевірками охоплюються однакові періоди господарської діяльності позивача: з 01.10.2004 року до 01.11.2005 року та з 01.10.2005 року до 30.09.2006 року.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що висновок податкової інспекції про безпідставність включення позивачем до складу валових витрат суми амортизаційних відрахувань в розмірі 201 566 грн. спростований наявними в матеріалах справи доказами, якими підтверджена наявність у позивача основних засобів в розрізі груп та підтверджена правомірність віднесення позивачем зазначеної суми амортизаційних відрахувань до складу валових витрат.

При цьому апелянт, як при розгляді справи судом першої інстанції так і при апеляційному перегляді, не спростовував факт наявності у позивача основних засобів, та не надав доказів того, що віднесення до складу валових витрат за перевіряемий період з 01.10.2005 р. по 01.10.2006 р. суми амортизаційних відрахувань в розмірі 201 566 грн. є неправомірним.

Таким чином, з урахуванням п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.2.1 п. 8.2., п.п. 8.3.5. п. 8.3. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» чинного на час виникнення спірних правовідносин, наказу Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, враховуючи, що висновок податкового органу ґрунтується лише на тому, що при перевірці не було надано відповідних документів, що спростовано матеріалами справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення Березівської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області № 0001622301/0 від 22.12.2006 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 50 357,50 грн. за основним платежем та 11 473,35 штрафних санкцій.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 70, 71, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 197, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Березівської міжрайонної Державної податкової інспекції в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 28 жовтня 2013 року.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя К.В.Кравченко